«У шлюбi не варто приносити себе в жертву»,

Нам навіть важко уявити, скільки людей живе у нещасливих шлюбах і скільки родин, де зовні ніби все нормально, насправді є нещасними. Спеціалісти стверджують, що половина заміжніх жінок не отримують задоволення від статевого життя. Усі про це думають, знають, але мовчать, бо кому про це розкажеш? Подругам, колегам по роботі? На візит до психолога відважуються одиниці. До психологів наші люди йдуть уже тоді, коли зовсiм стає зле. Так і мучаться. Гармонійні взаємовідносини чоловіка i жінки будуються на багатьох чинниках і відсутність хоча б одного з них призводить здебільшого до складних порушень у психічному та сексуальному здоров’ї обох. Тому, як не видасться це дивним, маючи психологічні проблеми у шлюбі, треба звертатися й до... гінеколога, і навпаки. «Про це» — розмова з Оленою Зверєвою, керівником психотерапевтичного центру «IQ» у Луцьку, та Іванною Цюх, гінекологом і лікарем УЗД ПП «Діагностичний центр».

«Треба вчитися уникати конфліктів, а не просто терпіти»

— Коли люди розлучаються, у більшості випадків звучить банальне пояснення: «Не зійшлися характерами». Що означає воно з точки зору психології?

О. Зверєва: — Причиною складних стосунків та руйнування шлюбів є психологічна, емоційна, інтелектуальна та сексуальна несумісність партнерів у цілому або випадіння якоїсь із цих ланок. Для того щоб збудувати міцну сім’ю, недостатньо лише юнацького захоплення і пристрасті. А здебільшого саме на цьому й будуються сучасні шлюби, особливо в людей, незрілих психоемоційно. Коли ж завершується етап закоханості й починаються будні сімейного життя, тоді й виникають проблеми. До них люди просто не готові. Пристрасть згасає, і двоє хороших людей, виявляється, мають різні погляди на цінності, дружбу, кохання і навіть енергетичну та фізичну активність, що, у свою чергу, викликає психічну й фізичну несумісності. Тоді постає питання: терпіти такий стан речей усе життя і жалiти один одного чи розлучитися й будувати нові стосунки? Отой старий стереотип «стерпиться–злюбиться» багатьох людей робив і робить нещасними. Через те маємо стільки подружніх зрад, розлучень, унаслідок яких страждають насамперед діти. У шлюбі не варто приносити себе в жертву. Якщо ваші стосунки себе вичерпали, то потрібно мати сміливість це визнати і гарно завершити, а не тягнути один–одного до начебто логічного висновку, бо затягується зашморг на шиї. Якщо ж до розлучення не готові, є ще варіант — це робота. Копітка, складна робота над собою. Тут може прийти на допомогу психотерапія. Треба вчити людей спілкуватися, уникати конфліктів, а не просто терпіти. Від цього залежить не лише якість вашого особистого життя, а й майбутнє ваших дітей. Бо відомо, що дитина до трьох років на підсвідомому рівні засвоює та копіює статево–рольову поведінку батьків залежно від статі. Чому кажуть, що доньки повторюють долі матерів? Вони не можуть не повторити, тому що мимоволі шукатимуть собі партнера, схожого на батька, навіть якщо батько — домашній тиран і не найкращий чоловік. І знаходять. Як казала одна з моїх пацієнток: «Не дай Боже такого чоловіка, яким був мій батько. А через кілька років я знайшла ще гіршого за нього». Тепер розумію, чому мами плачуть, коли видають дочок заміж. Бо бояться, щоб їм не випала така сама доля. Хлопчики теж переймають досвід сімейного життя батьків. І цей негативний досвід триває й передається з покоління в покоління. Уявити страшно, скільки нещасних людей породжують такі стосунки. Не можна збудувати красивий дім, якщо фундамент його нестійкий. Чи можна розірвати це нещасливе коло? Можна. Маючи певні знання, про які в нашому суспільстві не прийнято було говорити.

— Вам можуть заперечити: мовляв, якими міцними були шлюби в давнину саме через те, що жінки були терплячими. Розлучення засуджували церква, суспільство. Ні про яку сумісність молодят мови не було, бо часом обранця свого дівчина бачила лише в день весілля. А жила з ним усе життя, народжувала дітей...

О. Зверєва: — А хто казав, що вони чи їхні діти були щасливими? Скільки трагедій було, навіть з літератури знаємо. Все це зовнішня оболонка щастя. Чому так багато людей, нещасливих у шлюбі? Та тому, що вони безвідповідально підійшли до самого вибору. Для життя ми вибираємо хорошого партнера для сексу, взаєморозуміння, взаємопідтримки та натхнення, до самовдосконалення та прояву наших кращих рис. Завжди потрібно керуватися принципом, що оточення є відображенням сутності людини. Тобто той, iз ким ти прокидаєшся вранці, — це також ти. Твоя друга половинка є дзеркальним відображенням тебе, є твоїм продовженням у вічність через спільних дітей, внуків тощо. Темперамент партнерів, безумовно, впливає на якість стосунків. Не кажу про світоглядні речі, бо це також важливо. До мене часто звертаються пацієнтки з конфліктними стосунками в сім’ї, де спостерігається навіть сексуальна неприязнь і неприйняття партнера аж до фобічних реакцій i відрази. Погані взаємовідносини руйнують не лише психіку, а й фізичне здоров’я людини, починаючи з гормонального фону і завершуючи хронічними хворобами.

