Художниця Іванка Нижник–Винників, від дня народження якої минулої неділі виповнилося 100 років, навчалася поруч із Марком Шагалом і працювала пліч–о–пліч із Пабло Пікассо. Але найбільше її доля переплелася з долею визначного українського митця, політика й державного діяча Володимира Винниченка, хоча вони так і не встигли зустрітися.

Згадуючи своє перебування в Парижі, пані Йоанна розповідала авторові цих рядків, що їй неодноразово радили шукати письменника, котрий у той час так само мешкав на еміграції у Франції. Одного дня вона натрапила на некролог. Це було в 1952 році. Тоді художниця наважилася написати вдові Володимира Кириловича в «Закуток» — садибу Винниченків у містечку Мужен на півдні Франції, за кілька кілометрів від фестивального Канна. Іванка отримала запрошення від пані Розалії й побувала в цій мальовничій частині Провансу. Через п’ять років вона оселилася недалеко від Мужена, а в «Закуток» переїхала перед смертю Розалії Винниченко в 1959 році. Іванка виконала заповіт вдови і викупила цей маєток, борги за який Винниченки до кінця так і не сплатили. Останні два тижні життя Розалії Винниченко Іванка Нижник–Винників провела з нею, ставши хранителькою спадщини видатного українського діяча та його дружини.