Знущальна подачка

Напевно, важко собі уявити моральні страждання людей, близькі чи родичі яких велінням долі стали інвалідами і потребують цілодобової сторонньої допомоги. Але у нашій державі до моральних страждань родини у таких випадках, як правило, додаються ще й серйозні матеріальні негаразди — піклування про інваліда чи літню людину потребує серйозних затрат. Українським родинам розраховувати немає на кого: наші чиновники, як відомо, вміють «подбати» про ближнього, який потрапив у скрутну ситуацію. Але є у чиновницькій соціальній «математиці» ще й по–справж­ньому жахливі, знущальні цифри. Як ось цей факт: виявляється, особі, яка в Україні доглядає за інвалідом першої групи, держава щомісяця виплачує компенсацію у розмірі... 4 гривні 80 копійок! І ні в чому собі не відмовляйте, шановні громадяни!

Кого хвилює чуже горе?

Люди, які не з чуток знають, як воно прожити на оці 4,80 гривні, допомагаючи при цьому інваліду, неодноразово зверталися до чиновників з проханням не знущатися і переглянути злиденну компенсацію. Але неодноразові звернення до керівників уряду з проханням внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян» та збільшити розмір компенсації з догляду за інвалідом першої групи залишилися поза увагою урядовців.

Приміром, Герой України Юрій Шухевич — інвалід першої групи по зору внаслідок політичних репресій — звертався з відповідним проханням до прем’єр–міністрів України Віктора Януковича, Юлії Тимошенко та Миколи Азарова.

У своїх зверненнях пан Юрій писав одні й ті ж слова: «Хіба Вам не соромно, що досі залишається чинною постанова КМУ ще від 1996 року, згідно з якою непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом першої групи, призначається щомісячна компенсація у розмірі 4 грн. 80 коп., тобто приблизно 15 копійок на день?! А для того, щоб призначити цей ганебний розмір «компенсації» особі, яка здійснює догляд за інвалідом першої групи, ця особа повинна бути працездатною (тобто не бути пенсійного віку або інвалідом), ця особа повинна не працювати і не вчитися, не бути приватним підприємцем, не бути зареєстрованою в службі зайнятості тощо (і всі ці обставини необхідно підтвердити відповідними документами!).

Певно, що ті урядовці, які досі вважають, що вищезазначену постанову не треба ні змінювати, ні скасовувати, ніколи не здійснювали догляд за тими лежачими інвалідами першої групи, які не можуть обійтися без постійної сторонньої допомоги. І цим високопосадовцям ніколи не зрозуміти, яким чином повинна прожити на 15 копійок у день молода особа, яка ніде не працює і не вчиться, бо змушена здійснювати догляд за інвалідом першої групи! Хіба це не є знущанням над тими молодими людьми, якi доглядають за інвалідами?! Хіба це не є знущанням над інвалідами першої групи, які змушені відмовитися від стороннього догляду, оскільки через мізерний розмір «компенсації» багато хто з родичів не може належним чином допомогти своїм близьким».

Гроші платять. Що ще треба?

Від колишнього Прем’єр–міністра України Віктора Януковича відповідь Герою України так і не надійшла. На аналогічні звернення до Тимошенко та Азарова надійшли відповіді з Мін’юсту та Мінпраці. Високопосадовці цих міністерств лише констатують, що хоча розмір компенсації не змінився з 1996 року, але проте з 1 вересня 2008 року збільшився розмір надбавки на догляд до пенсії інваліда першої групи з 9,96 до 50 грн. на місяць (шалені гроші!). Отже, за логікою міністерських чиновників, інвалід першої групи може використати 50 грн. надбавки до пенсії на оплату стороннього догляду.

Високопосадовці особливо наголошують на тому, що час догляду непрацюючої працездатної особи за інвалідом першої групи зараховується їй до страхового стажу при призначенні пенсії за віком.

Крім того, у своїх письмових відповідях чиновники зазначають, що непрацюючим працездатним особам, які надають соціальні послуги інвалідам першої групи, може бути призначена щомісячна компенсаційна виплата у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб (164 грн.), а особам пенсійного віку — у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб (126 грн.).

Але для того, щоб отримати цю компенсаційну виплату особі, яка здійснює догляд за інвалідом першої групи, їй необхідно відмовитися від 4,8 грн. компенсації з догляду за інвалідом першої групи, а значить відмовитися від зарахування до свого страхового стажу часу догляду за інвалідом першої групи.

За нашою інформацією, лише незначна кількість одержувачів щомісячної компенсації 4,8 грн. (менше 10 відсотків від загальної кількості) перейшла на інший вид компенсаційної виплати і відмовилася від зарахування до свого страхового стажу часу догляду за інвалідом першої групи.

Як–то кажуть, надія вмирає останньою. Отож ми все ще сподіваємося, що найближчим часом таки будуть внесені зміни до ганебної постанови уряду України і розмір компенсації з догляду за інвалідом першої групи буде збільшено.

Олекса ЧОРНОТА,
правозахисник

ПРОСТО ЦИФРА

За інформацією Мінсоцполітики, кількість працездатних непрацюючих осіб, які одержують щомісячну компенсаційну виплату з догляду за інвалідом І групи або престарілим, який досяг 80–річного віку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 832, становить 93 715 осіб. Цю компенсацію і надалі призначають у розмірі 4,8 грн., а тим особам, які давно її отримують, виплачують ще індексацію у розмірі 9,06 грн.