Своє 33–річчя Олександр відзначив біля підніжжя Альп в австрійському Тіролі. Фото з блогу AlexCheban.livejournal.com.
Олександр Чебан — турист зі стажем. Він уже відвідав 50 країн та понад 300 міст у різних куточках світу. Позавчора, наприклад, був у Більбао, в Країні Басків. Подорожі організовує самостійно, жодного разу не користувався послугами туристичних фірм.
33–річний мандрівник із фотоапаратом на шиї добре знає, як влаштувати собі незабутній тур за невеликі гроші та короткий час.
За фахом він дитячий лікар. Працює в лікарні «Охматдит» у відділенні дитячої реанімації та в царині клінічних випробувань нових фармпрепаратів. Мандри — Сашкове хобі зі студентських років, яке вже почало приносити прибуток (через розміщення реклами на сайті). Про найяскравіші моменти подорожей Олександр охоче розповідає у своєму блозі в «Живому журналі» та при особистих зустрічах. Багато людей, ознайомившись із порадами Чебана, також почали активно мандрувати.
Для Олександра мандрівка є можливістю відкрити щось особливе, надзвичайне і дуже суттєве у кожній країні. У студентські роки він активно їздив Україною. У Європу вперше потрапив після закінчення університету зі своїм хорошим другом.
«Помітив закономірність: чим дорослішими ми стаємо, тим більше маємо можливостей подорожувати, але вже менше часу на це, — каже Чебан. — У Великій Британії є таке поняття —«тайм геп». Це проміжок між закінченням університету та початком роботи. Багато молодих людей використовують цей інтервал, аби щонайбільше подорожувати. Я був дуже захоплений, коли знайомився з цими людьми у хостелах. Вони могли годинами розповідати цікаві історії з життя в різних півкулях і просто радіти світові. Відтоді я загорівся бажанням подорожувати нашою планетою», — розповідає Олександр.
Так він почав читати спеціалізовані інтернет–форуми, туристичні сайти, поради про те, як робити подорожі максимально ефективними та малобюджетними.
У першій мандрівці Європою 2005 року вони з товаришем мали на двох лише 300 євро і три тижні часу. За ці гроші вони об’їхали сім країн, добре харчуючись і відвідуючи музеї. Тоді вони ще не знали про можливість зупинятися на нічліг у місцевих жителів, тому ночували в наметі навіть у великих містах Європи. За словами мандрівника, це була найкраща подорож за рівнем емоцій: «Скажімо, ми ставили намет у центрі Венеції, просто між будинками. Це нелегально, тому треба бути обережними. Лягали пізно — о першій–другій годині ночі. Якщо місце публічне, намагалися до сьомої–восьмої ранку звідти втекти».
Тепер Чебан, маючи серйозну роботу, не може мандрувати довго. «Подорожую дуже часто, але маленькими уривками. Використовую здебільшого святкові та вихідні дні», — каже Олександр, щасливий чоловік і батько двох малих доньок.
Рецепт від Чебана: поїздка стане яскравішою і цікавішою, якщо не дотримуватися загальноприйнятих уявлень про мандрівку в це місце.
Оригінальні подорожі зазвичай починаються з ідеї. Наприклад, Олександр дуже любить творчість американського кінорежисера Френсіса Форда Копполи, який має п’ять «Оскарів». Тридцять років тому Коппола зняв епічну драму «Апокаліпсис сьогодні» про війну у В’єтнамі. 30–річчя Чебана стало приводом побувати у тих місцях, де відбувалися зйомки одного з улюблених фільмів. Олександр із друзями зняв короткометражний фан–рімейк «Апокаліпсису сьогодні», і в серпні мандрівні режисери–початківці планують показати його в київському кінотеатрі «Жовтень».
А якось на сайті Fishki.net Чебан знайшов матеріал про «найнебезпечніший місток у світі». Це місце — Хуашань, одна з п’яти священних гір даосизму. Так народилася і втілилася задумка ще однієї подорожі.
Але, каже Сашко, якщо вам рекомендують відвідати якесь місце, то краще не дивитися в інтернеті фото і нічого про нього не читати. Тоді будуть сильніші враження, коли побачиш і пізнаєш його самотужки. Це ще один стимул для розвитку особистості.
«Коли в Індії я жив у місцевих, уперше побачив людей, які постійно мешкають на вулиці й нічого не роблять. Якби не почав спілкуватися з тими людьми, то так і не дізнався б, що в них немає стимулу працювати, бо вони з іншої касти. Вони народилися бідними, такими й мають померти. Ці люди просто радіють тому життю, що є», — ділиться Олександр.
Тим, хто планує побувати в Камбоджі, завзятий мандрівник радить відвідати Ангкор–Ват — присвячений богові Вішну храмовий комплекс XII століття, який є найбільшою культовою спорудою у світі. За словами Чебана, ті храми зараз у поганому стані, руйнуються досить швидко, але тим вони й цікаві, що не виглядають як нові, а дихають історією. Жодна фотокартка не подарує такого масштабу емоцій та вражень.
У подорожах не варто обмежуватися столицями країн. Треба знаходити можливість подорожувати провінцією, задвірками, радить Олександр Чебан, спрямовуючи охочих до пізнання нового в Азію, зокрема в духовно збагачену країну Непал. На українському авіаринку є дві арабські компанії — «Ейр Арабія» та «Флай Дубай», які пропонують відносно недорогі квитки до Непалу з пересадкою в ОАЕ — від 600 доларів. «Там, у горах, немає мобільного зв’язку, тому ми купували «беушний» супутниковий телефон. Майте на увазі: якщо їдете в гори за кордон, у важкодоступні місця, обов’язково треба мати зв’язок. Різні бувають ситуації — екстремальні, критичні... Оренда такого пристрою коштує 10—20 доларів на день, купити його можна за 200 доларів. Картка підходить — будь–яка наша в роумінгу. Зв’язок — 5 доларів за хвилину. Це дорого, але таких заходів треба вжити заради власної безпеки», — ділиться досвідом Олександр.
