Друге засідання Шевченківського місцевого суду у справі, відкритій за скаргою Марії Самбур та Валерія Воротніка, вчора було напрочуд коротким. Меланхолійні будівельники на риштуванні не встигли «освіжити» й третину суду веселеньким сірим вапном, коли до них на вулиці вже приєдналися усі учасники процесу та їхні вболівальники. (За винятком, ясна річ, головуючої в процесі Тетяни Ізмайлової, котра відклала слухання до 31 серпня, пояснивши такий тривалий «тайм-брейк» відпусткою, в яку йдуть судді).
А перед цим засідання традиційно почалося із заявлення сторонами клопотань. Наші позивачі цього разу були представлені тільки Марією Самбур, тоді як її товариш по «антикризовій журналістиці» Валерій Воротнік занедужав, як поінформував суд його представник (останній, до речі, у відповідних документах замість вказати назву своєї адвокатської контори абощо відбувся скромним «мешканець Києва...»).
Перше клопотання, з яким звернулася до суду Самбур, полягало у вимозі притягнути до справи як співвідповідача редактора «УМ» та журналістку Олену Зварич (авторку питань до Сергія Шолоха).
Адвокат «УМ» Микола Полудьонний поцікавився у позивачки, чи прагне вона того, аби були спростовані запитання, поставлені Оленою Зварич. Залою пронісся легкий, як літній вітерець за вікном, сміх. «Я хочу, щоб була спростована неправдива інформація», — єдине, що зуміла відповісти Самбур. Але де міститься ця інформація? У питаннях нашої колеги? Якою крапкою чи комою, що обрамовують авторський текст Зварич, «УМ» позбавила честі й гідності Марію Самбур? І чому досі про це не йшлося у тексті її позивної заяви? Адже там і півслова немає про претензії саме до сформульованих Зварич запитань. Розбірливої відповіді на це від Самбур не надійшло. Проте суддя ухвалила притягти Олену Зварич як співвідповідача.
А далі на слухання надійшов наступний «лот». Суддя Ізмайлова запитала у Самбур, чи має та намір заявити про заміну первісного відповідача (таким була заявлена «редакція газети «Україна молода» — неіснуюча юридична особа) на відповідача належного, себто на приватне підприємство «Україна молода» (документи про реєстрацію якого були передані нашим представником до суду). Самбур підтвердила наявність у неї такого бажання, але тут же заплуталась у надмірі своїх позивних апетитів.
«Ображеній стороні» закортіло поповнити контингент посаджених на лаву відповідачів «УМівців» ще й редактором видання Михайлом Дорошенком. Від пояснень, наданих із цього приводу Самбур, терпіння почала втрачати навіть суддя Ізмайлова. «Чи ставите ви знак рівності між ПП «Україна молода» та Михайлом Дорошенком?» — цікавився адвокат Полудьонний у Самбур. Та відповіла, що її претензії адресовані ПП «Україна молода», що ж до згадки Дорошенка, то це «лише форма звернення». (Цікаво, відгукувалась би Марія Самбур, якби її почали йменувати Валерієм Воротніком чи, до прикладу, Нестором Шуфричем? А що, може, комусь до вподоби саме така форма звернення?).
Зрештою, після втручання у дискусію судді Самбур заявила, що дійсно, «Дорошенко не проходить по даній справі». Тому вона просить вказати відповідачем ПП «Україна молода».
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
