Коник Конькова

Хто очолить футбольне господарство України після Григорія Суркіса? День виборів нового президента Федерації футболу — 2 вересня — невпинно наближається. У цьому питанні почала з’являтися деяка ясність.

Нагадаємо, за кілька днів до початку Євро–2012 Суркіс–старший заявив, що втомився і не планує знову виставляти свою кандидатуру на виборах глави ФФУ. Тобто зміна керманича тепер відбудеться так чи інакше. Колишній президент київського «Динамо», який залишається причетним до клубу, іде з Федерації по–хорошому — не так, як було наприкінці 2010 року. Тоді, нагадаємо, напередодні Х звітно–виборчого конгресу ФФУ в Україні було розгорнуто масштабну кампанію проти очільника цієї структури. «Суркіса — у відставку!» — писали на парканах і закликали у ЗМІ. Попри серйозний натиск опонентів, які заручилися підтримкою більшості делегатів конгресу, Григорій Михайлович втримався в кріслі. Рятівним колом для нього стали дружні стосунки із керівництвом УЄФА, яке майже в ультимативній формі заявило: буде відставка Суркіса — не буде в Україні Євро–2012. Отримавши «недоторканність», Суркіс–старший зміг довести до логічного завершення «справу свого життя», яку згодом назвали найуспішнішим чемпіонатом Європи за всю історію їх проведення.

Але Євро лишилося позаду. А попереду — новий цикл розвитку українського футболу із новою людиною на чолі. Вибір цієї людини має стати ще однією відповіддю на запитання, хто зараз сильніший — «київські» чи «некиївські» (читай — «донецькі»).

Теоретично, претендентів на посаду може бути хоч 49 — відповідно до кількості колективних членів ФФУ, які мають право висувати кандидатів. Першою це зробила центральна рада Професіональної футбольної ліги, яка одностайним рішенням запропонувала на пост президента ФФУ 62–річного Анатолія Конькова, нині — спортивного директора алчевської «Сталі».

«Окрім того, що це великий футболіст, він ще пройшов школу ФФУ, проявив себе як хороший організатор, працівник високого рівня», — говорить у коментарі «УМ» Ярослав Грисьо, голова Федерації футболу Львівської області.

Уродженець Красного Луча, що на Луганщині, Коньков — срібний призер ЧЄ–1972 у складі збірної СРСР, свого часу він виступав і за донецький «Шахтар», і за київське «Динамо». Із киянами вигравав Кубок кубків і Суперкубок, чотири чемпіонати Союзу. Надалі працював тренером, зокрема, очолював «Шахтар» (1986—1989), збірну України (1995).

Дуже бажаною характеристикою нового президента ФФУ багато експертів та учасників процесу називають його рівновіддаленість (або рівнозалежність) від Києва та Донецька. Хоча є й така думка — майбутнім головою футбольного господарства має стати продонецький кандидат, оскільки його попередник був динамівцем.

«Можна сказати, що Анатолій Дмитрович причетний до обох клубів — і «Динамо», і «Шахтаря». Тому є надія, що він буде рівновіддалений від цих грандів, — каже пан Грисьо. — Коньков в змозі бути самостійною фігурою. Безумовно, якщо говорити відверто, то повністю незалежних людей у нас немає, але він, на мою думку, достатньо самостійний і як особистість, і як керівник».

На думку, Ярослава Грися, у висуванця ПФЛ є хороші шанси стати новим очільником Федерації. Принаймні професійні якості грають на користь Конькова. У коментарях ЗМІ спортдиректор «Сталі» вже підтвердив, що «реально бачить себе на посаді президента ФФУ».

У контексті виборів так чи інакше звучать і прізвища Сергія Стороженка, Віталія Данилова, Равіля Сафіулліна, Маркіяна Лубківського, Валерія Пустовойтенка, Ігоря Бєланова, Олександра Заварова. «Важко зараз сказати, наскільки серйозними виглядатимуть опоненти Конькова. Усе залежатиме від їхніх амбіцій, передвиборчих обіцянок, програм», — каже представник Львівщини.

Коньков про свої плани в разі його обрання на посаду голови ФФУ сказав: «Підходитиму до проблеми так, щоб залишилися справжні професіонали, які займалися і займаються футболом. Ну і щоб прийшли нові зі свіжими ідеями. У будь–якому випадку, це дуже кропітка робота».