Його особливі спогади і фото — з непальської школи, де заняття проходять на відкритому повітрі в Гімалаях. Непальці, за словами Чебана, легко йдуть на контакт, щирі, відверті, завжди гостинно приймають мандрівників у своїх домівках.
Треба мати на увазі, що не всі країни безпечні, і не скрізь мешканці доброзичливі. Приклад Чебана — деякі райони Південної Америки: «Я знав, що там таксист уночі не зупиняється на червоному світлі світлофора, тому що машину зазвичай грабують. Коли ми їхали о другій годині ночі з аеропорту до центру, таксист і справді жодного разу не спинився, лише трохи гальмував на перехрестях… Я вважаю, що світ значно безпечніший, ніж здається на перший погляд. Просто є елементарні правила безпеки, яких варто дотримуватись. Дрібні крадії є всюди, і завжди треба пильнувати свої речі. А якщо до вас підходить тінейджер 13–14 років із пістолетом, то краще віддати йому всі цінності й не наражати себе на небезпеку. Такі підлітки зазвичай перебувають під впливом наркотичних речовин, тому можуть вистрелити». Тож ще одна порада від Чебана: запам’ятати і здерти лезом другий код на банківській картці, щоб крадій не зміг провести нею розрахунок в інтернеті.
Не варто нехтувати й медичною страховкою під час мандрівки. А ще він усім рекомендує брати в подорож туристичний путівник The Lonely Planet. Це англомовне видання без картинок, товсте й важке, але максимально інформативне та орієнтоване на вирішення складних проблем. У ньому є й практичні поради стосовно придбання квитків.
Нещодавно лікар–мандрівник поставив запитання читачам у своєму блозі, який читають понад 10 тисяч людей: чому українці мало подорожують (не враховуючи фінансового фактора)? Багато хто вважає, що подорожі — це дорого, складно та досить небезпечно. Майже 20 відсотків респондентів відповіли, що перепоною є мовний бар’єр.
Олександр знає англійську, але якось, коли подорожував автостопом, зупинив вантажівку з водієм–французом, котрий не володів англійською. Мовою жестів та завдяки використанню схожих слів вони протягом п’яти годин спілкувалися про життя й політику, обговорювали різних людей та погоду. Головне — бути відкритим для спілкування, каже Чебан, а незнання мови — другорядний чинник.
Віза — це просто
Інша перепона для подорожей — стереотип, що за кордон складно потрапити через візові труднощі. Більшість туристів відкриває шенгенську візу через агентство, а той, хто хоче зекономити гроші, але не час і нерви, — самостійно.
«Віза — це дуже просто. Є сайт посольства, де вказано певний перелік документів, пакет яких треба зібрати. Слід дотримуватися інструкцій, що є на офіційних сайтах. Я відкрив безліч віз. Найскладнішою була віза в Уругвай — коштувала багато грошей, зусиль і часу. Але з шенгенською, американською, британською візами проблем не буде, якщо правильно зібрати документи. Європа є відкритою для нас. Туди можна регулярно подорожувати бюджетними авіалініями», — зазначає пан Чебан.
Планування зменшує витрати
Також існує думка, що поїздки за кордон — дуже дороге задоволення. Але, каже Чебан, правильне, завчасне планування зробить мандрівку цікавою та насиченою за меншу кількість грошей.
«Коли угорська авіакомпанія «Візз ейр» з’явилася в Україні, деякі квитки продавалися по 9 гривень. За такі гроші я з’їздив у Кельн і Дортмунд. Минулого року злітав у Швецію, Іспанію, Польщу за 150—180 гривень в один бік», — розповідає Олександр. Зараз тарифи «Візз ейру» та деяких інших лоукостових авіакомпаній, що працюють в Україні, суттєво подорожчали, але все одно можна знаходити привабливі пропозиції, вичікувати розпродажі та знижки. Мандрівник радить підписатися на поштові розсилки всіх відомих авіакомпаній. Із них дві–три постійно пропонуватимуть досить непогані тарифи.
Щоб здешевити подорожі, Чебан радить зупинятися в місцевих жителів, у наметах. Ну або можна обирати хостели чи готелі, бронюючи їх зі знижками через інтернет заздалегідь.
Шукати оригінальні рішення, аби здешевити тур
Для полегшення життя мандрівників існує перевірена часом система «каучсерфінг», яка з’явилася ще до буму соціальних мереж в інтернеті. Це своєрідна спільнота людей, які допомагають подорожувати одне одному. Її представники діляться на три основні категорії: «можуть надати безкоштовне місце для ночівлі у себе вдома», «можуть зустріти і розповісти про місце вашої подорожі» та «зайняті, але можуть дати поради».
І щодо квитків. Наприклад, Олександрові дуже подобається «Формула–1» — хочеться дивитися на ці перегони «вживу», але ж офіційно квитки коштують дорого. Та Чебан дізнався, що в Китаї квитки на етап «Ф–1» поширюють через тамтешні профспілки. Робітники мають певну частину «тікетів», які їм не потрібні, й охоче продають їх за $30—50 доларів на ту трибуну, яка насправді коштує $600—700. Тож наш мандрівний герой купив квиток з рук лише за 50 «баксів» на найдорожчі центральні місця.
І таких аспектів при плануванні та здешевленні тематичної подорожі може бути багато.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
