Вiд того, на яких цiнностях ми сьогоднi виховуємо дiтей, залежить майбутнє держави. Фото з сайту city–adm.lviv.ua
Сьомий рік поспіль 13 числа кожного місяця біля стародавньої Софії Київської здійснюється молитва за духовне просвітлення нашої країни та її політичну реформацію. Ведуть службу просто неба біля воріт храму представники різних християнських церков. Серед постійних учасників молитви — члени Всеукраїнської громадської організації «Християнська Україна» та Духовного руху «Схід і Захід в єдності під покровом Богородиці». Нещодавно з нагоди 95–річчя з’явлення Фатімської Божої Матері у Києві відбувся «круглий стіл» на тему: «Шлях до процвітання і єдності України — розбудова української християнської держави». Участь у цьому заході взяли відомі науковці, магістри державного управління, філософи, громадські діячі. З основними думками, оприлюдненими на зустрічі, її учасники поділилися з читачами «УМ».
«Кожна держава, як людина, має віднайти сенс свого життя і ту унікальну місію, яка їй призначена, — зазначив Кирило Стеценко, завідувач кафедри менеджменту шоу–бізнесу Київського Національного університету культури і мистецтв. Його дід був священиком, відомим композитором і скрипалем, продовжувачем національного напряму української духовної музики, розпочатого Миколою Лисенком. — У радянському суспільстві був сформований духовний сенс, були ідеали, але фальшиві. Сучасна наука про управління говорить про необхідність вважати Вищого Господаря головною причиною існування. Німці проголошують: «Німеччина понад усе», англійці вигукують: «Пануй, Британіє!», євреї стверджують, що вони є обраним народом, українці говорять: Україна і Бог. Насправді кожен народ є вибраним Богом, тому не варто доводити свою вибраність, а радше визначити, навіщо ми вибрані. Було би добре, якби ми спромоглися сформулювати, для чого Бог вибрав Україну».
«За Ющенка я брав участь в обговоренні гуманітарної політики, — поділився пан Стеценко з присутніми. — За найвищу цінність були взяті знання, тобто науково–центричний підхід. Але знання для чого? Адже вони — лише інструментарій. Виходить такий собі вершник без голови. Як правило, цінність стає сенсом. Але в даному випадку не сталося перезавантаження цінностей у сенс, не вибудували конфігурацію цінностей. Тому й продовжується абсурд, коли економічні цінності розглядають як панацею».
Філософія розрізняє естетичні, моральні, екзистенціальні типи цінностей. У суспільстві, де люди шукають сенсу в релігії, зменшується кількість самогубств, відзначає вчений, бо релігійне життя забезпечує подолання дистанції зі світом. Людина стає партнером Бога, думає, як Бог, — з позиції господаря.
«Історія доводить, що духовність веде народи до процвітання на всіх рівнях», — зауважила у своєму виступі заступник голови Всеукраїнського громадського об’єднання «Християнська Україна» Лідія Євтушенко. Про соціальний вплив церкви свідчить приклад «Солідарності» у Польщі. Цю партію у часи становлення демократії в країні підтримало все католицьке середовище. Країни, які зафіксували себе як християнські, — Угорщина, Португалія, Аргентина — зробили потужний ривок рівня життя і відрізняються високими економічними показниками.
«Чому всі спроби нашої національної еліти запропонувати напрями розвитку держави закінчились поразкою? Через те, що хотіли «нове вино влити в старі бурдюки», поставили в основу державотворення економічні, ліберальні, національні чи космополітичні складові, забуваючи при цьому християнські принципи. Насправді наріжним каменем нашої держави повинен стати Закон Божий та тисячолітні християнські традиції українського народу», — переконаний Мирослав Данилків, голова ВГО «Християнська Україна».
«Християнська ментальність, притаманна нашому народу, дасть плід тільки тоді, коли християнські принципи стануть основою суспільного життя і знайдуть відображення у законодавстві держави. Це дасть змогу зробити українське суспільство справедливим та швидше викорінити з нього подвійну мораль, пристосуванство і безвідповідальність.
Побудова Української християнської держави має стати загальнонаціональною програмою, — говорить Данилків. — І саме українська Церква має бути рушійною силою у розбудові відповідального громадянського суспільства. Як? Великою мірою через громадські рухи та організації, що органічно належать до Містичного Тіла Церкви та мають неспотворене бачення розвитку соціуму. Особлива роль покладається на тих мирян, що мають відстоювати інтереси Церкви перед державою. Усі миряни є одночасно і громадянами країни, тому відстоювання своїх інтересів є річчю природною і необхідною. При теперішній ситуації в державі і суспільстві християни не можуть стояти осторонь, жити своїм «закритим» життям. Соціально активна позиція — це необхідність, як з огляду на християнську мораль, так і з огляду громадянина цієї держави».
«На жаль, старі патріоти України, з якими я не раз спілкувався, не сприймають метафізичний спосіб пізнання світу і не вважають його інструментом побудови майбутнього, — зауважив пан Стеценко, — а тим часом видатний філософ Гегель говорив: «Нація без метафізики — це храм без іконостасу». Основою державності є лише духовні засади. Це доводять транснаціональні компанії, для економічної діяльності яких держава не потрібна. Їхній успіх будується на містичному одкровенні».
За словами пана Стеценка, є багато свідчень духовних людей щодо місії України. З них вимальовується, що наша країна має місію Іоана Предтечі — приготувати другий прихід Христа, вирівняти духовні стежки для Нього. Доктор соціологічних наук Марія Пірен навела приклад видатного вченого–християнина Бехтерєва, який часто питав своїх студентів: «Що ви зробили для держави?». «В Україні 200 політичних партій. Для чого вони існують? Ми маємо великий духовний потенціал, але, як казав покійний Анатолій Погрібний (мовознавець. — «УМ»), рухаємось, наче по зачарованому колу століть, — відзначила соціолог, книги якої «Україна і лідерство», «Етнопсихологія» є вузівськими підручниками з формування української еліти.
