Хворіє тіло — лікуйте душу

      «Усі хвороби від нервів», — жартуємо ми побіжно, коли лікарі не можуть визначити причину недуги. Але ця нехитра життєва істина, як не дивно, підтверджується останніми дослідженнями медиків. Фахівці кажуть, наприклад, що досить часто причиною розвитку астми, екземи, виразки шлунку стає не якийсь фізичний чинник, а реакція людини на психологічний та соціальний стрес. Отож психосоматика («соматичний» — означає тілесний, тобто той, що стосується тіла. — Авт.) — напрям психіатрії, що вивчає вплив психологічних факторів на виникнення цілком реальних медичних захворювань, стає дедалі популярнішою як у світі, так і у нас. Тепер тих, хто страждає від таких захворювань, лікують не лише в Києві й Львові, а й у Тернополі.

«Не їжте мені печінки!»

      «В основі психосоматичних хвороб лежить нездатність людини правильно визначити та оцінити свої відчуття, — говорить директор Тернопільського психосоматичного центру, член Європейської асоціації психотерапевтів Андрій Коваленко. — Тобто людина часто сама собі не може або не хоче зізнатися, що її мучать тривога, страх чи інші негативні емоції. Кожна ж із них несе енергетичний заряд. Накопичуючись, така енергетика призводить до великої напруги в організмі, і коли вона сягає певної межі, то починає «розряджатися» на ті чи інші органи і системи людини, в яких і з'являються проблеми. Так, наслідком «придушеної» тривоги стають пришвидшене серцебиття, задишка, запаморочення, надмірна пітливість. Або — ось проста схема психосоматичних захворювань шлунка. Думаю, ви й самі відчували, як скорочується шлунок, коли ви нервуєтесь. Через негативні емоції у ньому виникають спазми, і якщо це повторюється регулярно, то через рік-два можуть з'явитися і гастрит, і виразка, і ще серйозніші захворювання».

      Дуже впливають на стан наших систем і органів, як з'ясувалося, не лише недавні переживання чи внутрішні душевні конфлікти (за твердженням спеціалістів, вони бувають настільки дошкульними, що завдають страждань не менших, ніж найсильніший фізичний біль), а й досить давно «притлумлені» в собі бажання, не вилікувані до кінця душевні травми дитинства тощо. І в результаті в організмі виникають дрібні негаразди, які згодом, якщо людина так і не отримає кваліфікованої психотерапевтичної допомоги, викликають серйозні органічні зміни. За даними медичної статистики, приблизно половина пацієнтів роками лікуються у кардіологів, неврологів, терапевтів та інших спеціалістів цілком безуспішно... Вони погоджуються на складні операції, витрачають купу грошей на ліки, і все даремно. Це і є психосоматичні хворі, чиє тіло вилікувати неможливо, не допомігши їм спочатку здобути психічну, душевну гармонію.

      Історія психосоматики сягає своїми коренями мало не в стародавню Грецію, філософію суспільства якої пронизували думки про особливий вплив душі і духу на тіло людини. Термін «психосоматика» вперше вжив у 1798 році англійський науковець Семюель Колрідж, який висловився так: «Те, що я виражаю у своєму настрої, чи швидше витісняю у підсвідоме, є певною дією, вся сила якої направлена на моє тіло». А про «психосоматичну медицину» вперше заговорив німецький психіатр початку дев'ятнадцятого століття Йоганн Гейнрот. Виникнення туберкульозу, раку, епілепсії та інших важких хвороб у своїх пацієнтів він пояснював не інакше як результатом сильного переживання почуттів злоби й сорому, а особливо — сексуальних страждань.

      У 1950-му році було відкрито першу в Європі психосоматичну клініку при Гейдельберзькому університеті. Сьогодні ж лише в одній Німеччині функціонує близько восьми тисяч психосоматичних ліжок. В Україні, окрім столиці та Львова, таких досі не було більше ніде. І ось нещодавно відкрився психосоматичний центр у Тернополі. На втілення спільного задуму щодо створення такого Андрію Коваленку та його колезі, професору Олегу Чабану, який зараз очолює провідний відділ Київського науково-дослідного інституту соціальної психіатрії, довелося витратити дуже багато зусиль і кілька років часу.

Без паніки! Психотерапевт з вами

      При створенні тернопільського Центру за еталон узяли психосоматичну клініку європейського взірця — з певними поправками на місцеві реалії та український менталітет.