«У п’яти відсотків українців — безпліддя невизначеного походження»

І. Цюх: — Маємо таку сумну статистику: 20 відсотків подружніх пар в Україні сьогодні безплідні. Із них близько п’яти відсотків мають безпліддя невизначеного походження. Тобто абсолютно здорові чоловік і жінка не можуть народити дітей. І є всі підстави вважати, що саме психологічна та сексуальна несумісність є причиною цього. Скільки таких випадків, коли люди розлучаються, знову одружуються і в другому шлюбі в обох народжуються діти. Щоб було краще зрозуміти, я постараюся якомога доступніше показати, чим регулюється людський організм. Нейро–гормональна регуляція організму людини має вигляд зачарованого кола: зовнішнє середовище (позитивні та негативні моменти) через інтерорецептори подразнюють кору головного мозку, далі інформація потрапляє в гіпоталамус, гіпофіз, тоді гормони гіпофіза стимулюють активність i функцію щитоподібної залози, наднирників, тимуса та яєчників у жінок і простати у чоловіків. Цими гормонами регулюється функція органів–мішеней (матки, м’язів, серцево–судинної системи, стану шкіри, волосся, настрою та інше). Найменша проблема у функції будь–якого органа чи системи є подразником кори головного мозку, яка далі спричиняє виникнення інших серйозніших порушень. На здоров’я людини впливає також низка факторів: екологія, спадковість, спосіб життя та медикаменти. Іноді достатньо усунути один негативний чинник, як проблема може вирішитися. Узагалі людину та її проблему в соматичному чи психологічному аспекті не можна розглядати однобоко, потрібно враховувати кiлька речей, які можуть негативно чи позитивно впливати на її стан та здоров’я в цілому.

«Безсвідоме завжди є розумнішим за свідоме»

— Побутує думка, що сексуальність людини можна визначити навіть за її зовнішністю. Так, наприклад, вважають, що південні чоловіки з чорним волоссям, не дуже високого зросту, навіть лисі та кривоногі сексуально активніші, ніж чоловіки європейського типу. Це вигадки?

І. Цюх: — Сексуальність людини визначається багатьма чинниками, її генетичною програмою і певними епігенетичними чинниками, що на неї впливають і від неї не залежать. У південних народів, наприклад, рівень статевих гормонів мусить бути дещо вищим, бо це зумов­лено самою природою. Вони проживають у складних кліматичних умовах, важких для комфортного життя. І щоб вижити, продовжити рід, тобто відтворити собі подібних, їхній організм працює у посиленому режимі. Вони мають фізіологічну потребу в ранньому статевому дозріванні, статеве життя починають теж раніше. В умовах полігамії у чоловіків достатньо високий рівень статевих гормонів і розвиваються так звані андрогенні симптоми, тобто характерний волосяний покрив, невисокий зріст тощо.

— Кажуть, що закохані люди сліпі й зовсiм не помічають недоліків об’єкта закоханості. Влізе в очі — хоч гопки скачи. І тільки створивши сім’ю, прозрівають. А буває, зустрічаються три–п’ять років, ніби знають одне одного якнайкраще. Побралися — і вже через рік дивляться на інших, зраджують та розбігаються, бо не можуть жити разом. Чому?

О. Зверєва: — Часто це пов’язано з різним розвитком партнерів та зміною світогляду когось iз них, залежно від певних ситуацій. Час знайомства не є визначальним критерієм для міцності шлюбу. Головним є здатність до адаптації, до навчання. Треба оцінювати свої очікування з можливостями свого партнера до того, як створювати сім’ю. Щоб потім не розчаровуватися i не ставити невиправданих претензій, що він чи вона тобі чогось не додають. Не тому, що не хочуть, — вони просто не можуть цього дати. Потім ображаємося, що наші половинки не такі. Буває, що для однієї жінки цей чоловік поганий, а для іншої — він чудовий, і навпаки. А ще треба вміти донести свої бажання до партнера, навчитися говорити з ним однією мовою та вміти почути. І багато проблем зникнуть самі по собi. Свого ідеального партнера треба відчувати, швидше, на інтуїтивному рівні, а не вибирати логікою, розумом. Безсвідоме завж­ди є розумнішим за свідоме, бо там є внутрішнє відчуття, інтуїція, ментальність. Недарма мудрі люди радять слухати себе й своє серце. Воно ніколи не зрадить.