Завідуючий кардіологічним відділенням Анатолій Гавриленко (ліворуч) та головний лікар Анатолій Рудковський (праворуч). (Фото автора.)
Коли настають знаменні дати, політики люблять виголошувати промови про безмежну вдячність ветеранам за те, що вони колись проливали кров за нашу Перемогу. На жаль, у дні буденні учасники Великої Вітчизняної війни рідко відчувають цю вдячність нащадків. Старі люди нарікають на життя, злиденне і сповнене хвороб, на те, що про них згадують хіба що раз на півроку — під час святкувань. Може, тому належну, здавалося б, допомогу і чуйність вони вже сприймають як диво, — диво людської любові й поваги. Одне з таких місць, де ветеранам справді добре, «відкрив» кореспондент «УМ» у госпіталі, який розташований у селі Дахнівка майже на околиці обласного центру.
«У нашому госпіталі ветеранам — велика увага. Мені 78 років, 31 з них я прослужив у авіації, а тепер із серцем не все в порядку, тиск великий. Спасибі, трохи мене тут підлікували й тепер краще почуваюся», — розповідає «Україні молодій» інвалід Великої Вітчизняної війни Михайло Доценко з Умані.
Михайло Олександрович каже, що в Черкаському обласному госпіталі для інвалідів та ветеранів війни він учетверте і його влаштовує тут все — і лікування, і харчування, і догляд.
«Цей госпіталь для нас — одна віддушина. Ви ж знаєте, які тепер лікарні, туди й постіль свою неси, і їжу з дому бери, й медикаменти купуй. А в госпіталі у нас усе безплатно, справжній комунізм», — додає учасник війни Тамара Дудіна, жителька села Цибулеве Монастирищенського району. Минулоріч пані Тамарі пропонували пролікуватися в обласному госпіталі, але вона не згодилася, уявивши сучасні лікарні, де іноді доброго слова не допросишся, не те що повсякчасної уваги. А тепер жалкує, що не використала цю можливість раніше. Каже, не знала, що тут так добре. Їй настільки поліпшало в госпіталі, що навіть наважилась без палички на подвір'я вийти, щоб поспілкуватися з iншими пацієнтами.
Головний лікар Черкаського обласного госпіталю Анатолій Рудковський переконаний, що таке спілкування ветеранів у братньому колі — теж своєрiдна терапія. Не дай Бог кому пережити знову ті буревії, що довелося їм. Тому в госпіталі бережуть ветеранів. «Насправді бути чуйною людиною зовсім не важко, головне — хотіти цього», — пояснює «Україні молодій» Анатолій Іванович, який керує цією лікувальною установою на 250 ліжок з першого дня її створення.
Сам Анатолій Рудковський — знаний на Черкащині кардіолог. А починалося його життя лікаря тут зовсім невесело. Коли у 60-х роках після закінчення медичного вузу в Чернівцях із дружиною Ольгою Федорівною починав працювати у дільничній лікарні у селі Думанці Черкаського району, то думав тільки про втечу звідти.
А було так. На вибір майбутнього місця роботи і життя вплинула... ВДНГ. Коли вони з дружиною якось потрапили на цю київську виставку й побачили макети майбутніх міст та сіл України, то найбільше їм сподобалися Черкаси. Які котеджі над Дніпром красувалися там! Тому й вибрали під час розподілу цю область. Та реальність виявилась «не за макетом».
«Добралися ми на своєму «Москвичі» пізно ввечері, з однією валізою й подушкою. А в Черкасах — хати під соломою, на дорогах повно калюж та ям. Де ж ті квартали, які ми на макеті бачили?» — з усмішкою згадує минуле Анатолій Іванович. Тоді вони розчарувалися у своєму виборі й мріяли швидше відпрацювати три роки та поїхати звідси у цивілізованіші краї. Тепер пан Анатолій зізнається: ніколи не думав, що Черкаси стануть для нього рідним містом і він не проміняє його навіть на столицю, навіть коли його запрошуватимуть на роботу в Міністерство охорони здоров'я. Тут виросли їхні з дружиною Ольгою Федорівною (вона працює педіатром у інфекційній лікарні й нерідко жартує, що має стаж аж 87 років, бо ж там рік роботи за два рахується) діти, Маша та Володимир. Син пішов батьківською стежкою й працює тепер кардіологом у столиці, а донька вибрала стежку актриси й тепер виходить на сцену Київського театру на Подолі.
