Мріяти по–українськи

Відсвяткувати справжнє, язичницьке (в день літнього сонцестояння), свято Івана Купала всі охочі вже традиційно могли на столичному Співочому полі, в «Країні мрій». Уже дев’ятий рік поспіль фестиваль, започаткований Олегом Скрипкою, збирає шанувальників українських традицій послухати кобзарів, поліпити глиняні горщики, навчитися народним танцям, ознайомитися з творчістю світових етно–гуртів і просто отримати задоволення.

Спершу здавалося, що «Країна мрій–2012» пройде з меншим ажіотажем, ніж зазвичай, — після заяв Скрипки про бажання співпрацювати з владою і його появи поряд із головою Київської міськдержадміністрації Олександром Поповим багато користувачів соціальних мереж пропонували оголосити Олегові бойкот. І перший день фестивалю, 22 червня, справді був небагатолюдним. Проте, швидше за все, причина не у втраті інтересу до фестивалю, а в тому, що перший день «Країни мрій» припав на робочий день — п’ятницю. Зате вже 23 червня шанувальники доброї української забави заповнили Співоче поле фактично по вінця.

«У кожному районі України живе як мінімум один поет національного масштабу»

«Країна» зустрічала «мрійників» не лише духовною, а й матеріальною поживою: біля входу на Співоче поле розкинувся книжковий ярмарок, а під стінами музею Гончара — літературна кухня. Цього року письменники пригощали кашею з сокири та байками з життя. Кулінарами стали Міла Іванцова, Дара Корній, Лана Світанкова, Олексій Бик, Сергій Пантюк та інші.

В кінці книжкового ярмарку розташувалася літературна сцена фестивалю, організацію якої на себе взяв письменницький дует братів Капранових. Під час фестивалю відвідувачі мали змогу ознайомитися з літературою етнічних спільнот України: свої вірші читали роми, гагаузи, болгари та кримські татари. Також на зу­стріч із читачами завітав відомий український літератор Василь Шкляр, а брати Капранови підготували власний пісенний проект «Троїсті мужики». За основу взяли вірші не надто відомого поета Сергія Тачина й «понесли їх у маси» за допомогою музики. «Те, що ми робимо з віршами, — це один зі способів донести їх до людей, — пояснюють брати. — Українська поезія — одна з найкращих у світі. У кожному районі живе як мінімум один поет національного масштабу, просто ми про нього не знаємо».

Не менший ажіотаж викликала ще одна акція «Літературної Країни мрій» — ІІІ Кобзарський слем. Молоді кобзарі змагалися між собою, видобуваючи зі своїх інструментів неймовірні звуки. Вразило не лише виконання, а й стиль, який обирали музиканти: зі сцени лунали як традиційні мелодії кобзарського репертуару, так і власні інтерпретації рокових та клубних пісень. Родзинкою став виступ кримсько– ­татарського кобзаря Мустафи.

Подібне змагання, та вже без призів, влаштували між собою відомі барди Макс Паленко та Євген Манженко–Сталкер. Ведучі Капранови назвали це дійство «половецьким репом», хоч репертуар у співаків був далеко не «реперський». Та головне, що публіка обох вподобала й аплодувала з криками «браво!».

Хедлайнером обох днів діяльності літературної сцени став проект Ореста Лютого, більш відомого як Антін Мухарський. «Лагідна українізація», музично–культурологічне дійство, організоване виконавцем, зібрало повний майданчик слухачів. Разом із музикантами пан Лютий виконував блатні пісні радянського фольклору, поклавши на них питомо українські тексти з націоналістичним забарвленням. Натовп співав разом із Лютим і нагороджував музикантів щирими оплесками — словом, «українізація» вдалася.

«Головне — атмосфера, а не зірки!»

Літературна секція «Країни мрій» знаходилася біля входу на Співоче поле, тож усі музичні та поетичні акції були безкоштовними. За словами кураторів, братів Капранових, таке рішення було і залишається принциповим. А вже за ворітьми, вхід крізь які коштував 50 гривень, свою діяльність розгорнула решта «громадян» «Країни мрій». Алея майстрів традиційно пістрявіла різноманітними виробами — від прикрас та вишиванок до глиняного посуду й вишитих ікон. Майстерня танців запропонувала не лише традиційні майстер–класи від «Гуляйгорода», «Хореї козацької» чи «Рожаниці», а й уроки кримськотатарського танцю від Арзи Бекір. Свої забави вкотре проводили молоді козаки, а під стінами Лаври виступали фольклорні гурти з усієї України. Незмінним також залишився японський майданчик на території фестивалю. Усі охочі навчалися мистецтву каліграфії, орігамі та фурошикі (японська методика зав’язування подарунків), а прихильникам японської традиції пропонували приміряти справжнє кімоно, позмагатися у мистецтві боротьби на бамбукових мечах «кендо» й вивчити рухи японського народного танцю «бонодорі».

