«Донецькі» бої без правил

      Схоже, що загальновідомі методи «вирішування проблем» деякими амбітними особами з Донецького регіону знаходять своє застосування і в спорті. Зокрема, всі підстави так вважати дає гострий конфлікт в українському боксі, який зараз сягає своєї кульмінації. На превеликий жаль, один із найпопулярніших видів спорту, на представників якого — братів Кличків — ледь не молиться вся нація, за сучасного керівництва прямує до занепаду і втрачає свої позиції на міжнародній арені. Аби пояснити суть проблеми, яку «УМ» уже порушувала в кількох публікаціях від 25 травня і 26 червня, нагадаємо, як розвивалися події, що призвели до конфлікту.

Сподівання, які виявилися марними

      У січні минулого року на конференції Федерації боксу України (ФБУ) було вирішено для покращення ситуації в цьому виді спорту в Україні новим президентом обрати відомого в минулому донецького боксера Дмитра Єлісєєва, який замінив на цьому посту колишнього нардепа й урядовця Анатолія Голубченка, а головою наглядової ради — близького до Єлисєєва Юрія Рубана. Через повагу до пана Дмитра окремим колективним членом до ФБУ було зараховано Боксерський спортклуб Єлісєєва, президентом якого він є у Донецьку. На тих же зборах було внесено кілька змін до статуту ФБУ. Зокрема, раніше, аби змістити президента ФБУ, потрібно було, щоб він сам, проявивши занепокоєння ситуацією, скликав конференцію 25 колективних членів і поставив проблемне питання. Але відтак для подібної процедури передбачалася як необхідна лише одна ініціативна група, яка може хоч за один день (а не за місяць, як раніше) повідомити іншим регіонам про бажання провести збори, і вони будуть скликані. Оскільки ФБУ — громадська організація, її статут має бути затверджений Міністерством юстиції України.

Сам собі режисер

      Час минав, але справи в українському боксі не тільки не покращувалися, навпаки — українська любительська рукавичка почала здавати позиції у світі, а у власній хаті взагалі творилося щось незрозуміле. ФБУ Єлісєєва існувала фактично сама по собі, хоча фактично мала б триматися на плечах фахівців боксу з усіх регіонів. Конгрес обласних федерацій за майже півтора роки перебування на чолі організації донеччанина був скликаний лише одного разу, хоча це мало робитися раз на три місяці. Причому сам Єлісєєв каже, буцімто це відбувалося частіше, але ніяких протоколів не надає. Обіцяного контакту з пресою представники ЗМІ так і не дочекалися, про боксерські змагання в України дізнавалися за своїми каналами, а не від офіційних осіб ФБУ, як це мало б бути. Застати в приміщенні федерації Єлісєєва чи взагалі когось із офіційних осіб практично неможливо. Обурення у представників регіонів також викликає те, що організацією керує фактично не президент, а голова наглядової ради Рубан, «донецькі» методи управління якого багатьом людям боксу не подобаються. Зокрема, почалося відверте лобіювання представників інтересів шахтарського регіону, тобто пішло розділення на «своїх» і «чужих». За останні вісім місяців змінилося три головних тренери збірної України, і зараз цей пост обіймає донеччанин Володимир Лаївський. Усі ці зміни відбувалися за власною ініціативою президента ФБУ, хоча державного тренера, який, до речі, займається і розподілом коштів, мали б обирати. Досвідченого Ільдара Шарафутдінова, який керував командою не один рік, у тому числі й на успішній для українців сіднейській Олімпіаді, а потім і російського фахівця Миколу Лі, вихователя олімпійських чемпіонів, замінили. І все через те, що тренерам не подобалося втручання в боксерські справи керівників федерації, які постійно вказували, кого саме треба брати до збірної.

      Авторитарний стиль керування повною мірою проявився у питанні з новою базою для підготовки спортсменів до змагань. Старі споруди на Нивках у Києві, які перебували у власності ФБУ, планувалося реконструювати, на що виділялося 1 мільйон 400 тисяч гривень. Розподіляти кошти мало б те саме засідання колективних членів, але оскільки подібні збори частими ніяк не назвеш, Єлісєєв і Ко, ймовірно, вирішили, що впораються з цим і самі. Як результат, бази у спортсменів і досі немає, більше того, за словами самого донеччанина, корпуси на Нивках федерації вже не належать, оскільки були непридатними до використання. Кому належать ці споруди зараз — невідомо.

