Музично, екологічно, тверезо

Фестиваль проходив з 28 червня по 1 липня у містечку Ржищів під Києвом на березі Канівського водосховища. Неподалік села Трипілля, де археологи знаходили артефакти кукутені–трипільської культури, що датуються 4–3 тисячоліттям до нашої ери. Деякі історики переконані, що саме тут вперше було винайдено колесо та приручено коня. «Тут знаходяться місця сили», — переконаний один з учасників майстер–класу з трактування снів Сергій. І справді, місце начебто надихає тебе, додає енергії. Адже весь час ми перебували у гарному настрої, багато танцювали, спілкувалися зі старими та новими друзями і при цьому спати та їсти не хотілося. Важлива деталь: фестиваль було оголошено територією без алкоголю, тютюну та наркотиків. І учасники дотримувалися цього правила — навіть ввечері, напередодні концерту, хедлайнерами якого були Тартак і Мед Хедс, п’яних ми не бачили.

Одягнені учасники фестивалю були максимально демократично: джинси і футболки, літні сарафанчики та шорти, старовинні українські вишиванки та довгі полотняні сорочки, купальники і майже мусульманські костюми із закритими руками та захованим під хусткою волоссям. Дехто з дівчат мав розписані хною руки, плечі чи литки (це старовинне мистецтво менді), інші — вінки з польових трав. Було багато сімей iз дітьми, для яких працював спеціальний майданчик, на якому наймолодші учасники могли послухати казки казкаря лірника Сашка, вчитися малювати, співати, танцювати, ліпити глиняний посуд, робити ляльки–мотанки чи вироби із соломи.

Учасники та гості фестивалю ночували у наметовому містечку. Неподалік продавали страви, виготовлені максимально з натуральних та чистих продуктів. Особливо нашій компанії смакували коктейлі з молока «з–під корови» спекотного дня та запашні трав’яні й імбирні чаї увечері. Ми потрапили на запальні танці від ДримбаДаДзиґи, стрибали під сценою під Тартак і МедХедс, бачили феєричне вогняне шоу, взяли участь у містерії пробудження Трипільського Кола Стихій. А наступного дня відвідали лучне стрільбище, вчилися танцям народів світу (афро–кубинським, індійським, слов’янським), подивилися на майстер–клас iз гри на старовинних інструментах і навіть самі спробували пограти на алтайському бубні, дримбі та якомусь древньому розі з глухим вібруючим звуком. На психологічних семінарах і тренінгах учасники обговорювали свої страхи і надії, ділилися наболілим та отримували поради про те, як жити в гармонії зі світом та оточуючими людьми.

Цього року ювілейний фестиваль відзначав відразу всі стихії, тобто відбувався парад стихій під закликом Живи РАдісно. У містерії пробудження Трипільського кола стихій узяли участь сотні людей. Під гуркіт барабанів, спів сопілок через різнокольорові вогники свічок ми зайшли у символічні ворота та проходили по спіралі до центру кола, де знаходився величезний барабан і глиняний глек із зерном.

Тут також можна було знайомитися з багатством народних культур: білоруської та кримсько–татарської, індійської та японської, ірландської та русько–української. Проте на Трипільському колі ми були не просто глядачами, а й активними учасниками та співтворцями свята. Хочу спеціально підкреслити для прихильників традиційного православ’я, до якого я відношу і себе: фестиваль не ставив на меті популяризацію язичництва (дехто з моїх знайомих побоювався, що може стати свідком чогось «непотрєбного»). Він передусім нагадував людям про нашу відповідальність перед природою, яку ми нещадно експлуатуємо, бездумно користуючись невідновлюваними ресурсами, забруднюючи землю, воду, повітря. Наші давні пра–пра–пращури жили на цій землі й раділи щебету птахів та урожаю, сонячному теплу та синім водам Дніпра. А що ми залишимо нашим дітям та онукам?

ДО РЕЧІ

Завдання фестивалю «Трипільське коло» — пробудити живий інтерес до історичної спадщини, зокрема, трипільської культури, запропонувати альтернативні способи організації відпочинку для сім`ї та молоді, відродити й інтегрувати в сучасний світ різноманітні етнічні традиції, поєднуючи їх з елементами сучасних досягнень в галузях культури, освіти, виробництва, менеджменту та інших сфер життя людини. Фестиваль об’єднує в собі оздоровчі, спортивні, музичні, екологічні, освітні, виставкові та інші культурно–розважальні та культурно–просвітницькі програми в стилі «етно».