Кидок через Говерлу

Напевно, символічно, що першу медаль незалежної України на літніх Олімпіадах здобув представник одного із найстаріших видів спорту — класичної боротьби — В’ячеслав Олійник. Піднявши в Атланті–1996 синьо–жовтий прапор над головою, він передав своєрідну естафету молодшим колегам. І українці на кожних Іграх підтверджують силу вітчизняної школи єдиноборств, щоразу сходячи на олімпійський п’єдестал пошани. І цього разу, в Лондоні–2012, боротьба — один із медальних пріоритетів нашої делегації.

Дзюдо: схвильований батько і «воїн»–прапороносець

Право нести Державний прапор на церемонії відкриття Олімпіади–2012 довірили дзюдоїстові — дворазовому призерові Олімпійських ігор Роману Гонтюку. «Для нас, дзюдоїстів, це неабияка честь і визнання. Важко знайти слова, якими можна було б описати відчуття й емоції після такого рішення НОК, — говорить у коментарі «УМ» головний тренер збірної із дзюдо Сергій Дуброва. — Ми раді, що саме Гонтюк нестиме український прапор на відкритті Олімпіади, адже він після кількох операцій повернувся на татамі й відібрався на ці Ігри, продемонстрував незламний характер і волю до перемоги».

Лідером української збірної дзюдоїстів упродовж останніх трьох сезонів вважається киянин Георгій Зантарая, який єдиний із «синьо–жовтої» команди регулярно здобував для України нагороди світових та континентальних першостей. Щоправда, на останньому чемпіонаті Європи Зантарая не зміг захистити чемпіонський титул і посів лише п’яте місце, чим неабияк насторожив наставників. Хвилювався й сам чемпіон світу 2009 року, аж поки не дочекався народження первістка. «Георгій останнім часом був сильно занепокоєний, чекав, доки народить його дружина. Тепер, коли він став батьком, сподіваємося, це підштовхне його до нових звершень», — розповів «УМ» тренер Дуброва про психологічний стан свого вихованця.

Головним суперником Зантараї на світовій арені останнім часом був лідер планетарного рейтингу, дворазовий чемпіон світу та бронзовий призер Пекіна–2008 узбек Рішод Собіров.

Загалом, українська збірна дзюдоїстів у Лондоні буде представлена десятьма спортсменами — трьома жінками й сімома чоловіками. «Для нас не важливо, кого в збірній більше — жінок чи чоловіків. Ми здобули десять ліцензій, і байдуже, хто зрештою зійде на п’єдестал. А ми в тренерському штабі сподіваємося, що в потрібний момент кожен із них буде найсильнішим», — каже головний тренер збірної.

Греко–римська боротьба: усе йде за планом

Збірна вітчизняних «класиків» хоч і має славну історію, проте минулу Олімпіаду завершила доволі скромно — «бронза» Армена Варданяна виявилася єдиною в активі наших «греко–римлян». Відтоді в збірній вирішили змінити підхід до відбору борців на міжнародні старти. І, схоже, нові методи селекції, запропоновані головним тренером Олександром Котовим, себе виправдовують. Принаймні на чемпіонаті Європи–2012 у Сербії українська збірна з греко–римської боротьби посіла друге місце в медальному заліку і не збирається здавати позиції в Лондоні. «Завдання стоять високі — завоювання олімпійських нагород», — каже в коментарі «УМ» головний тренер.

Нещодавно закінчився турнір в Іспанії, де наші олімпійці–«класики» підтвердили свій високий рівень, притому що вони боролися «на категорію вище». «В’югар Рагімов посів третє місце, Василь Рачиба — друге, а Ленур Теміров став чемпіоном», — розповів про здобутки своїх підопічних пан Котовий. Як пояснив тренер, зустріч із важчими суперниками була необхідна, аби «проборотися» перед Олімпіадою, відчути свої сили, побачити моменти, які потрібно ще допрацювати.