Неподалік від алеї майстрів та майстерні танцю свою акцію провели молоді українські дизайнери. Проект «Етно–Fashion», що минулого року був новинкою фестивалю, цього року продовжив традицію модного показу колекції етнічного та старовинного одягу. Талановиті дизайнери продемонстрували оригінальні варіації на тему національного вбрання та аксесуарів.

Найбільшою ж цікавинкою була і залишається головна музична сцена фестивалю. З року в рік Олег Скрипка привозить найрізноманітніші гурти з усіх куточків світу. Хай навіть ці музиканти й не є світовими зірками, та все ж вони обов’язково знаходять свого слухача, стаючи відкриттям для України. «Ми з друзями танцювали під гурти, які вперше чуємо, але це не завадило нам чудово провести час! — зауважує з цього приводу відвідувачка «Країни», студентка Оля. — Тут справа в атмосфері, і не обов’язково, аби на сцені були мега–зірки».

«Кайфова» палітра мультикультуралізму

Перший день фестивалю відкривала голосиста Іларія з України. Наступним підкорював сцену «Намгар» — колектив із Бурятії з екзотичною вокалісткою, що грала на ятазі — струнному щипковому ін­струменті родом з Китаю. Бурятські мелодії згодом змінили запальні бразильські. На сцену вийшла Ліліан Віейра зі своїм колективом «Зуко 103». Наступними і найбільш очікуваними стали хлопці з ТНМК з новою етно–програмою. Гурт виконав кілька своїх хітів разом із колективами «Атмасфера» та «Веселі вуйки». Старі пісні у новій фольковій обробці стали свіжим ковтком повітря для всіх шанувальників «танків». Закривав перший день «Країни мрій» психоделічний гурт із Туреччини «БабаЗула». Музиканти маневрували у турецьких мотивах та мелодіях, а екзотичні танцівниці кружляли в ритмі музики.

Другий день фестивалю став не менш яскравим для прихильників жанру world–music. Першими на сцені були етно–поп гурт «Астарта» у спільному проекті з українським музикантом Ділею. Продовжили заводити публіку «Ма валісе» з Франції. Хлопці грали приємне фольк–регі та намагалися говорити до глядачів українською. Наступними на сцену вийшли «Мгзавребі» з Грузії, що вже встигли стати улюбленцями київської публіки (хлопці нещодавно виступали у фан–зоні разом із Ніно Катамадзе). Грузини своїм співом не лише підняли всіх на ноги, а й навчили кільком рухам народного грузинського танцю, а наприкінці проспівали «Реве та стогне» на знак братньої любові до України.

Закривав дев’яту «Країну мрій» традиційно «винуватець» та ініціатор Олег Скрипка. Разом із «ВВ» на сцені виступили відомий український скрипаль із Торонто Василь Попадюк та український етно–колектив «Ле гранд оркестра».

Окрім традиційних фестивальних забав до списку цього року ввійшли і футбольні. На великому екрані всім бажаючим пропонували переглянути матчі Євро–2012, що проходили у фестивальні дні. Таким чином, концертом дійство не завершувалося: і першого і другого дня після музичної програми на головній сцені одразу розпочиналась трансляція матчів.

Завдяки футбольному чемпіонату на «Країні мрій» було, як ніколи, багато іноземних гостей. «Я з іншого покоління, і для мене це справжнє відкриття, що молодь так кайфує від старовинних пісень та культури, адже це історія. І у вас її, схоже, дуже і дуже шанують!» — поділився своїм захватом з «УМ» англієць Джон.

Його враження поділяє шотландець Брайан, який був продакшн–менеджером схожого­ фес­тивалю у себе на батьківщині — організацію «Країни мрій» він оцінив за найвищим балом. «Мені дуже подобаються ваші національні сорочки, дуже гарні! І це неймовірно, що більшість присутніх тут ходять у такому вбранні. Ми навіть дещо незручно почуваємося, тому що не дотрималися дрес–коду», — приєднується до розмови подруга Брайана Мері.

«Ваш фестиваль — це така велика палітра мультикультуралізму! Сьогодні я послухав гурти з Бурятії, Бразилії та Туреччини. У Німеччині такій музиці було б важко пробитися до слухача...» — вражений Ян, турист із ФРН.

Наступна, десята, «Країна мрій» також відбудеться на свято Івана Купала за старим стилем. Ювілей фестивалю організатори обіцяють провести з великим розмахом та ще більш насиченою програмою.