Віктор Пинзеник: З кишені лікаря чи пенсіонера грiх вкрасти бодай копійку

      «Нашоукраїнці» стверджують, що, окрім «знайдених» урядом 7, 4 мільярда гривень, є ще деякі джерела поповнення бюджету, які приховано. Тому опозиція вважає полеміку з нинішніми кабмінівськими верховодами незавершеною. Останнi серйозно не розглядають проблему пенсіонерів — можновладці закрили на неї очі. Нічого доброго не обіцяє політика нарощування боргів. Збурено бюджетних працівників, які, попри галасливу піар-кампанію, не бачать реального поліпшення свого добробуту. Підприємці, у свою чергу, не у захваті від податкового тягаря. Зовнішньоекономічна політика також дає тріщини. Чому так відбувається, — при тому, що не вщухають бравурні звіти урядовців, — розповідає лідер партії «Реформи і порядок», народний депутат України   Віктор ПИНЗЕНИК.

Піймати за руку — мало

      — Пенсіонери могли б уже тепер отримувати більшу пенсію, заявили ви. Де ж кошти?

      — Вони надходять, ці кошти. Я ж ніколи не закидав урядові, що існують якісь «криві» рахунки. Розкрадання цих коштів відбувається не через рахунки Державного казначейства, а через різноманітні схеми й оборудки. Коли ми говоримо про заниження обсягів внутрішнього валового продукту (ВВП) і про базу зростання бюджету в 34 мільярди гривень (це урядова цифра), то треба розуміти, що ВВП включає фонд оплати праці, прибуток і чисті податки — ПДВ і акциз. А фонд оплати праці має відношення не тільки до бюджету. Це не тільки прибутковий податок, він має відношення і до відрахувань у Пенсійний фонд. Заниження фонду оплати праці дає підстави мені говорити, що є проблеми щодо виведення з тіні ще близько п'яти мільярдів гривень. Це ресурс для збільшення пенсій на 25 відсотків. Ідеться про п'ять мільярдів гривень. Ці кошти не враховано не Пенсійним фондом, а урядом, тому що останній приховав базу фонду зарплати, за яким розраховується Пенсійний фонд.

      Минулого року п'ять мільярдів додаткових коштів надійшло — уряд їх витратив, а після того провів через парламент. Власне, вже й тепер витрата відбулася. Я вважаю, що цифра доходів від приватизації, яку затвердив уряд, менша, ніж та, яку він мав на час прийняття закону про бюджет на 2004 рік. Уряд затвердив цифру в 5, 2 мільярда гривень. А на день схвалення бюджету вона перевищувала 6 мільярдів. Керівництво, напевне, вже й використало ці кошти, а тепер підвело під витрати закон. Таким чином узаконили зроблені видатки. Згідно зi змінами до закону про бюджет-2004 кошти спрямовують на підтримку приватних компаній, створення недержавних пенсійних фондів і таке інше.

      — А як ви дивитесь на перспективу збільшення зарплат бюджетникам у реальній ситуації, що складається?

      — Уряд піймали за руку на спробах приховувати кошти другий рік поспiль. Ситуація складається так, що це стало відомо всьому суспільству. Отож були змушені показати ці видатки. Хоч не всі, але показати. Дві філософії змагалися під час вирішення не тільки проблеми доходів, а й проблеми їх використання. Одна — урядова, інша — фракції «Наша Україна». Ми виходили з того, чим має займатися уряд — не тоннами, штуками, метрами, а добробутом людей. І це пряме призначення бюджету; працюючи з ним, уряд має виступати з ініціативами, які стосуються соціальної сфери. Пригадайте дискусію річної давнини: уряд зменшив мінімальну зарплату з тієї причини, що, мовляв, у бюджеті відсутні кошти. Ми казали, що це брехня. Тепер ця брехня є очевидною, тому що сам уряд показав мільярдні додаткові надходження. Але уряд, знову ж-таки, вирішив, що гроші не підуть на зарплату. Я стверджую це, оперуючи цифрами бюджету. Із восьми мільярдів додаткових витрат на зарплату з державного бюджету виділено 475 мільйонів гривень, тобто шість відсотків.

      — Чи отримають належні доплати до своїх зарплат учителі, як того вимагає Закон України «Про освіту»?

      — Додаткові кошти належить виділити освітянам, виходячи зі статті 57 закону. Зверніть увагу: запропонований з цього приводу документ прийнято парламентом, проте в чиновників не знайшлося ні копійки на реалізацію цього рішення. Закон не введено в дію через те, що, як і раніше, немає доплат, які в ньому передбачено. Уся ціна питання — п'ятсот мільйонів на півроку. Проблема ця за своєю задавненістю може посперечатися хіба що з проблемою компенсації вкладів населення. Остання, вважаю, є невирішуваною за цієї влади. Це при тому, що у бюджеті враховано вісім мільярдів гривень від приватизації, але урядовці заявляють, що не можуть розв'язати проблему вкладів. І тому залишається незмінною раніше визначена сума відшкодування знецінених вкладів населення — п'ятсот мільйонів гривень, що означає п'ятдесят гривень на одного вкладника.

