Якщо фаза між січнем та березнем поточного року дивувала недостачею яскравих релізів, то три наступні місяці загалом продовжили «характер» попередників: неспинне жерло шоу–бізнесу продукує десятки платівок щодень, одначе з–поміж них одиниці зможуть вписатися в історію поп–музики (іншими словами — внести щось свіже). Найвиразніша наразі тенденція — колосальна кількість професійно зроблених (записаних) дисків за такого ж колосального дефіциту новизни й оригінальності.
MAGIC HOUR / SCISSOR SISTERS
Оцінка «УМ»: @@@@@
Есенція: благоліпні танці–шманці.
Сама обкладинка четвертого релізу американської формації є витвором мистецтва. Резонує з візуальним параметром «фоліанта» і власне музичний: лаконічної структури нью–диско, що хазяйнує тут, переливається від треку до треку красивими гармоніями (які спираються на пружинисту ритм–секцію), а традиційна стилізація під вісімдесяті будить у душі мрійливого слухача ностальгію за чимось призабутим, одначе приємним.
NEW WAVE ITALIANA 1980–1986 / [КОМПІЛЯЦІЯ]
Оцінка «УМ»: @@@@@
Есенція: «Золотий вік» Апеннін.
Фантастична збірка художнього доробку кількох десятків італійських колективів ери «нової хвилі» (широченно спектра — від пост–панку до синти–попу) вражає наповал, бо неспростовно доводить, що за бажання в кожній європейській країні реально знайти невідомі (інколи — навіть у цій же країні) самородки. А після віднаходження треба здмухнути з них часову пилюку й смакувати. Отут насолоду розтягнуто на два диски.
SPIRIT IN THE ROOM / ТОМ ДЖОНС
Оцінка «УМ»: @@@@@
Есенція: його літа — його пишнота.
Старий валлійський розпусник з очима кота, який нализався дармової сметани, за свою тривалу творчу путь записав майже сорок платівок і півтисячі композицій. Але саме тепер, як на мене, досяг апогею… Наповнення компакт–диску «Дух у кімнаті» мінімалістичне за структурною: домінанту у вигляді приблюзованого кантрі доповнено різними смачним «спеціями», де, на щастя, не знайшлося місця естрадним мотивам.
EP’S 1988–1991 / MY BLOODY VALENTINE
Оцінка «УМ»: @@@@1/2
Есенція: два десятиліття напівтиші.
Фанати великої ірландської ватаги, попри все, дочекались од неї чогось свіжого: жаль, що то не повноформатний лонгплей, а двотомна компіляція синглів пікової фази існування «Мого Кривавого Валентина», проте нас усе–таки побалували кількома невідомими треками. До того ж, гурт піддав обачно–глибокій реставрації «класичні» композиції (хоча відчути на слух, чи виграли вони від цього, проблематично).
VLADIVOSTOK / МУМИЙ ТРОЛЛЬ
Оцінка «УМ»: @@@@1/2
Есенція: на Атлантику — через гліттер–поп.
Засобом для чергової спроби Лагутенка та Ко завоювати Захід стала збірка, основу котрої знову склав кількарічної давнини альбом «Восьмёрка»: п’ять пісень звідти доповнили чотирма з чотирьох інших студійних дисків «МТ» плюс новою композицією. Втім, увесь знайомий «контент» був пересотворений: тексти переклали англійською, а музику звели до манірно–солодкавої парадигми глему… Побачимо, що з цього вийде.
WONKY / ORBITAL
Оцінка «УМ»: @@@@1/2
Есенція: техно, хоч як крути, — вічно в ціні.
Вісім років тому здавалося, що творчі шляхи братів Хартноллів розійшлися надовго: їхнє дітище на зорі дев’яностих увійшло в історію поп–музики кількома революційними платівками, та з часом якість матеріалу гіршала. При цьому автентичний дуету стиль техно мутував під дією інших течій електроніки. Але 2009–го Хартнолли возз’єдналися, а недавно презентували планеті новий реліз, де все… по–старому. І це — чудово.
НЕФТЬ / КРАДЕНОЕ СОЛНЦЕ
Оцінка «УМ»: @@@@1/2
Есенція: «ремісія» яскравої пітерської групи.
Свого часу (давненько те було…), «зронивши» прегарний альбом «Маджента», «КС» розраховувало удостоїтися слави, натомість зустріло нерозуміння громадськості й ледь не розпалося. Врешті, після колобродінь, квінтет ожив, підготувавши, може, найліпший російський диск 2012–го: мелодійний, на традиційнім перехресті ска й пост–панку, де хитро–злобливі тексти чіпко пов’язують саунд з актуальним історичним контекстом.
BLOOM / BEACH HOUSE
Оцінка «УМ»: @@@@1/2
Есенція: не все те «золото», що велять критики.