      Вразив багатьох і випадок, який стався на чемпіонаті України серед юніорів у Дніпродзержинську. Боксер переміг за рішенням суддів 5:0, але це не сподобалося одному з тренерів, і той із допомогою головного судді змінив рахунок на 2:3. Тобто вийшло, що хлопець програв...

Терпець урвався

      Нарешті представники більшості регіонів не захотіли більше чекати і 18 травня зібралися в Києві, аби за три дні провести звітно-виборчу конференцію ФБУ. На запрошення долучитися до неї Єлісєєв не відповідав, а 20 травня зібрав власну прес-конференцію, де оголосив скликанi збори нелегітимними і повідомив, що в нього є рішення суду стосовно цього. Як пізніше з'ясувалося — суду донецького... Крім того, виявилося, що у Єлісєєва є невідомо ким складений і зареєстрований у Міністерстві юстиції статут,  до якого не внесені зміни про вибори президента ФБУ. Проте 21 травня представники боксерської України таки провели свою конференцію, на якій більшістю голосів звільнили Дмитра Єлісєєва з посади президента федерації і призначили виконуючим його обов'язки голову ревізійної комісії Юрія Андрійчука. Причому пан Андрійчук заявив, що не збирається бути постійним президентом організації, а хоче лише тимчасово стати на її чолі, аби владнати конфліктну ситуацію в українському боксі. Тоді ж було відмінено і повноваження спортклубу Єлісєєва як окремого колективного члена федерації.

      Учасники конференції висунули проти пана Єлісєєва задокументовані обвинувачення, деякі з них можуть потягнути і на кримінал: розтрата фінансів організації (у питанні з базою для боксерів), підробка статуту організації, лобіювання інтересів Донецького регіону, погіршення результатів українських боксерів на міжнародній арені, погрози на адресу тренерів, спортсменів, регіональних федерацій. Представники ФБУ подали на реєстрацію до Мін'юсту новий статут, але в цій державній установі не поспішають його затверджувати. До того ж Єлісєєв «підключив» до цієї справи і Генпрокуратуру. «Революціонери» збиралися 22 червня звертатися вже до Міжнародного олімпійського комітету, коли за вирішення питання взялися президент НОК України, Прем'єр-міністр Віктор Янукович і голова Держкомспорту Микола Костенко.

Так хто ж є нелегітимним?

      Прем'єр-міністр був явно незадоволений, що, вирішуючи свої проблеми, боксер Єлісєєв використовує його ім'я і поняття земляцтва. Тож Миколі Костенку, який сам iз Донецька і підтримував Єлісєєва, довелося стати «миротворцем». Цікаво, що в будівлі ФБУ зараз перебуває наряд міліції... з Донецька у кількості 6 осіб (спочатку було 4), і менти-прибульці нікого не пускають до офісу. А на листи, які приходили з НОК і Держкомспорту на адресу вже новоствореної президії, Єлісєєв і Ко з чорним почуттям гумору посилали відповіді від імені Андрійчука, мовляв, «ми не є легітимними»...

      На початку минулого тижня пан Костенко, залишивши для примирення свого «зама» Артем'єва, поїхав у справах. Бунтарі на чолі з Андрійчуком з'явилися в Держкомспорті, а на дзвінок з проханням приєднатися до них Єлісєєв відповів, що його немає в столиці. Яким же було здивування членiв делегацiї, коли за кілька хвилин вони побачили донеччанина... на протилежному кінці коридору. Застуканий зненацька, колишній президент не знайшов нічого кращого, як утекти. Представники ФБУ також зустрілися з головою Комітету Верховної Ради України з питань молоді та спорту Катериною Самойлик. Після розмови комуністка Самойлик заявила, що винних у зловживаннях треба покарати, а про всі факти буде повідомлено Прем'єр-міністру.

