Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Щастить же Могилянці на різноманітні літературні події. То Іздрик привезе свого нового «Четверга», то Жадан вирішить почитати свої твори в розсаднику еліти нації. А днями повноправними господарями тут були феномени. Феномени «станіславські», літературний та музичний. Про них по порядку.
З першим, здається, усе ясно. Юрій Андрухович, гуру й учитель української молоді, презентував новий, третій за ліком, номер свого літературного проекту «Потяг 76». Андрухович — це завжди цікаво, тому, запізнившись на кілька хвилин на презентацію, я зіткнувся з проблемою вільних місць. Одразу пригадалася нещодавня презентація нового номера журналу «Четвер» ще одним івано-франківським феноменом — Юрієм Іздриком. Тоді велика зала Могилянки заповнилась ледве на половину.
Довгенько довелось чекати черговий номер. Між передостаннім, другим і нинішнім, лежить прірва довжиною майже в рік. Причиною простою «поїзда» Андрухович, який є співредактором видання, називає фінансові труднощі.
Приємно, що Андрухович вирішив спочатку презентувати своє нове дітище саме в Києві, а не у Львові чи вдома, в Івано-Франківську. За словами письменника, Київ було обрано тому, що тут у нього найкраща публіка серед тих, хто читає його твори. Як тут не навести слова вже згаданого Іздрика, які були сказані в інтерв'ю інтернет-виданню Proza.com.ua про тих, хто прийшов на його презентацію кількома тижнями раніше: «Вони не читають українську літературу...і взагалі нічого не знають».
«Потяг» тепер матиме інший формат. Якщо перші номери ще виходили в друкованому варіанті, то тепер бажаючі почитати журнал можуть зробити це в електронному вигляді, зайшовши на інтернет-сторінку видання за адресою www.potyah 76.org.ua. Пізніше, за словами Андруховича, найкращі твори та матеріали будуть видаватися окремим журналом. А допомагатимуть «головному машиністу» Андруховичу в нелегкій справі керування «потягом» «провідники» — Андрій Бондар, Олександр Бойченко та Катерина Ботанова, чиї твори можна почитати в усіх трьох номерах. Не відставатиме від них і Юрій Винничук, який теж був на презентації та зачитував уривки зі своєї нової, ще не виданої, книги.
Почитавши трохи кавалки зі своїх та чужих творів, Андрухович і Ко звільнили місце для ще одного феномену, на цей раз музичного. Івано-Франківська «Перкалаба» вже давно стала однією з найцікавіших вітчизняних команд, яку знають не тільки в Україні. Спостерігати за її виступом одне задоволення, а переказати словами те, що виробляють на сцені ці зварйовані карпатські гуляки, просто неможливо. На жаль, у Києві їх побачити можна не так часто, як би хотілося. А в Могилянці, на диво, хлопці відіграли досить довгу програму, втішивши тим молодь та шокувавши слухачів старшого віку, які одразу ж звідти повтікали. На тому все й закінчилось.
Тож потяг рушив. Якою буде його дорога — побачимо згодом, адже видавати такий журнал в Україні зовсім не легко. Сподіваюсь, що він не загубиться в нетрях укрнету і ми ще не раз почуємо стукіт його коліс.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>