А сам Анатолій Іванович чимало прислужився черкаській медицині. Де тільки не довелось працювати: на «швидкій допомозі», дільничним терапевтом, начмедом у Першій міській лікарні, головлікарем Другої поліклініки, пізніше — центральної, директором медичного коледжу, керівником лікарні № 3, а згодом і очолювати обласне управління охорони здоров'я. «При Рудковському» у Черкасах зводили 1, 2, 4, 5 поліклініки, дитячі санаторії «Сосновий бір» та «Пролісок», корпуси в обласній лікарні й онкодиспансері, обласну СЕС, Другий пологовий будинок, по області — поліклініку та лікарні у Монастирищі, Умані, Жашкові, Маньківці, Звенигородці, Ватутіному, Катеринополі, Шполі, Смілі. А вийшовши на пенсію, Анатолій Рудковський звалив собі на плечі ветеранський госпіталь.
Хтозна, як би велося його пацієнтам, якби він постійно не знаходив спонсорську допомогу. Шефи — депутат обласної ради Павло Костенко, керівник Черкасибудматеріалів Василь Плетінь, «Черкаського хімволокна» Юрій Турчаненко та Черкасилісу Анатолій Карпук. Ніколи не відмовляє госпіталю й Володимир Лук'янець, який керує Золотоніським хлібоприймальним підприємством. Саме він не так давно надав безкоштовно тонну борошна. Начальник управління Національного банку в Черкаській області Олександр Черевко подарував лікувальному закладу комп'ютер, після чого тут змогли завести електронну картотеку.
Черкаська обласна рада та адміністрація також не забувають про «ветеранську» лікувальну установу. Завдяки цьому госпіталь придбав обладнання на 330 тисяч гривень, зокрема апарат УЗД з кардіологічним датчиком, відремонтував приміщення на 400 тисяч гривень, замінив половину меблів. Колись його відкрили на базі санаторію-профілакторію «Будівельник», тож устаткування вже тоді було не новим. Пора заміняти кухонне начиння, шафи у кімнатах, рентгенівський апарат, лабораторне обладнання, вкрай необхідна й ендоскопічна апаратура. Головний лікар каже, що і тут без допомоги спонсорів не обійтися. Ламають мізки медики і над тим, за який би кошт зробити ремонт у їдальні, актовому залі. До 60-річчя Перемоги госпіталь має заблищати як нова копійка!
«Наш госпіталь вважається одним із кращих в Україні. Але найприємніше те, що люди нам вдячні», — не може не похвалитися «УМ» Анатолій Рудковський. Тут працюють 62 лікарі, 154 медсестри та 109 осіб молодшого персоналу. Пишаються у лікарні, спеціалізованій на догляді за людьми похилого віку, також тим, що вона на сто відсотків укомплектована... масажистами. Щороку в госпіталі «реабілітовують» більше п'яти тисяч ветеранів.
«Переважна більшість наших пацієнтів страждає від серцевих захворювань. Люди, які прожили таке нелегке життя, потребують особливого піклування», — зауважує завідуючий кардіологічним відділенням госпіталю Анатолій Гавриленко, за плечима якого майже 30 років роботи за фахом.
На Черкащині мешкають 133 тисячі ветеранів війни, серед яких тільки інвалідів війни більше 10 тисяч, 17 тисяч учасників бойових дій. Серед них чимало бажаючих підлікуватися саме тут, в обласному госпіталі, незважаючи на те, що і в районних лікарнях для них передбачені ліжка і безкоштовна медична допомога. Та добра слава, бачте, не лежить на печі, тож вони і прагнуть потрапити саме сюди, «під крило» доктора Рудковського та його колективу.
Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>
До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>
Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>
«Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>
Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>
