Лисов і компанія

«Мажоритарник» Ігор Лисов — заступник голови Комітету з питань містобудування та голова осередку Партії регіонів у Голосіївському районі столиці — своєї партійної приналежності не афішує. «Викохавши» надійний округ №212, де пан Лисов зводить житловий комплекс i відкрив храм Московського патріархату, він успішно взявся за агітаційну роботу. І дарма, що офіційно передвиборча кампанія ще не почалася — зелене тло і білий шрифт на білбордах, відмінний від офіційного синьо–білого «регіонального», закликають «Оцінювати по справах».

Як і більшість «законспірованих» кандидатів від владної партії — ті самi Олесь Довгий чи Максим Луцький, Лисов, очевидно, боїться втратити голоси через владне «клеймо». Та й зайвої інформації про себе намагається ніде не «світити» — навіть на офіційному сайті його компанії «Ліко–Холдинг» відсутня біографічна довідка. Натомість розлогі інтерв’ю про благочинність, духовність та будівництво.

Чия земля?

Заслужений будівельник України, президент Благодійного фонду «Рідне місто моє», почесний президент компанії «Ліко–Холдинг», зразковий сім’янин та християнин — таким показують Ігоря Лисова провладні ЗМІ, так себе позиціонує він сам. Частину житлового масиву Теремки–2 уже названо на честь його компанії — «Ліко–град». Цим найбільше пишається наш герой — показує журналістам, де облаштує паркувальний комплекс, де торговельний центр, а де дитсадок. «Із кожним новим будинком та спорудою «Ліко–Град» перетворюється на мальовниче містечко зі своєю центральною площею, затишними вулицями та алеями в екологічно чистому районі Києва — Голосієво», — пишуть на офіційному сайті компанії. Останнім часом усе довкола «Ліко–граду» обрясніло агітацією за цього «зодчого», який виявився ще й турботливим до жіночого здоров’я — на рекламі він запрошує жінок безкоштовно обстежити молочні залози в Голосіївській районній поліклініці №2. І дарма, що організація бюджетна, відтак таке обстеження і без Лисова мало б бути безкоштовним, головне — підписати знизу: «Конкретні справи. Ігор Лисов».

Однак люди, які знають Лисова десятки років, говорять, що «теремківським паном» він став у досить сумнівний спосіб, і дивуються його теперішньому іміджу великого діяча. «Справді, Лисову належить 48 гектарів землі на Теремках, — каже Микола Бідзіля, депутат Московської райради столиці в 90–х. — Але ж він їх навіть не купував і не брав в оренду. Із приходом Горбачова цю територію передали у власність кільком великим заводам, що об’єдналися. Ігор Лисов працював у виконкомі та став секретарем цього об’єднання. Його організація отримала назву «Ліко», тобто «Лисов і компанія». Скоро почався занепад, заводи стали розвалюватися. Керівники просто махнули на територію рукою, а пан Лисов став фактичним власником земель. Згодом він «підім’яв» іще трохи території».

«Найбільший подарунок Бога»

Щодо «зразкового сім’я­нина» (за його ж словами, «діти — мій найбільший подарунок Бога») і християнина — тут теж усе не так однозначно. Не так давно, два роки тому, один із членів родини Лисових — пасинок Артем — проявив, м’яко кажучи, не найкращі традиції виховання. У травні 2009 року, як повідомляла «ТСН», пасинок Артем, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, носився нічними вулицями Києва на «Мерседесі» без номерних знаків, утікаючи від ДАІ. Відірвавшись від даiшників під ранок, Артем опинився біля Червоного корпусу університету ім. Шевченка. Не розрахувавши відстань, іномарка зачепила поливальну машину. Цей інцидент розлютив власника «Мерседеса», і він вирішив розібратися з водієм поливалки з ножем у руках. Проти пасинка порушили кримінальну справу за хуліганство. Однак Ігор Лисов заперечував факт наявності ножа, заявляв, що Артем не був п’яним, і божився, що в міліцію не телефонував для «відмазування». Утiм пасинок обмежився штрафом.

До речі, про «справи Божі». Як уже зазначалося, наш герой позиціонує себе як глибоко віруючий християнин, повсякчас згадуючи, що бував на найвищій горі православ’я — Афоні. А ще розповідає про Храм Преображення Господнього, який звів на Теремках. Так от, із тим храмом теж вийшла неприємна історія. Як писала «УМ» наприкінці 2010 року, храм, оздоблений мозаїкою, став своєрідною «тушкою» — на зразок тих, які нині сидять у парламенті. Адже грандіозний релігійно–культурний комплекс спочатку планували як доповнення до церкви Бориса і Гліба Української автокефальної церкви, розташованої поруч. Однак iз незрозумілих причин (чи не через чіткий релігійний вектор обраного Президентом Януковича?) храм освятили не автокефали, а митрополит Київський і всієї України (УПЦ Московського патріархату) Володимир. Таким чином, релігійну громаду, яка очікувала на церкву, просто ошукали, «примостивши» по сусідству проросійський храм.

І наостанок трохи про законотворчу діяльність Ігоря Лисова. На думку віце–президента Ліги експертів України, екс–керівника юридичного департаменту Асоціації ріелторів Світлани Бовсуновської, вона спрямована, перш за все, на покращення умов своєї бізнес–діяльності. Ігор Лисов був ініціатором поправки до Житлового кодексу, яка забороняє розміщення у житлових будинках перукарень, аптек i магазинів, таким чином зігравши на руку забудовникам: вартість оренди приміщень зросте, і ці гроші «скубтимуть» найбільші компанії–забудовники — в тому числі й «Ліко–Холдинг». Відтак, очевидно ж, депутатський мандат і політична діяльність у майбутньому Лисову потрібні заради свого особистого бізнес–покращення.

Тетяна КЛИМЧУК