Балтиморський дует «Хатиночка на пляжі» нині модно хвалити, а про його четверту платівку казати: мовляв, це — «взірцевий дрім–поп». Так, тут багато хорошого: файні мелодії, властиві цьому стилю «повітряні» аранжування, казкова атмосфера… Заковика в тому, що сильних композицій на «Квіточці» знайти не дуже то й легко, багато з них прикро схожі одна на одну, внаслідок чого злипаються в єдиний звуковий потік.
WEATHER SYSTEMS / ANATHEMA
Оцінка «УМ»: @@@@1/2
Есенція: «старички порадували» (це — цитата).
Пройшло півроку од часу виходу збірки бі–сайдів славетної метал–банди з Ліверпуля, як «Анафема» розродилася дев’ятим повноцінним релізом — потужним, але… Коли у середині позаминулої декади брати Кавана круто змінили стилістичні орієнтири (від дет–металу до атмосферного прог–року), вони рухаються обраним шляхом, публікуючи естетично сильні й професійно зроблені диски, в яких щоразу менше новизни.
DR DEE / ДЕЙМОН АЛБАРН
Оцінка «УМ»: @@@@
Есенція: долаючи бар’єри — жанрові та часові.
«Вічний підліток» Деймон Албарн, якого й досі сприймають, як вокаліста групи Blur, уже давно хоче «заглянути за», вийти за композиційні рамки рок–н–ролу, замахнутися на масштаб класичної музики. Останнє, що він зробив, дивує ще більше, ніж завжди: оперу за мотивами біографії астролога XVI ст. Джона Ді зроблено на базисі ренесансної ритмомелодики. Треки тут короткі й тужливі, панівний настрій — тривога.
STALINGRAD / ACCEPT
Оцінка «УМ»: @@@@
Есенція: варіація Сухоребрика Невмирущого.
М’язистий німецький хеві–метал–бенд тричі припиняв існування й так само тричі, мов той шорсткий фенікс, відживав. Найсвіжіший наразі реюньон стався у травні 2009–го, й відтоді квінтет устиг видати вже другий повноформатний диск: знову без колишнього фронтмена Удо Діркшнайдера, знову без творчої еволюції (свого роду сучасний рок–пуризм) і знову — з надвисоким (зразковим) професіоналізмом у ставленні до роботи.
SWEET HEART SWEET LIGHT / SPIRITUALIZED
Оцінка «УМ»: @@@@
Есенція: «музика високого духу» (цитата №2).
Навряд чи Джейсон Пірс, вокаліст цієї чудової британської формації, створюючи її, знав, що назва — «Одухотворений» — виявиться пророчою… Наприкінці позаминулого десятиріччя вони стали модними й шанованими критиками завдяки колючим пісням, базованим на шугейзі та психоделічному році, тепер їх можна рекомендувати для прослуховування у християнських общинах. Такий–собі модерний госпел.
BLUNDERBUSS / ДЖЕК ВАЙТ
Оцінка «УМ»: @@@1/2
Есенція: …а британській пресі — сподобалося.
Хтось колись сказав, що екс–вокаліст трьох знаних американських гуртів є центровою постаттю новочасної непопсової музики. На жаль, його перша сольна робота дає не так уже й багато підстав для підтвердження цього реноме: він не відійшов од блискуче опанованих принципів хард–блюзу, проте «схрещення» їх із плаваючим трип–хоповим ритмом породило розхристані композиції, які створюють враження звукового желе.
…LITTLE BROKEN HEARTS / НОРА ДЖОНС
Оцінка «УМ»: @@@1/2
Есенція: кістки й м’ясо — є, хребта — немає.
Рівно декаду тому донька індійського гітариста Раві Шанкара стартувала красивим поп–джазовим диском Come Away with Me, який розійшовся по світу тиражем у чверть мільйона екземплярів, — після такого, мабуть, логічно завершувати кар’єру… Панна Джонс вирішила діяти по–своєму: розширила горизонт, залучивши фольк, блюз, рок — у цьому діапазоні й виконано її п’яту роботу, якій бракує структуруючого стрижня.
VALTARI / SIGUR ROS
Оцінка «УМ»: @@
Есенція: й ці теж настромилися на мілину.
На зламі дев’яностих і «нульових» Sigur Ros позиціонували як унікалів. Таке реноме не зовсім відповідало дійсності, адже стиль ісландців базується на архаїчному пост–році, збагаченому пишною арт–стилістикою. Інша особливість їхньої манери — будова пісень, які складаються з окремих компонентів, зв’язаних так хирляво, що в результаті виникає ефект звукової каші. В альбомі Valtari ця «формула» доведена до «блиску».
@@@@@ — вражаєюче, @@@@1/2 — чудово, @@@@ — сильно, @@@1/2— талановито, @@@ — непереконливо, @@1/2 — посередньо, @@ — слабко, @1/2 — погано, @ — жахливо
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