      «Діапазон проблем, якими ми займаємося, дуже широкий, — говорить Андрій Коваленко. — Це депресивні стани, порушення психіки на основі тривоги і страху, панічні розлади (коли серце вискакує з грудей, паморочиться голова і здається, що ось-ось помреш), гіпервентиляційний синдром, який характеризується глибоким частим диханням, страхом втратити свідомість чи задихнутись при об'єктивній достатності повітря. Ще — «синдром хронічної втоми», хронічні порушення сну, втрата сенсу життя, втрата відчуття перспективи та особистісного зростання, статеві розлади. Займаються спеціалісти нашого центру також дітьми і підлітками з неадекватною поведінкою, а також тими, хто потрапив у залежність від гральних автоматів чи комп'ютерних ігор (ця проблема стає на сьогоднішній день надзвичайно актуальною). Крім того, досвідчені невролог і терапевт можуть надати консультацію і відкоригувати лікування суто неврологічним та терапевтичним хворим. Психолог Центру займається різноманітними внутрісімейними проблемами. А для людей, яких наразі не турбують душевні чи тілесні проблеми, однак вони прагнуть глибше пізнати себе і навколишній світ заради того, що на Заході є зараз надзвичайно популярним і називається «особистісним зростанням», ми проводимо триденні групові семінари».

      Ще один напрям роботи Центру, як не дивно, — підготовка успішних керівників. Спільно із спеціалістами Вінницького медичного університету та французькими колегами тут проводять постійно діючу конференцію так званого інституційного аналізу для менеджерів вищої ланки та керівників фірм і компаній. Її мета — допомогти вирішити чи попередити виникнення різноманітних проблемних ситуацій у стосунках із персоналом, які заважають ефективності роботи та досягненню найвищих результатів. Є можливість проводити відповідні тренінги і для персоналу середньої та нижньої ланок, надавати консалтингові послуги. У все-таки провінційному Тернополі подібні послуги, на жаль, не користується великим попитом, тож поки що спеціалісти Центру в основному працюють із представниками інших міст України і навіть столиці — з великими фірмами, банками і компаніями, чиї керівники вже дозріли до того, щоб серйозно перейматися душевними проблемами своїх працівників, розуміючи, що цей фактор ще й як впливає на продуктивність їхньої праці.

      На міжнародному рівні психосоматичний центр тісно співпрацює із секцією групового аналізу Німецького інституту психотерапії, ізраїльським та лондонським інститутами групового аналізу, французьким центром інновацій.

Думайте про свій організм добре — і будете здорові!

      За той короткий час, відколи працює психосоматичний центр, його пацієнтами стали вже понад півтори сотні осіб. Зверталися і з сексуальними проблемами, і з проханнями допомогти позбутися згубних звичок (навіть нездорової пристрасті до азартних ігор), і з такими бідами, про існування яких авторка цих рядків уперше почула саме у Центрі. Виявилося, серед тернополян сьогодні досить поширені відхилення душевного стану, коли люди місяцями бояться чи просто не мають бажання виходити з дому. Та чи не найчастіше звертаються сюди ті, кого протягом тривалого часу «з'їдають» різні страхи та тривоги. Вони приходять сюди, після багаторічних ходінь по різноманітних лікарях, де намагалися отримати відповідь на запитання, що ж це з ними коїться. І саме у новому центрі їм допомагають, тому що тутешні спеціалісти (в тому числі терапевт та невролог) працюють передусім на засадах психосоматичної медицини, тобто сприймають пацієнта не як носія певного хворого органу, а як особистість, котра страждає в цілому.  До речі, спеціалісти Центру вважають, що психосоматичною є кожна друга хвороба. І якщо хтось нажив собі виразку шлунку чи псоріаз, то це ще зовсім не означає, що причина — у неправильному способі життя — харчуванні тощо. Можливо, якраз у неправильному способі думати і переживати. Для ілюстрації дії психологічного чинника прикметний приклад про тернополянку, якій кілька років тому поставили страшний діагноз: рак. Вона вирішила, що життя закінчене і просто опустила руки — залишила роботу, перестала займатися домом і собою, словом, швидко стала схожою на «живий труп» і жити їй залишалося, напевне, зовсім небагато. Але ось приїхала з далекого міста її подруга дитинства — вольова, сильна жінка, якій свого часу теж довелося боротися із невиліковною, здавалось би, хворобою. «Ти що це із себе зробила?! — гнівно вигукнула вона. — Навіть якщо вже судилося вмерти у 48 років, то мусиш провести останні дні гідно! До того ж у тебе стільки справ, які ніхто за тебе не закінчить!...» Після серйозної і довгої розмови хвора наче прокинулася від летаргійного сну, заспокоїлася і почала на повну силу жити — всупереч усім діагнозам. З тих пір минуло вже п'ять років, хоч більше року життя лікарі навіть не обіцяли. Смертельна хвороба наче законсервувалася, перестала розвиватися, а та жінка наче заново відкрила для себе і цей світ, і себе саму. І скажіть після цього, що наші думки і переживання не диктують свою волю нашому тілу!

