Не буде великою помилкою, якщо скажемо, що Україна на першості Старого світу вболіває за чехів — не просто як за братів-слов'ян, хай і західних, а як за зразок інтеграції в Європу і тріумфу в ній за схожих із нашими стартових умов. Немає вже на португальській першості жодної команди з європейської топ-п'ятірки. Але хто заперечуватиме, що королі Франції, Англії, Італії, Іспанії й Німеччини виявилися битими заслужено, бо не показали рівня гри, належного для перемог у конкретних матчах? Натомість до півфіналу вийшли ті, хто боровся до кінця і робив це більш вміло та самовіддано. Серед них на перших ролях — чехи. Саме їх називає фаворитами за два кроки до завершення європейського футбольного свята сам дядечко Уїльям Хілл (дивись котування букмекерів). І ми приєднуємося до цієї віри, до заклику уболівальників «Чехи, до того!». Бо ця віра — обгрунтована. Чеський футбол — найяскравіший, найякісніший на Євро. Команда-зірка із зірковими Недведом, Барошем, Поборським доводить, як потрібно розправлятися з фаворитами, притлумлювати їхні амбіції, реалізуючи власні. Чеська федерація дає урок (у тому числі й футбольній Україні), як слід узгоджувати інтереси національної першості з вирощуванням футболістів на продаж. Як слід працювати з молоддю, аби в нових поколіннях був не один, як перст, Шевченко, а ціле сузір'я гравців такого класу. Це треба доводити не грошима, як у нас, а забитими у ворота грандів голами. Чехи, до того!