«Невидимка» з безліччю облич

«Немає сили... жити», — поскаржилася при зустрічі добра приятелька моїх студентських років Олена. Після низки стресів, пов’язаних зі складними моментами в житті, їй почали докучати безпідставні страхи і тривога, безсоння, головний біль, хронічне безсилля, болі в серці. Візити до лікарів майже нічого, крім нового розпачу, не додавали. Хтось радив пити знеболювальні пігулки, хтось — заспокійливі, той казав, що допоможе тепла ванна, інший — що тільки холодна купіль. Порадам не було кінця, але замість заспокоїти, вони лише доводили молоду жінку до відчаю.

Медичною мовою Оленину недугу називають «вегето–судинна дистонія». Із таким діагнозом, журиться приятелька, і лікарняного не дадуть, і як ефективно лікуватися — не завжди підкажуть. А все тому, що хвороба ця дуже суперечлива, і навіть серед лікарів досі немає одностайності — ані щодо діагностики захворювання, ані щодо його терапії. Такий діагноз, на думку фахівців, має п’ята частина українців, хоча не кожен про нього здогадується. Адже недуга вдало маскується — під захворювання серця, проблеми зі шлунком, гіпотонію тощо. Тож і виходить, що замість лікувати комплексно, вегето–судинну дистонію «розбирають» на частини різні фахівці, призначаючи різні — часом суперечливі — схеми лікування. А хворому невтямки, чому полегшення короткочасне або його взагалі немає...

Нудить від роботи? Можливо, це ВСД

«Вегето–судинна, або нейроциркулярна, дистонія — це невідповідність у регуляції нервової системи, коли організм не зовсім адекватно реагує на внутрішні зміни, а також на фактори зовнішнього середовища, — пояснює лікар–невропатолог, доктор медичних наук, професор Національного технічного університету України «КПІ» Уляна Лущик. — Хвороба, на жаль, останнім часом значно помолодшала: діагноз вегето–судинна дистонія (ВСД) найчастіше ставлять людям від 16 до 45 років. Причини недуги — несприятлива екологічна ситуація і реакція на неї людського організму, ненормований робочий день і брак фізичної активності, спадковість. А ще кількість хворих на дистонію у сотні разів збільшують стреси, спричинені різними негараздами — від дрібних побутових скандалів до загальнолюдських трагедій».

Раптом починає «калатати» серце, паморочиться голова, навалюється страшенна втома — так організм реагує на стрес. Якщо цей стан вчасно не врівноважити, не заспокоїти нервову систему ліками чи за допомогою психотерапевтичних сеансів, організм, за словами пані Уляни, починає «пробуксовувати» на рівні багатьох систем. Людину турбують періодичні головні болі, які то виникають, то зникають упродовж дня, неприємні відчуття в області серця, плаксивість, відчуття розбитості, з’являється нервозність, депресія. «Якщо ввечері ви не можете заснути, а зранку — ледве підводитеся з ліжка, раптом надовго безпричинно псується настрій, від думки про ще донедавна улюблену роботу нудить, неможливо ні на чому зосередитися — мабуть, до вас підкрадається ця небезпечна недуга, — застерігає лікар. — Медики часто відмахуються від такого діагнозу, проте ВСД, якщо на неї вчасно не звернути уваги, створює «поживне» тло для багатьох хвороб. Звідси, зокрема, й інсульти, які вражають нині навіть 17–річних».

Навіть лікар може назвати симулянтом

Вегето–судинна дистонія, за словами фахівців, належить до тих недуг, які можна встановити тільки за їх симптомами. При ВСД немає структурних змін у мозку, а інші методи діагностики не вказують на суттєві зрушення в організмі. Скажімо, шлунок болить, а лікар не фіксує жодних патологій у роботі шлунково–кишкового тракту, болі в серці не дають заснути, а кардіограма в нормі, як і основні аналізи, що їх зазвичай призначає терапевт. Така собі «хвороба–невидимка». Тому лікарі часто не вірять, що людина хвора, звинувачують пацієнта в симуляції та ухилянні від роботи. А йому тим часом насправді зле. Справа в тому, що при ВСД, як підтвердили недавні дослі­дження, порушується тонкий баланс між найважливішими відділами вегетативної нервової системи — симпатичним і парасимпатичним. Тому всі симптоми хвороби ґрунтуються на дисбалансі внутрішніх біохімічних та фізіологічних процесів.

