Поляна квасова

У спекотні дні порятунок спраглих — справа власне тих, хто потерпає від високої температури. Найефективніший засіб для цього — прохолодна чиста джерельна вода. Але де таку шукати, особливо у містах?! Натомість практично на кожному кроці нам пропонують різні бутильовані напої. З них особливу довіру у багатьох викликає здавна шанований квас. Але чи може бути «живим» напій, закупорений у пластикову тару, і взагалі як його готують? Розібратися в цьому допоможе дослідження, проведене Інститутом споживчих експертиз.

Узагалі, справжній квас — це корисний для людини продукт бродіння, в якому є безліч корисних вітамінів та мікроелементів. Але сьогодні у пляшках з написом «живий квас» можна купити просто газовані напої, компоненти яких змішують між собою. Користі від таких сурогатів для людського організму мало.

Приблизно 70 відсотків вітчизняного ринку бутильованих квасів займає шість марок: «Квас Тарас», «Богатирський», «Ярило», «Древлянський», «Львівський» та «Арсеніївський». Тому їх і вирішили протестувати у лабораторії столичного Інституту споживчих експертиз. У першу чергу, за двома показниками, масовою часткою сухих речовин та кислотністю, визначили, що всі піддослідні — продукти бродіння. За загальним принципом: чим вищий процент у напої сухих речовин, тим краще. Бо цей показник опосередковано свідчить про кількість корисного солоду, який виробник «поклав» у свій квас. Найвищий він — 8,84% сухих речовин — у «Богатирського» (показники мають бути у межах 5,4–5,8%).

Справді живий квас, який бродив упродовж потрібного терміну, може зберігатися лише дві доби. Термін зберігання протестованих значно довший: у «Кваса Тараса», «Ярила» та «Древлянського» — 180 діб, «Богатирського» — 90, «Львівського» — 60 і «Арсеніївського» — 21 доба. Це означає, що у пляшках — пастеризовані кваси. Ті, що термічно обробляються довше і мають триваліший термін зберігання, мають меншу частку корисних елементів. Утім директор випробувальної лабораторії та радіологічних чинників УкрНДІ «Ресурс» Людмила Міхієнкова переконує, що в досліджених бутильованих квасах природня, а отже й корисна для людського організму, міклофлора є.

До речі, додатковим консервантом для квасів слугує газування. А будь–які газовані напої здоров’я людині не змiцнюють. Їх узагалі краще не пити. Якщо не можете перебороти своє «хочу», перевагу віддавайте напоям, в яких поменше «бульбашок».

«Купуючи будь–який продукт чи напій, у першу чергу вивчіть його етикетку, — радить директор Інституту споживчих експертиз Юрій Чорнобривець. — Потрібно звертати увагу і на терміни та умови зберігання, і на наявність Е. Супернатуральний «живий» квас, який буде таким 2 дні, можна зробити в домашніх умовах. Але більшість сучасних людей віддає перевагу магазинному».

Справжній квас характеризують виражений запах житнього хліба і ледь помітна кислинка. На вигляд напій не обов’язково прозорий, у ньому може бути осад. Смак і запах шістьох зразків бутильованих квасів за 19–бальною шкалою оцінок визначала професійна дегустаційна комісія та 50 просто споживачів. І профі, і запрошені пробанти найвищу оцінку поставили «Богатирському» (14,2 бала від пробантів). Трохи менше від професійної дегустаційної комісії отримали «Ярило» і «Древлянський». У пробантів другим — 13,9 бала — був «Арсеніївський», за ним iз відривом на кілька десятих одиниці ідуть «Ярило», «Львівський», «Древлянський» і «Квас Тарас». «Тест показав, що лідери ринку квасів виробляють якісний продукт», — констатує Юрій Чорнобривець.

Не варто забувати, що якість найкращого квасу може зіпсувати висока температура. Дехто з виробників граничним показником для зберігання визначає +22. Нетривалі перепади температури не вплинуть на якість напою. Проте не варто пити квас, який кілька днів простоїть на сонці при температурі +35.

ПРИПРАВА

Кислоту в оцет не доливають

Звичайним синтетичним оцтом найактивніше більшість господинь користується в період активного консервування огірків та іншої городини. Тому Центр незалежних споживчих експертиз до сезону вже який рік поспіль досліджує якість цієї продукції.

Уже вчетверте відмінницею стає чотириразовий учасник тестів оцет «Руна», втретє — триразові учасники «Златко», «Кама» та «Королівський смак» (має трохи більше 9% оцтової кислоти — 9,7%), вдруге — дворазова учасниця «Даринка» і вперше — оцет ARO, який дебютував цього року в споживацьких тестуваннях. Найдорожча з названих — «Руна» (7,97 за 1 л). За 1 л оцту «Кама» треба заплати 5,52 грн. Вартість інших відмінників — від 3,5 до 4 грн.

Якщо ви купите оцет «Панський», то замість заявлених 9% оцтової кислоти можете отримати, як за результатами тесту, лише 5–відсоткову її концентрацію. Стосовно оцту «Альта Віста» цей показник був 5,7%, у «Бориспільського» — 7,2%.

Також експерти дослідили, за інформацією на упакуванні, оцтову есенцію 80% марки «Добровелический» (від випуску цієї продукції на однойменному консервному заводі Кіровоградської області відхрещуються). Пляшка, де виявилося 220 мл рідини (написано: 200—250 мл), коштує аж 18 гривень iз копійками. А в ній замість заявлених 80 відсотків оцтової кислоти — лише 17,7%.