Будівля, що заховалася у дворику Солом’янської вулиці, аж ніяк не тягне на найбільшу в Україні архівну установу, що зберігає історичні документи сторічної давності. Принаймні такою була перша думка, щойно на очі потрапила споруда, обклеєна оголошеннями «Обережно, падає плитка». Центральний державний кінофотофоноархів імені Г. С. Пшеничного функціонує з 1932 року. Плин часу дав про себе знати, і тепер умови зберігання цінних медіа–матеріалів помітно погіршились, а держава взагалі припинила виділяти кошти на розвиток архівної справи.