За принципами фірми-«метелика»

      — Днями парламент затвердив бюджетну резолюцію на 2005 рік. З огляду на цей документ, які ви бачите колізії при складанні бюджету на наступний рік?

      — Бюджетна резолюція — це документ, у якому повинно йтися про наміри уряду в бюджетній політиці. Я побачив двадцять сторінок бюджетного тексту, проте не побачив намірів. Бюджетна резолюція мала б говорити про амбіції, засвідчувати, які кроки робитиме уряд, аби вирішити ту чи іншу проблему. Наприклад, реалізація 57-ї статті Закону «Про освіту», підвищення зарплат учителям, лікарям, збільшення пенсій, зокрема військовослужбовцям, доплат багатодітним сім'ям. Марно шукати відповіді на ці питання — їх просто не існує. Я здогадуюсь, яким буде насправді бюджет 2005 року, судячи з такої підготовки документа. Він буде спрямований на те, аби ділити кошти «по понятіях», а не так, як того вимагають закон і моральність.

      — Уряд має борги не тільки перед працівниками бюджетної сфери, а й перед підприємцями. Чи розвиватиметься у заданому Президентом руслі ситуація навколо відшкодування ПДВ?

      — Для початку треба врахувати, що бюджет містить багато податкових сюрпризів. Технологія протискування потрібних рішень відома. До залу в день голосування вносять проект, якого в очі не бачив жоден депутат. Скажімо, проект, який містить 331 сторінку і зачіпає долі сорока семи мільйонів громадян. Проект заслуховують без належного ознайомлення з текстом — і от кілограм паперу приймають як закон. Саме так було із законопроектом про внесення змін до бюджету на 2004 рік. Є в ньому, зокрема, сюрприз стосовно ПДВ: уряд вирішив списати борги з цього виду податку.

      — Офіційно це називається: «реструктуризація боргу з пільговим податковим періодом на п'ять років»...

      — Насправді борги з ПДВ просто не будуть повертати. А повертати їх має уряд. Нагадаю, ПДВ — специфічний вид податку. Той, хто експортував свою продукцію, не позичав урядові ніяких коштів. Ідеться про суто технологічну позику. А уряд сказав експортеру: «Вибач, я не збираюся відшкодовувати тобі ПДВ». Цей сюрприз — удар по економіці. Крім того, завдали удару по підприємцях, узаконивши для них два податки до Пенсійного фонду. До того ж занесли руку над трьома мільйонами людей, які працюють у виноробній галузі, — запровадили надвисокий акцизний збір з вітчизняної продукції (на одні вина збільшили акциз у 3,7 раза, а на інші — майже у вісім разів).

      — Отже, уряд пішов на знищення цілої галузі, і це при тому, що до України впритул наблизився кордон з Європейським Союзом із його конкурентоспроможними виробниками?

      — Такою є позиція уряду, її підтримали народні депутати з парламентської більшості і не тільки з неї. Зміни щодо ставок акцизу було запропоновано трохи більш ніж тиждень тому. І я впевнений, що одна з політичних сил, яка голосувала в парламенті і лобіювала це рішення, отримала нові ставки акцизу як плату від уряду в обмін за те, як голосувала щодо закону про бюджет. Ситуацію з акцизами на вино слід виправити негайно, а для цього належить внести на розгляд Верховної Ради відповідний законопроект.

      — Чи є перспектива у ПДВ-рахунків, які пропонувалося ввести ще у квітні? Що змінилося з того часу, як після кількох фальстартів уряд віддав це питання на відкуп робочій групі, до якої увійшли народні депутати?

      — Я дивуюся, що цю норму (про ПДВ-рахунки. — Авт.) не заклали в закон про зміни до бюджету. Якби це зробили, то вона б пройшла «гамузом» з іншими. Я упевнений, що у вигляді окремого закону ідея ПДВ-рахунків не має перспективи бути схваленою у парламенті. Прийняття такої норми завдало б іще одного удару українській економіці, оскільки б тоді з обігу було вилучено багато коштів.

Заслін мародерству

      — Що в такій ситуації може зробити парламентська опозиція, аби хоча б мінімізувати наслідки від такого «бюджетного» мародерства?

      — Ми завжди будемо ловити за руку уряд і в тій мірі, якою можливо достукатися до громадян, — оприлюднювати наші викриття. Робитимемо це у вигляді законодавчих ініціатив і політичних акцій. Але навіть цієї нашої розмови вистачає, щоб зрозуміти: проблема не є економічною. Ми маємо владу, яка не ставить собі за мету майбутнє суспільства і добробут своїх громадян. То є робота за системою «ОРС» (відома за радянських часів виробнича структура.  — Авт.) — «забезпеч раніше себе».