Життєва доктрина українського духовного провідника Йосипа Сліпого свідчить: наука і віра — це два крила, які доповнюють одне одного. Попри важку долю він прожив 92 роки завдяки вірі та активній громадській позиції. Як же донести ці принципи сучасному суспільству? Алла Гаврилюк, кандидат наук iз державного управління, запропонувала почати з основ: створити мережу духовних шкіл, як було до революції. «При Михайлівському Золотоверхому соборі кілька років діє недільна школа, в якій займається понад 80 дітей, у тому числі й мій син», — сказала пані Гаврилюк, додавши, що ця школа добре впливає на її дитину. Навчальні програми школи «Чадо» розроблені для дітей віком від 4 до 8 років. У перспективі це буде повноцінна 12–річка, яка даватиме широкі знання про Бога, Біблію, Церкву, добро і зло та шлях спасіння душі. Для першокласників духовники випустили кольоровий підручник «Святе Писання» із дібраними до тем Закону Божого зразками української духовної поезії та притчей. Окремим циклом iде «Біблійний Шевченко».
Попереджуючи про небезпеку духовної невизначеності, Богдан Тернопільський, який є науковим співробітником кафедри філософії та методології Нацiональної академiї управлiння при Президентові України, зазначив: «Світська держава є перехідною формою до держави християнської або сатанинської», і нагадав, що через шість років Україна святкуватиме 1200–річчя хрещення Київської Русі, й запропонував скликати український національний Конгрес із питань розвитку християнства в Україні.
На сьогоднішній день сформовано робочу групу, яка розроблятиме концепцію Української християнської держави та сприятиме створенню законопроектів, спрямованих на духовне відродження українського суспільства. «Потрібна певна кількість однодумців, щоб утворилася критична маса і повноцінне бажання створення Української християнської держави», — говорить Лідія Євтушенко. Тож «Християнська Україна» запрошує всіх небайдужих громадян до дискусії стосовно її розбудови.
Духовна недільна школа при церкві Святого Миколая (Притиска) УПЦ КП працює для дорослих уже чотири роки; з дітьми там працюють, iз певними перервами, десь років два. Її керівник — кандидат церковно-історичних наук Сергій Башинський, викладач християнської етики. Наша розмова про те, для чого ходити у церкву і що є таїнства. >>
За вікнами бусика — засніжені карпатські краєвиди. Йдеться до Михайла, що «на білому коні приїжджає». Бусик везе пакунки з продуктами для потребуючих Коломийської єпархії від вірян із Криворівні. Дорогою говоримо з отцем Іваном про Майдан, річниця якого відзначатиметься завтра. Цей феномен досі осмислювався з політичної точки зору, трохи з суспільної. >>
Військове командування часом не може знайти грошей, щоб послати вертоліт до поранених. Але для священика на сході України не стоїть питання, чи варто ризикувати життям, щоб винести пораненого й надати йому притулок у церкві. Однієї страшної ночі Церква відкрила свою браму й дала прихисток студентам, яких переслідували каральні загони. >>
Відзначення Дня святого Миколая протягом останнього двадцятиліття поширилося в Україні, стало, можна сказати, національним. У західних регіонах відновилося і вийшло з «родинного підпілля», а у східних і центральних «згадалося» і стало «своїм». Утім українські традиції та їх творча інтерпретація часом підміняються рештками «вшанування» Діда Мороза (з дарунками під ялинкою) або ж відгомоном «індустрії» Санта Клауса (з сюрпризами в декоративному чобітку). Як же дарувати малюкам і старшим подарунки, щоб вони нагадували їм і про святого добротворця, і про їхню українську ідентичність? >>
Християнство привнесло у світ дивні, незрозумілі часом навіть нам, сьогоднішнім, ідеї. Скажімо, що людина насправді не є залежною від долі, суспільного статусу, етнічного походження чи вмісту гаманця. Що не помста–відплата реально покращує якість життя, а навпаки — прощення. Що вищою цінністю є правда і свобода, зокрема свобода вибору. Нині на таких–от принципах базується демократичний державний устрій, впроваджений на більшості теренів земної кулі. Чи згадуємо ми, українці, обираючи «європейський шлях», що смачні пшеничні булки, крашанки і ковбаска — це ще не все, чим славний Великдень?
Про духовно–громадянське значення Пасхи «УМ» запросила розповісти провідника Української автокефальної православної церкви, богослова і публіциста архієпископа Харківського і Полтавського Ігоря (Ісіченка). >>
Цими вихiдними відбулося велелюдне паломництво до Марійського духовного центру, що в селі Зарваниця Теребовлянського району Тернопільщини. Від уже традиційних щорічних ця проща відрізнялася тим, що цьогоріч уперше буде об’єднано Всеукраїнську та Молодіжну прощі, тож серед прочан було дуже багато молоді. А також у грандіозному духовному дійстві вперше брав участь новообраний Предстоятель Української греко–католицької церкви Блаженнійший Святослав (Шевчук), що теж було своєрідним символом оновлення. За словами єпарха Тернопільсько–Зборівського владики Василія (Семенюка), на прощу прибуло понад 100 тисяч паломників майже з усіх областей України, а також iз країн близького та далекого зарубіжжя. Причому велика кількість віруючих iз Тернопільської та сусідніх областей прийшли на прощу, як Бог велить, пішки, подолавши десятки кілометрів. >>
