Якщо казати по правді, то у вівторок на сцені літньої естради в Маріїнському парку оркестру як такого зовсім не було. Але був Олег Скрипка, якого сміливо можна назвати людиною-оркестром. А ще були танці, вірші та циганські романси, і все це дійство називалось презентацією нового, третього за ліком, сольного альбому Олега Скрипки «Відрада».
Цікаво було спостерігати за різношерстою публікою, яка тут зібралась: мами з дітьми та бабусі з онуками, які проводили вечірню дефіляду парком, журналісти з камерами та диктофонами, хлопці й дівчата в чорному одязi, які свято вірять у те, що «Цой живий», ціла купа звичайної молоді — і всім їм було цікаво: що ж там знову такого вигадав народний улюбленець. Особливо колоритно виглядала бабця з онуком та прапорцем «Я люблю ВВ», яка із захопленням повторювала своєму чаду, що «зараз він побачить живого Скрипку».
Скрипку довелось трохи почекати. Перед ним спочатку двоє «піонерів» дошкільного віку, хлопчик і дівчинка, спробували розказати вірш. Вдячні глядачі підтримали їх бурхливими оплесками, чим взагалі залякали бідолашних дітей, які геть забули текст. Що вдалось зрозуміти з розказаного, так це те, що Скрипка для них, «немов родина» і «як рідна Україна». Словом, усім стало ясно, що Олег дуже кльовий чувак. Далі були циганські пісні від Петра Чорного, який співав на правах Скрипчиного колеги, і які всі терпляче перечекали, ну а потім було фірмове Скрипчине «добрий вечір, еврібаді», після якого настрій просто не може бути поганим. Вийшов головний «вевешник» з музикантами з ансамблю «Малинівка», одягненими в міліцейські строї, їх ви вже могли бачити в кліпі «Каліфорнія». Незважаючи на стереотип українців (навіть Скрипка в «Каліфорнії» співає про це) стосовно міліції, виглядали вони зовсім не страшно, а дуже навіть симпатично. Особливо сподобався глядачам гітарист, який ротом видавав такі пасажі, що повністю замінили духову секцію у всіх піснях.
Зігравши кілька популярних пісень на кшталт «Постій, паровозе» чи «Галю, приходь» та досить прогнозовано вийшовши на біс, Олег потрапив у цупкі обійми мисливців за автографами, а також чималенької групи журналістів, зацікавлених найменшими подробицями нового альбому.
За словами винуватця цього дійства, на диску зібрані найулюбленіші його пісні, які він із задоволенням виконує як на концертах, так і в колі друзів. Збирався він по крупинках протягом двох років, у перервах між гастрольною діяльністю у «Воплях...», заняттями з естетичної непокори, створенням фольклорного фестивалю «Країна мрій» та своїх посиденьок. Майже всю музику на диску записав сам Олег, і тільки в чотирьох піснях беруть участь запрошені музиканти. Загалом диск, назва якого взята від однієї з пісень альбому, просякнутий духом 60 — 70 -х років. Олег цього і не заперечує, кажучи, що спеціально створював своє нове дітище у такому стилі.
Розповів Скрипка і про ситуацію всередині «ВВ», а точніше, спростував чутки стосовно виходу Олександра Піпи зі складу гурту: «Він поки що грає у складі двох команд, але про його вихід з «Воплів...» мені нічого не відомо».
Логічно припустити, що тепер, після виходу сольника Скрипки, «ВВ» розпочне (чи продовжить) роботу над новим альбомом, адже з виходу останньої плити «Файно» минуло вже близько двох років.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