      Фахівці центру розказують про щасливе завершення і такої проблеми. До лікаря-психотерапевта звернулася молода, вже три роки як заміжня, жінка, яка ніяк не могла завагітніти. І вона, і чоловік пройшли повне обслідування, яке відкинуло версію безпліддя, а така бажана вагітність все одно не наставала. Відтак у розмові із спеціалістом з'ясували, що і у бабусі, і у матері пацієнтки була точнісінько така історія в минулому — попри відсутність якоїсь медичної патології вагітність дуже довго не наставала. Причому обидві, в принципі, бажаючи завагітніти, водночас переймалися сумнівами, чи до часу зараз ця вагітність — одна переживала через війну, а друга — через матеріальну незабезпеченість і відсутність житла. Для дочки-онуки ж своєрідним психологічним гальмом у реалізації бажання мати дитину стала вже упередженість щодо «сімейної традиції» довго чекати на первістка. Як тільки вона позбавилась її з допомогою грамотного психотерапевта, легко народила спочатку донечку, а через рік — і синочка...

      Це дуже схоже на дива, та медики підводять під них міцний науковий фундамент. Лікарі всього світу, досліджуючи природу різних захворювань, майже одностайно погодились з існуванням досить тонких, не доступних прямому експериментальному підтвердженню, механізмів, які через фізичні, цілком матеріальні прояви, реалізовують наші бажання, переконання та страхи. Наприклад, якщо людина твердо переконана, що після сорока років всі починають набирати вагу, то вона майже стопроцентно якраз після сорока і почне повніти — адже довгий час сама себе готувала психологічно до уповільнення обмінних процесів у тілі. Словом, всі ми цілком здатні своїми думками як притягнути до себе ту чи іншу хворобу, так і побороти її. Вплив свідомості на тіло — очевидне, хоч і ще далеко не достатньо вивчене явище. Тому появі в регіонах сучасних психосоматичних центрів можна лише щиро порадіти.

Масаж від «Шубоші»

      До речі, медикаментозне лікування у новоствореному тернопільському медзакладі застосовується лише в разі нагальної необхідності. Зате тут беруть на озброєння щонайбільше новинок медицини іншого роду. Так, приміром, придбали цікавий апарат із незвичайною назвою «Шубоші». Це розроблений китайськими спеціалістами біоелектричний мікрокомп'ютерний масажний прилад, в основу дії якого закладено вплив на активні точки тіла задля нормалізації протікання в ньому життєвої енергії. У процесі дії «Шубоші» відтворює біоелектричні імпульси, які точно повторюють сигнали здорових клітин, і таким чином відповідно «настроює» хворі клітини тканини та органів. В результаті апарат нормалізує обмін речовин, поліпшує кровообіг, знімає болі та набряки і ще багато чого, що дає змогу ефективно лікувати дуже багато захворювань. А окрім того, «Шубоші» використовують і в косметології — для боротьби з целюлітом та загального омолодження шкіри.

      Узагалі у новоствореному медичному центрі на вулиці І. Франка тернополян чекає чимало приємних відкриттів. Приміром, тут мало що нагадує звичний лікувальний заклад — дуже затишно, персонал надзвичайно уважний і все підпорядковано інтересам клієнтів. Зокрема, останнім гарантується повна анонімність та конфіденційність, а попередній запис дає змогу уникати небажаних зустрічей у холі-приймальні, що для невеликого міста, де «всі всіх знають», дуже важливо.

      До речі, творці центру невипадково обрали для закладу, де працюють психотерапевти, «місце прописки» подалі від психоневрологічної лікарні. Познайомившись із європейським досвідом такої роботи, вони переконались, що люди з душевними проблемами вимагають особливого підходу. А оскільки до психоневрологічних лікарень у нашому суспільстві досить упереджене ставлення, то туди звертаються вже у крайньому випадку. Виходить, тисячі людей страждають без необхідної їм кваліфікованої психотерапевтичної допомоги. Тож тепер у тернополян та жителів області з'явилась можливість подолати невидимий бар'єр і стати здоровішими і щасливішими. А у недалекій перспективі — у місті відкриють і стаціонарне відділення центру.