      Нарешті 23 червня Костенко, Андрійчук і Єлісєєв зустрілися, і голова Держкомспорту оголосив, що бере на себе повноваження у вирішенні проблеми двовладдя, на 7 липня ще раз збирає конференцію регіонів, на якій і мають бути розставлені всі крапки над «і». Свою позицію з приводу розколу в українському боксі висловив і великий друг братів Кличків, мер Києва Олександр Омельченко. За його словами, в даному випадку потрібне вже не терапевтичне, а хірургічне втручання, бо ненормально, коли 4-5 чоловік намагаються втриматися при владі, нехтуючи інтересами 30 тисяч українських боксерів.

      Окрім усього іншого, Єлісєєв встиг посваритися і з Національною лігою професійного боксу України (НЛПБУ), яка має єдину в державі ліцензію на проведення боїв професіоналів. Як відомо, 23 червня у Донецьку відбувся турнір «Непорушна стіна», який проводив чи то спортклуб Єлісєєва, чи то ФБУ, яку він начебто вже й не має представляти. Крім того, професіональний і любительський бокс не мусять перетинатися, але донецький функціонер, схоже, хоче охопити неосяжне. Тому президент НЛПБУ Михайло Зав'ялов піддав жорсткій критиці спробу Єлісєєва створити «особисту» федерацію професіонального боксу: «У всьому цивілізованому світі федерація любительського боксу не має права займатися організацією поєдинків професіональних боксерів. В Україні цим займається лише НЛБПУ, яка має відповідну ліцензію. Навіть брати Клички, коли проводили свої бої в Києві, надсилали до нас лист з проханням дозволити їм провести бій. Єлісєєв вирішив, що він самостійний, а потрібно було лише звернутися до НЛБПУ і представити список боксерів та суддів, які візьмуть участь у змаганнях. Боксери, які билися в Донецьку, не зможуть отримати сходження в європейському рейтингу, адже тільки НЛБПУ надає в міжнародні інстанції результати поєдинків, які проходили в Україні, і згідно з чим і формується рейтинг боксерів». Таким чином, Єлісєєв фактично підставив почесного гостя змагань, чемпіона світу Костю Цзю та його підопічного Антона Солопова, для яких поїздка до столиці Донбасу виявилася лише екскурсією по териконах.

      А тим часом на червневому чемпіонаті світу з боксу серед юніорів українська команда не здобула жодної нагороди  в той час  як із Південної Кореї з медалями поверталися додому представники 19 держав. Поки ми борюкаємося у вирішенні своїх проблем, наш бокс тільки втрачає, і  може статися, що потяг олімпійських нагород рушить без нас. Шкода...

Здобутки українських боксерів на міжнародних форумах (медалі)

 2000 — Олімпійські ігри (Австралія) —

2 срібні, 3 бронзові

 2001 — чемпіонат світу (Північна Ірландія) — 4 срібні, 3 бронзові

 2002 — чемпіонат Європи (Росія) — 1 золота, 2 срібні, 1 бронзова

 2003 — чемпіонат світу (Таїланд) — 1 срібна

 2004 — чемпіонат Європи (Хорватія) —  1 срібна, 1 бронзова

 2004 — Олімпійські ігри (Греція) — ???

А ТИМ ЧАСОМ...

      На вихідних у Феодосії відбувся міжнародний турнір з професіонального боксу, організований українською компанією National Box Promoution. Головним поєдинком вечора став бій «супертяжів» — українця Володимира Вірчіса та американця Кліффа Каузера, так званого зведеного брата Тайсона. Титул iнтерконтинентального чемпіона за версією IBF Вірчіс відстояв без особливих проблем. Уже в другому раунді після двох бокових у голову Каузер побував у нокдауні, хоча швидко піднявся з підлоги. У третьому раунді «брат Тайсона» вдруге звалився з ніг, а у середині 5-го — короткі «хуки» Вірчіса остаточно зробили свою «чорну» справу, відправивши американця в нокдаун утретє. Після чого рефері присудив перемогу технічним нокаутом Володимирові.