«Докорінні зміни зараз зробити вже важко. Залишається лише час для шліфовки, підведення борців до змагань у хорошому функціональному та психологічному стані, — відзначив тренер. — Уся робота, яка була необхідна, виконана заздалегідь. А зараз ми займаємося лише підводкою».

Останні приготування борців греко–римського стилю до Ігор відбуватимуться в Алушті.

Вільна боротьба: на Говерлі та в Криму

В Алушті під керівництвом Руслана Савлохова вже працюють наші борці–«вільники». «Проведення тренувально–навчальних зборів у цьому місті — традиція. Ця місцевість має унікальні природні умови. Хлопці позаймаються на килимі або побігають кроси, покупаються в морі — і вже готові до другого тренування. Ось у чому унікальність цієї бази», — пояснив Савлохов «Україні молодій».

Перед переїздом на Південний берег Криму підопічні Руслана Сослановича поліпшували фізичні кондиції в Карпатах — на базі в Заросляку, де нині перебувають наші борчині. «Ми тричі бігали на Говерлу. Не ходили, а бігали. Там, у горах, ми закладали загальнофізичну підготовку, а в Алушті — щодня працюємо на килимі», — каже очільник українських «вільників». Як сказав Савлохов, кожен його підопічний розраховує на медаль, і тренер налаштовує хлопців саме на це. «Ось такий у них настрій — що в Ібрагіма Алдатова, що у Василя Федоришина, що в молодих. Упевнений, що вони будуть битися до останнього. Адже їм випав такий шанс», — каже тренер.

Право виступити в Лондоні отримали п’ятеро українських «вільників» — за кількістю здобутих ліцензій. Щоправда, процес визначення імен олімпійців супроводжувався скандалом. Андрій Стадник заявив, що відбір на Олімпіаду відбувся не прозоро, оскільки замість нього — досвідченого спортсмена, срібного призера Ігор–2008 — Руслан Савлохов включив в олімпійську заявку свого учня, молодого Андрія Квятковського.

«Я вже не раз казав, що ґрунтовний коментар стосовного цього питання буде після Олімпіади. Якщо треба — я зберу велику прес–конференцію, де відповім на всі запитання. А зараз лише скажу, що принцип відбору на Олімпіаду був суто спортивний. І від нього я не відступив ні на крок. Квятковський був готовий зійтися зі Стадником на міжнародному турнірі «Чорне море», однак із невідомих причин Стадник туди просто не приїхав», — каже пан Савлохов.

Багаторічний наставник збірної, під керівництвом якого наші борці здобули на Олімпіадах не одну медаль, наголосив, що саме він — головний тренер і на ньому лежить відповідальність за результат. До того ж, за словами Руслана Сослановича, він завжди підтримує талановиту молодь. А те, що напередодні відповідальних стартів комусь захотілося збурити ситуацію навколо олімпійців, то Савлохов зауважив: «Це не перший такий негатив, і якщо я на це все буду реагувати, то здоров’я мого не вистачить. Вважаю, що кожен для початку повинен розібратися в собі, а потім звинувачувати інших. А зараз для мене першочерговим є результат на Олімпійських іграх».

ЖІНКИ

У пошуках третього скарбу

У ролі фаворитів їдуть на Олімпіаду й українські борчині, які на весняному чемпіонаті Європи вщент розбили всіх конкуренток, посівши перше командне місце. У березні наші дівчата боролися на ЧЄ в усіх без винятку фіналах і здобули чотири «золота». Проте на Олімпіаді підопічним Володимира Євонова доведеться боротися і з титулованими азійськими спортсменками.

Очолює нашу команду перша чемпіонка Олімпійських ігор із жіночої вільної боротьби (2004 р.) Ірина Мерлені, яка до Лондона їде за своєю третьою медаллю. Принаймні заради цього вона вдруге повернулася у великий спорт після народження другого сина.