      — Ви не раз звертали увагу на огріхи у веденні державних фінансів і навіть нагадували, чого це коштувало державі, коли вона була на межі дефолту. Що вас насторожує сьогодні у тому, як працює головне фінансове відомство?

      — У 1997 році я пішов у відставку з уряду, і за два тижні було опубліковано мою статтю «Україна на роздоріжжі», в якій я говорив про загрозу дефолту. У статті йшлося про дефолт не як про річ, що є неминучою. Я попереджував: якщо не буде вжито відповідних заходів, Україна погрузне в дефолті. Через півтора року він стався. Я сьогодні не стверджую, що завтра станеться дефолт. Але політика, яку обрав уряд, — це дорога до можливого дефолту. Це політика нарощування боргів через збільшення дефіциту бюджету. Дефіцит пов'язаний з витратами. Цього року уряд не має нібито проблем із погашенням дефіциту, бо доходи від приватизації великі, на відміну від попередніх років. Але саме тому вони, доходи від приватизації, значаться не як доходи бюджету , а як джерела покриття дефіциту. Це нестабільні джерела. Цього року продадуть, завдяки виборам, найзначніші об’єкти, а наступного року не матимуть стабільних джерел. Це — неправильна політика. Почавши здійснювати витрати під дефіцит, наступного року доведеться йти на позики і влізати у борг.

      — Чому уряд повернувся до такої політики, адже раніше обстоювали бездефіцитний бюджет і раділи з того, що не матимемо боргів? А чому б не відновити цю норму?

      — У той рік, коли вводили бездефіцитний бюджет, притиснуло так, що долар мав коштувати п'ятдесят гривень. Тож тоді уряд прийняв єдино правильне рішення. А зараз уряд не хоче цього. Він — «законодавець» моди у державних фінансах. Фракція «Наша Україна» хотіла внести свій проект бюджетної резолюції на 2005 рік, але вона не має права цього робити. Підготовка такого проекту є прерогативою уряду.

      — Як у розрізі бюджетної політики виглядає ситуація в регіонах? Наскільки вигідно відрізняється ця ситуація в тій або іншій області? Чи спостерігається підігрування інтересам певних депутатських груп чи фракцій?

      — У плані виділення субсидій різним регіонам— безумовно, так. Якщо пройтись уважно по статтях бюджету, то з них виразно постають чиїсь дуже конкретні інтереси. Не можу сказати чиї, але цілком виразно. Є речі, які несумісні з бюджетом — наприклад, заліки (один із них здійснює НАК «Нафтогаз України») або крадіжки, якщо говорити відверто. Утім яка структура наживатиметься на цьому, я не знаю, — у законі це не розписано. Але не це головне. Яка б структура не була, бюджет не повинен бути годувальником нечесних оборудок. У цілому варто зазначити, що ставлення до регіонів як територіальних одиниць майже однакове. Зміщення є в інший аспект — політичний. А взагалі співвідношення регіонів неправильне. Регіони є основними інститутами, де здійснюються найбільш значні виплати — зарплати вчителям, лікарям, працівникам культури. До речі, одночасно з тими змінами, які «Наша Україна» пропонувала стосовно зарплат і пенсій,  ми наполягали на збільшеннi частки місцевих бюджетів. Внаслiдок цього  оплата праці цих категорій громадян повинна була б  бути повністю передана у відання місцевих бюджетів. Однак цей проект закону не набрав потрібної кількості голосів у парламенті.

      — Як зрозуміти логіку уряду, за якою бюджет, що є інструментом соціального призначення, обслуговує інтереси виробничої сфери?

      — Нема в цьому ніякої логіки. Узагалі логіка бюджету полягає в тому, щоб обслуговувати інтереси бюджетної сфери, а через неї — інтереси економіки. І насправді тут немає конфлікту інтересів. Чим більшою буде зарплата у лікаря, вчителя, артиста, тим стрiмкiше розвиватиметься українська економіка. У чому відмінність філософії «Нашої України» і тієї, якої дотримується уряд? З кишені лікаря чи пенсіонера вкрасти не можна ні копійки. А от  з витрат на так звану економіку гроші можна дерибанити. Тим паче що майже всі державні закупівлі відбуваються з «відкатом». З мільярда коштів, які йдуть на закупівлю, двісті мільйонів «зникають». Скажімо, у вугільній галузі є більші, ніж будь-де, можливості зробити це, оскільки тут діє механізм дотування продукції гірників у зв'язку із затратами на виробництво — це при тому, що не вироблено інструментів контролю. У результаті є можливість за вищих витрат не платити шахтарям зарплату, а водночас з огляду на ці вищі затрати покласти бюджетні кошти у чиюсь кишеню. Я був би радий, якби уряд проводив соціально спрямовану політику. Але iз семи мільярдів гривень додаткових коштів, «знайдених» урядом у бюджеті, лише мільярд коштів спрямовано на підвищення зарплат, пенсій і стипендій. Про яку соціальну спрямованість можна говорити? Це — подачки.