Фурор від «Червоної фурії»

Перед вирішальним матчем нейтральні вболівальники розділилися на два табори: прихильники «красивого футболу» підтримували іспанців, а ті, кому «Червона фурія» вже встигла набриднути своїм домінуванням та тотальним контролем м’яча, сподівалися, що італійці знайдуть «протиотруту». Так само на клубному рівні чимало фанатів бажають поразок яскравій «Барселоні», з якою декілька команд Старого світу таки навчилися боротися. Утім зупинити Іспанію в жодної збірної поки що не виходить: ця збірна виграла третій великий турнір поспіль — такого раніше не вдавалося нікому в світі. Між перемогами на Євро 2008 і 2012 років піренейці тріумфували ще й на чемпіонаті світу. Причому позавчора ввечері на НСК «Олімпійський» розбили суперника з найбільшим рахунком фіналів ЧЄ — 4:0! А мудрий вусань Вісенте Дель Боске став першим на планеті, хто, крім ЧС і ЧЄ, вигравав із «Реалом» Лігу чемпіонів.

Аншлагу не вийшло

Іспанські «ультрас», на відміну від французів чи італійців, не побоялися завітати потужним десантом до України: в Донецьку їх було близько п’яти тисяч, а позавчора в Києві — більше 11 тисяч. Із Апеннін прибуло менше 5 тисяч фанів.

На підступах до арени балакучі італійці масово торгували квитками своїх товаришів, які на фінал не дісталися. За годину–дві до стартового свистка перепустку можна було придбати за 1500 гривень, але загалом київські спекулянти тримали планку цін на «зайвий квиток» дуже високо — пропонували перепустки і по 300, і по 600 євро, і навіть дорожче. Тож аншлагу не сталося. Ба навіть цей матч став одним із найменш відвідуваних з усіх, що відбувалися на НСК впродовж цього чемпіонату. Порожнини «світили» переважно на «італійських» місцях і в секторах для поважних гостей. Вільними лишилися загалом 6 тисяч крісел.

Надії й реалії

Згадаймо, що в першому матчі на турнірі, коли Іспанія й Італія розійшлися нічиєю 1:1, суперники продемонстрували, можливо, найзмістовніший футбол цілого групового етапу. У «плей–оф» обом командам довелося пройти випробовування серіями пенальті, але саме їхнє побачення у фіналі виглядало найбільш логічним і закономірним. За великим рахунком, якоїсь команди–відкриття, як на попередніх турнірах Греції–2004 чи Росії–2008, на Євро–2012 не знайшлося. Та й підсумок недільного поєдинку вийшов очікуваним.

Напередодні матчу наставник «Скуадри адзурри» Чезаре Пранделлі говорив: «Нам доведеться зійтися з, вочевидь, найсильнішою командою світу». А його опонент Дель Боске, відчуваючи власну силу, все ж чемно віддавав належне італійцям, особливо їхній тактичний виучці. Але цього вміння виявилося замало, оскільки, як згодом визнав Пранделлі, його підопічні занадто втомилися й «підсіли» фізично. До того ж, треба визнати, що Іспанія свій півфінал зіграла раніше й на відновлення мала на день більше.

І що вважати успіхом? Скажімо, коментатор Денис Босянок перед поєдинком казав, що «Італія вже виграла», адже продемонструвала світові зовсім інший футбол, який суттєво різниться від традиційно прийнятого на Апеннінах. Не захисний, а атакувальний.

Сум і радість

Сама гра підтвердила більшість прогнозів. Італійці практично не змогли нічого вдіяти проти відшліфованої до якості діаманту командної взаємодії суперника. Вже в першому таймі хлопці Дель Боске зняли всі питання. На 14–й хвилині Сеск Фабрегас продерся повз Джорджіо К’єлліні по лицевій лінії й виклав м’яч на голову Давиду Сильві. А під завісу першої половини «червоні» провели блискавичну контратаку, яку завершив успішним побаченням із Джанлуїджі Буффоном новоспечений захисник «Барси» Хорді Альба. Молодого темношкірого бомбардира «Скуадри» Маріо Балотеллі іспанці просто «з’їли». Маестро Андреа Пірло невдало виконав два штрафні. Тож по–справжньому голевих шансів його партнери так і не мали.

