Там, де живуть душа і пам’ять...

Там, де живуть душа і пам’ять...

У Радомисльському замку живуть привиди. Як і передбачено «традицією». Щоправда, зустрітися з невидимками ще не довелося ні господарям, ані гостям замку — вони тактовно уникають контактів, лише періодично риплять сходами, стукають віконницями та зрідка нагадують про себе шурхотом старих фоліантів. Колись тут робили папір — на початку XVII століття монахи Києво–Печерської лаври заснували в Радомислі папірню. Папір виходив добротний — з конопель, льону і кропиви, «загартований» часниковим і цибулевим лушпинням, його не брали ні жук, ні час, але саму папірню зруйнували дочасно, під час козацьких змагань — у тому ж таки XVII столітті. Згодом будівлю перетворили на фортецю, ще пізніше — на млин, який майже 90 років невтомно лив воду і молов зерно, аж доки... сучасники «організували» на цьому місці міське сміттєзвалище.

Всі статті рубрики