Залежно від симптомів, медики поділяють вегето–судинну дистонію на чотири типи: гіпертонічний, гіпотонічний, кардіальний і змішаний. Найчастіше, за спостереженнями лікарів, зустрічаються гіпертонічний і кардіальний різновиди.

«Коли людина скаржиться на поколювання, тяжкість в області серця, відчуття неритмічного чи прискореного серцебиття, ми говоримо про кардіальний тип ВСД, — зауважує лікар–кардіолог, кандидат медичних наук Валерій Шаповал. — Якщо дистонія гіпертонічного типу, тиск «скаче» вгору — найчастіше до 140/90 і 150/90 міліметрів ртутного стовпчика. Лікарю часом непросто відрізнити ВСД від гіпертонічного кризу. Перша ознака, що вказує на дистонію, — тиск, який постійно, без видимих причин, змінюється впродовж дня. Іноді гіпертонічний тип дистонії протікає безсимптомно, і зафіксувати його можна лише при регулярному вимірюванні тиску. Натомість гіпотонічний тип недуги, окрім нестійкого і пониженого тиску, сигналізує про себе дратівливістю, відчуттям страху, людина може мати запаморочення і навіть непритомніти. Змішаний тип дистонії об’єднує всі названі ознаки».

За словами пана Валерія, ВСД може турбувати роками. З часом хвороба або минає — з допомогою вдало підібраного лікування і коригування способу життя, або переростає в інше захворювання — скажімо, в артеріальну гіпертензію.

Геть конфлікти і шкідливі звички!

Що ж робити, аби не довести ситуацію до критичної? Як зазначають фахівці, окремого ефективного способу лікування, одночасно спрямованого на усунення всіх симптомів ВСД, не існує. З допомогою медикаментів можна лише підтримати серце і втамувати головний біль. «Оскільки ВСД — насамперед сукупність симптомів, то і лікування має бути комплексне, — пояснює Валерій Шаповал. — Важливо усунути основні фактори–провокатори недуги — стреси, перевтому, безсоння. Потрібно більше рухатися, зайнятись лікувальною гімнастикою».

«Вкрай важливо, щоб судинна система була в тонусі, — додає пан Валерій. — Досягти цього можна завдяки водним процедурам. Допоможуть контрастний душ, гідромасаж (приймаючи душ, періодично змінюйте напір води), обливання холодною водою. Такі процедури тренують організм, судини і нервову систему, по­кращують кровообіг, стимулюють обмін речовин і лімфотік. Стане в пригоді лікувальний масаж, який піднімає загальний тонус організму. Якщо відчуваєте, що нерви «розхитуються» — пийте заспокійливе. Бажано — на рослинній основі: настоянку собачої кропиви, заспокійливі чаї. Але схему і дозу препаратів має призначити фахівець».

У багатьох випадках рятує аутотренінг, опанувати техніку якого допоможе психотерапевт. А загалом, як зазначають фахівці, успіх у боротьбі з вегето–судинною дистонією часто залежить від повної зміни способу життя. Насамперед, слід дотримуватися режиму праці та відпочинку, спати 7—8 годин. Уникайте конфліктів на роботі, вдома, з друзями. І — найголовніше — позбувайтеся шкідливих звичок (алкоголь, тютюнопаління), які суттєво підривають здоров’я».

МАЙТЕ НА УВАЗІ

При ВСД помічними є так звані адаптогени — настоянка женьшеню, елеутерококу, золотого кореня. До лікувальних ванн лікарі радять додавати ефірні олії цитрусових.

ДО РЕЧІ

Ефективними допоміжними засобами у лікуванні вегето–судинної дистонії лікарі називають фізіопроцедури, масаж голови, шиї, комірцевої зони. Особливої дієти при ВСД немає. Однак важливо повноцінно, збалансовано харчуватися. Водночас на тривалий час доведеться обмежити вживання кави і чаю (а чорний чай краще замінити на зелений). Лікарі рекомендують також вітамінотерапію.