Усе ж таки в команди Пранделлі був шанс переломити хід двобою. На початку другого тайму, ледь вийшовши на заміну, форвард–ветеран Антоніо Ді Натале отримав дві можливості скоротити відставання до мінімуму, але програв свої дуелі Ікеру Касільясу.

А за кілька миттєвостей в італійців сталося ще одне нещастя: через дві хвилин після появи на полі Тьяго Мотта потягнув м’яз і вимушено відправився до роздягальні на ношах. Оскільки всі заміни «сині» вже вичерпали, догравати матч їм довелося в неповному складі. При цьому в першому таймі К’єлліні також пішов із поля через травму.

Піренейці не сильно прагнули добивати знекровленого суперника, але свою справу зробили двоє активних хлопців, які вийшли на заміну наприкінці двобою. Нападник Фернандо Торрес спочатку сам забив м’яч, а потім віддав гольову передачу на одноклубника по «Челсі» Хуана Мату, який лише хвилину тому вперше на ЧЄ вийшов на поле. Тож фінал завершився неочікуваним розгромом 4:0 — раніше у фіналах перевага однією з команд вимірювалася лише одним або двома м’ячами.

А далі було традиційне сходження по Кубок Анрі Делоне на трибуну — президент УЄФА Мішель Платіні вручив трофей Касільясу. Розгублені італійці по–різному стежили за чужим святом: хтось плакав, хтось втомлено сумував і щось собі думав, а 34–річний Буффон, як і у 2000 році програвши фінал, загадково посміхався.

Яскраве свято під назвою «Євро–2012» завершив яскравий салют у нічному небі української столиці.

ПІВФІНАЛИ

Несправджений прогноз

На думку експертів, які перед стартом Євро–2012 прогнозували його підсумки, найбільш вірогідними претендентами на фінал мали стати збірні Іспанії та Німеччини. Аби виправдати сподівання спеціалістів, «Червоній фурії» та «бундестіму» залишалося зробити останній крок — виграти свої півфінали.

Чинні чемпіони світу та Європи, які поєдинки групового етапу проводили в Польщі, матчі «на виліт» грали в Україні. Перемігши на «Донбас–арені» у чвертьфіналі французів, підопічні Вісенте Дель Боске через чотири дні знову повернулися до Донецька й знову взяли гору — вже над португальцями.

Щоправда, зробили вони це аж у серії післяматчевих пенальті. Чи не вперше за роки своєї гегемонії іспанцям не вдалося продемонструвати тієї тотальної переваги, яка приносила їм перемогу в ігровий час. Однак і суперники на чолі з Кріштіано Роналдо не пробили Ікера Касільяса, хоч, за висновком Дель Боске, контролювали хід поєдинку.

У серії 11–метрових, як зауважив Роналдо, переміг той, кому більше пощастило. А більш удачливими в футбольній лотереї виявилися чинні чемпіони Європи — 4:2.

Другий півфіналіст Євро визначався на стадіоні «Народовий» у Варшаві. До дня прощання Польщі з ЧЄ–2012 арена отримала ім’я Казімежа Гурського, видатного польського тренера ХХ століття.

Декому з футболістів збірної Німеччини, зокрема Лукашу Подольськи, не подобалося, що вирішальний матч чемпіонату пройде в Києві, а не в Варшаві — певно, хлопець дуже прагнув вибороти титул на своїй історичній батьківщині. Але польська земля виявилася нещасливою для «бундестіму». Попри сподівання футбольних експертів та самих футболістів збірної Німеччини, які перед грою виказували впевненість у своїй перемозі над італійцями, до фіналу пробилися «Скуадра адзурра». І, як–то кажуть, команда Чезаре Пранделлі здолала опонентів за явною перевагою. Хоча в підсумковому протоколі зафіксована мінімальна перевага італійців (2:1), але на полі апеннінці за всіма статтями переграли фаворита. Йоахім Льов поступився Пранделлі передусім тактично, намагаючись додатково наситити центр поля і нейтралізувати розпасовщика Андреа Пірло. Але ветеран свої чудові паси все одно віддав, а на завершальній стадії «дуплетом» вистрілив темношкірий вундеркінд із «Ман. Сіті» Маріо Балотеллі.

