Як корова язиком злизала,

06.07.2012

Читав у газетах, що, готуючись до цьогорiчних виборiв у Верховну Раду, мажоритарники можуть купити голоси ви­борцiв. Так от, кандидатом №1 вiд Черкащини i є такий собi Б. Губський, нинiшнiй депутат ВР від БЮТ, з числа «тушок». А раніше обирали його вiд Золотонiського виборчого округу. Їздив вiн по селах, виступав перед виборцями. Так гарно говорив, обiцяв багато зробити, якщо стане депутатом. Один мiй знайомий iз села Драбiвцi розповiв таке. У селi органiзовували кооператив, щоб провести газ. Головне було — пiдвести до села газопровiд, а по селу було дешевше. От i звернулися селяни до Губського, щоб вiн допомiг хоч трохи. Пообiцяв. Хтось iз зали попросив його перехреститись, що не бреше. Перехрестився. Смiялися селяни, смiявся i вiн. А коли став депутатом, тiльки його й бачили.

І раптом у 2012 роцi наш п.Губський з’явився знову. Ось уже майже пiвроку то тут, то там висять його портрети. То вiн щось дарує лiкарнi, то бiблiотецi, то дитячий садок вiдвiдає з подарунками. А останнiм часом вiн розкрутився, як кажуть, на повну котушку. Кожного тижня листоноша вкидає пенсiонерам безплатно газету «Вiстi села». Це «Тижневик Черкащини». І в кожному номерi зустрiчi то з «чорнобильцями», то з «афганцями», то з ветеранами вiйни. І поздоровлення, побажання, i фото, фото, фото. Ось який вiн благодiйник i добра душа — пан Губський. А в газети цiєї немає нi редактора, нi редакцiї, нi адреси.

І ще одна цiкава деталь. Днями газета «Нова молодь Черкащини» пiдбила пiдсумки, так би мовити, роботи народних депутатiв вiд Черкащини. Так наш Губський у 2012 роцi не внiс жодного законопроекту, жодного разу не виступав у ВР i жодного разу не був на засiданнi Верховної Ради України.

Тодi чому пану Губському так хочеться знову стати народним депутатом? А головне — для чого, якщо за шiсть мiсяцiв вiн жодного разу не був у ВР?

По берегах рiчки Золотоношка, яка витiкає десь пiд Драбовом i протiкає через Золотоношу, вiд села Антипiвка через Мицапiвку, Ковтуни, Сенкiвцi, Драбiвцi i Маркизiвку рiс вiльховий лiс. Йому було бiльше 100 рокiв. Вiн рятував людей i в холод, i в голод. Кожне село мало свою дiлянку лiсу. І без дозволу лiсгоспу нiхто не мав права зрубати бодай одну деревину. І ось тепер цей лiс вирiзано повнiстю. Була природа — став пустир, що зарiс бур’янами. Кожного дня машина за машиною вивозили цю вiльху. Кажуть, що за кордоном її дуже цiнують. Так це чи нi, i чи правда, що це робота депутата Губського, нам розiбратися важко. Але факт є, i невтiшний.

І наостанок. Як же боляче дивитися на те, що нас купують то за гречку, то за подачку, то ще за щось. І коли ми перестанемо ловитися на цю вудку?! Адже кожен простий українець розумiє, що такi «народнi обранцi» не принесуть користi нi нашiй Українi, нi нам, українцям.

Григорiй СЕНЬ
с. Антипiвка,
Золотонiський район,
Черкащина