ЗІРКИ

Іньєста та інші перші номери

Авторитетна комісія УЄФА на чолі з легендарним голкіпером Петером Шмейхелем визнала найкращим гравцем Євро–2012 півзахисника збірної Іспанії та «Барселони» Андреса Іньєсту. Він же став найкращим гравцем фінального матчу.

За словами технічного директора УЄФА Енді Роксбурга, вибір Іньєсти як кращого гравця турніру підкреслює визнання ролі креативу і гострого футболу.

До слова, 28–річний гравець «Барси» удостоївся такого титулу й на ЧС–2010, коли забив переможний м’яч у ворота голландців.

* * *

Попри те, що форвард іспанської збірної Фернандо Торрес в останні кілька років став об’єктом усіляких насмішок та анекдотів, саме він отримав приз головного бомбардира Євро–2012. Одразу шестеро футболістів забили по три м’ячі, але найменше часу для цього знадобилося Торресу, який, за винятком однієї гри, починав матчі ЧЄ на лаві запасних. Тож Ель Ніньйо і здобув «Золоту бутсу» турніру.

Нагадаємо, що кращим голеадором української збірної став Андрій Шевченко. Його два влучні постріли в матчі зі шведами стали єдиними голами українців на домашньому Євро.

* * *

Переможцем рейтингу найефективніших гравців від Castrol став центральний захисник збірної Іспанії Серхіо Рамос.

За ним у першій трійці — Кріштіано Роналдо та Херард Піке.

* * *

Символічна збірна Євро–2012

Воротарі: Джанлуїджі Буффон (Італія), Ікер Касільяс (Іспанія), Мануель Нойєр (Німеччина)

Захисники: Херард Піке (Іспанія), Фабіо Коентрао (Португалія), Філіп Лам (Німеччина), Пепе (Португалія), Серхіо Рамос (Іспанія), Хорді Альба (Іспанія)

Півзахисники: Даніеле Де Россі (Італія), Стівен Джеррард (Англія), Хаві Ернандес (Іспанія), Андрес Іньєста (Іспанія), Самі Хедіра (Німеччина), Серхіо Бускетс (Іспанія), Месут Озіл (Німеччина), Андреа Пірло (Італія), Хабі Алонсо (Іспанія)

Нападники: Маріо Балотеллі (Італія), Сеск Фабрегас (Іспанія), Кріштіано Роналдо (Португалія), Златан Ібрагімович (Швеція), Давид Сильва (Іспанія)

ПІСЛЯМОВА

Вісенте Дель Боске,
головний тренер збірної Іспанії:

— Ми провели гарний матч, відкрили рахунок. Італійці не здалися і відреагували, як треба, але ми забили вдруге. Суперникові ж просто не пощастило, бо все складалося на нашу користь. Збірна Італії залишилася в меншості, до того ж на день менше відпочивала. Ми грали у своїй фірмовій манері, не зрадивши принципам, яким були вірні в останні роки.

Я говорив із королем та його сином — вони зустрінуться з командою. Це великі часи для всього іспанського народу.

У нас велике покоління гравців. Вони вміють і знають, як треба грати, бо народилися в країні, де розуміються на футболі. Фіналом у Відні–2008 Луїс Арагонес вказав нам напрямок. Це історичний успіх, але незабаром маємо подумати про майбутнє. Попереду чимало нових викликів: кваліфікація чемпіонату світу, Кубок конфедерацій. Скрізь хочемо перемагати.

Чезаре Пранделлі,
головний тренер збірної Італії:

— Можемо шкодувати лише про те, що виявилися дуже втомленими. Нам протистояла велика команда, чемпіон світу. На початку другого тайму створили кілька моментів, але не скористалися ними. Коли залишилися вдесятьох, все було скінчено, наш бак виявився порожнім. Коли атакували, мали проблеми з поверненням в оборону.

Ми провели чудовий чемпіонат Європи. З іспанцями в групі грали добре, бо були готові на всі сто. В іграх із такими командами необхідно багато боротися, бути на піку, але сьогодні сталося інакше. Треба віддати належне іспанцям — вони написали історію, вони цього заслуговували. Цей колектив може грати без яскраво вираженого нападника, але створювати супернику неймовірну кількість проблем.

Коли пролетимо над Києвом і побачимо світло прожекторів на стадіоні, я буду відчувати шалене розчарування. Але зараз залишаю турнір із високо піднятою головою.

ТАБЛО

Чемпіонат Європи.

Півфінали

Португалія — Іспанія — 0:0 (пен. — 2:4)

Серія пенальті: Моутіньйо (воротар), Пепе (гол), Нані (гол); Алвеш (поперечина) — Алонсо (воротар), Іньєста (гол), Піке (гол), Рамос (гол), Фабрегас (гол)

Португалія: Патрісіо, Перейра, Пепе, Б. Алвеш, Коентрао, Велозо (Куштодіо, 106), Мейрелеш (Варела, 112), Моутіньйо, Нані, К. Роналдо, Алмейда (Н. Олівейра, 81)

Іспанія: Касільяс, Арбелоа, С. Рамос, Піке, Альба, Бускетс, Х. Алонсо, Хаві (Педро, 87), Іньєста, Сильва (Навас, 61), Негредо (Фабрегас, 54)

Попередження: Коентрао, 45; Пепе, 61; Перейра, 64; Алвеш, 86; Велозо, 90 — Рамос, 40; Бускетс, 60; Арбелоа, 84; Алонсо, 113

Суддя — Чакир (Туреччина)

27 червня, Донецьк, «Донбас–арена». 48 000 глядачів

* * *

Німеччина — Італія — 1:2

Голи: Озіл, 90+2 (пен.) — Балотеллі, 20, 36

Німеччина: Нойєр, Боатенг (Мюллер, 71), Хуммельс, Бадштубер, Лам, Хедіра, Швайнштайгер, Кроос, Озіл, Подольськи (Ройс, 46), Гомес (Клозе, 46)

Італія: Буффон, Бальдзаретті, Барцальї, Бонуччі, К’єлліні, Пірло, Маркізіо, Монтоліво (Т. Мотта, 63), Де Россі, Кассано (Дьяманті, 57), Балотеллі (Ді Натале, 70)

Попередження: Хуммельс, 90+4 — Балотеллі, 37; Бонуччі, 61; Де Россі, 84; Т. Мотта, 89

Суддя — Лануа (Франція)

28 червня, Варшава, стадіон «Національний». 55 540 глядачів

Фінал

Іспанія — Італія — 4:0

Голи: Сильва, 14; Альба, 41; Торрес, 84; Мата, 88

Іспанія: Касільяс, Арбелоа, Піке, С. Рамос, Х. Альба, Х. Алонсо, Бускетс, Хаві, Іньєста (Мата, 87), Фабрегас (Торрес, 75), Сильва (Педро, 59)

Італія: Буффон, К’єлліні (Бальцаретті, 21), Абате, Маркізіо, Барцальї, Де Россі, Монтоліво (Мотта, 57), Пірло, Бонуччі, Балотеллі, Кассано (Ді Натале, 46)

Попередження: Піке, 25 — Барцальї, 45

Суддя — Проенса (Португалія)

1 липня, Київ, НСК «Олімпійський», 63 170 глядачів

СТАТИСТИКА

Найкращі бомбардири: Маріо Балотеллі (Італія), Маріо Гомес (Німечична), Алан Дзагоєв (Росія), Маріо Манджукич (Хорватія), Кріштіано Роналдо (Португалія), Фернандо Торрес (Іспанія) — по 3 м’ячі.

Найкращі асистенти: Андрій Аршавін (Росія), Стівен Джерард (Англія), Месут Озіл (Німеччина), Давід Сильва (Іспанія) — по 3 гольові паси.

Середня результативність — 2,45 м’яча за матч (найнижча з 1996 року).

Аудиторія Євро–2012 — 1 440 896 осіб (у 31 матчі фінальної стадії).

Найвідвідуваніший матч: Швеція — Англія — 2:3 (Київ, 64 640 глядачів)

Середня відвідуваність — 46 481 глядач, або 92,8% місткості стадіонів.

Середня відвідуваність чемпіонату Європи 2012 року стала третьою в історії проведення цього турніру. Більше ходили тільки на матчі Євро–1968 в Італії (60 тис.) та Євро–1988 у ФРН (59 тис.).