Денис Богуш: Революція зараз не намічається

Політичний аналітик, політтехнолог, ідеолог і розробник виборчої кампанії, яка закінчилася Помаранчевою революцією, Денис Богуш до політичних оптимістів себе не відносить. Він, швидше, політичний реаліст. А реальність, судячи з висновків експерта в галузi стратегічних комунікацій, в Україні більш ніж гнітюча. Таким видається і недалеке її майбутнє. Нас чекають важкі вибори, а на виході — беззмінний політичний «розклад». Денис Богуш запевняє: на сьогодні немає підстав сподіватися на зміну влади — у будь­який спосіб. Навіть у силовий.

Про те, якими бачить виборчу кампанію, конфігурацію парламенту і майбутнє держави після виборів, Денис Богуш розповів «Україні молодій».

«Підвищення пенсій «залізобетонно» впливає на рейтинг»

— Пане Денисе, чим ближче до виборів, тим частіше йдуть у хід традиційні передвиборчі прийоми. Один із них — мовне протистояння. Як ви вважаєте, чи матиме влада очікувані дивіденди від скандального «мовного» законопроекту?

— Це, певною мірою, може стабілізувати рейтинг Партії регіонів. Але треба розуміти, що такі ініціативи з’являються винятково для «картинки». Це така собі відволікаюча терапія — щоб люди не думали про економіку. У випадку з «мовним» законопроектом влада просто намагається виконати бодай один із пунктів передвиборчої програми Януковича «Україна для людей». Адже якщо подивитися, що обіцяв Янукович на виборах, то виявиться, що практично жодного пункту не виконано. Навіть пункт про хороші відносини з Росією. Єдине працює — виплата при наро­дженні дитини.

Плюс врахуйте інтереси Росії в цій конфліктній темі. Але мовне питання зовсім скоро на виборах використати буде неможливо. Для молодого покоління українська мова — взагалі не проблема. Такий конфлікт існує лише для старших людей. Ну і для «агентів впливу» Росії, які за це отримують зарплату. Крім того, український електорат починає розуміти: мова — не найбільша проблема в державі. Головне — щоб країна кудись рухалася, щоб у дітей було майбутнє. І поїсти було що.

— До речі, про хліб насущний. «Випадково» підвищені перед виборами пенсії суттєво додають «балів» до рейтингу влади?

— Оце дійсно працює. Перед виборами роздача грошей у бідній країні діє «залізобетонно».

— А яка вага успішного проведення Євро­2012 для рейтингу влади?

— У нашому випадку — незначна. Чому скасовано вибори в Києві? Тому що підготовка до Євро вийшла дуже невдалою. По­перше, повністю провалено інформаційну кампанію, хоча можна було зробити акцент на тому, що це національна ідея, яка викликала б гордість у всіх українців (ми зараз говоримо, зауважте, не про гру збірної України). Так, було багато втілено інфраструктурних проектів, за які, до речі, переплачено в рази. З’явилися стадіони, аеропорти, автобани. Це добре, але для добробуту країни недостатньо. Українці мали б заробити на Євро.

Жодна країна у світі, яка проводила футбольні чемпіонати такого масштабу, не відбила вкладені гроші. Витрачали 2­3 мільярди доларів, а заробляли десь півтора. Ми ж витратили 5,5 мільярда і не заробимо нічого. Бо немає організованих потоків туристів, а є тільки вболівальники. Плюс величезна кількість негативної інформації про Україну: 80% будь­яких повідомлень про нашу державу в європейських ЗМІ були негативними. Згадується чотири теми: собаки, Тимошенко, расизм і гомофобія. І виходить: те, що могло стати гордістю для всієї країни, таким не вийде. Тому, скажімо, для рейтингу голови КМДА Олександра Попова проведення Євро недостатньо, аби він переміг на виборах мера Києва Віталія Кличка. Звісно, чемпіонат проведуть, влада довго про це розповідатиме, але ми могли б отримати від нього більше.

«Мета влади — обирати Януковича в парламенті»

— Як політтехнолог, які б тенденції майбутніх виборів ви окреслили?

— Перше: на всіх, хто фінансує опозицію, натравлено силові структури — прокуратуру, СБУ, податкову. Друге — брак культури спілкування з виборцем. Найпопулярніша традиція — масовий підкуп виборця. Причому в нашій бідній країні він дієвий: багато людей готовi продати свій голос за 50­200 гривень...

Щодо опозиційних лідерів задіяно жорсткий адмінресурс. А опозиція, у свою чергу, не має спільного координаційного центру, спільної стратегії. Те домовляння по кандидатах у кожній області, що відбувається зараз, не витримує ніякої критики: перемагають не ті, хто може виграти, а ті, хто зміг домовитися. Я песимістично дивлюся на всі дії опозиції щодо виборів. Партія регіонів технологічно у багатьох областях виграє.

Це будуть жорсткі вибори: очікується маса фальсифікацій. А в багатьох регіонах буде повний «беспрєдєл». Владі вже не треба «зберігати обличчя» перед Заходом — ми зіпсували відносини з усіма, тож діятиме вона жорстко. Мета — щонайменше 300 мандатів, щоб обрати Януковича Президентом у парламенті. Бо всенародно вже «стрьомно» — навіть Яценюк його дуже легко переможе, не кажучи про Тимошенко.

— А які месиджі, політичні посили зараз можуть бути позитивно сприйняті виборцями?

— Загальне правило: месиджі, пов’язані з конкретними справами, краще діють, ніж якісь абстрактні розповіді. А найвищий пілотаж — розігрування ситуації «зло­добро». Це працює на всіх виборах і в усіх країнах, а в нашій — тим паче.

Але змагання конкретних справ — це для розумних. У нас здебільшого відбувається змагання людей. І майже всі кандидати впевнені: якщо вони підвищать свою відомість і впізнаваність, то за них усі проголосують. Це велика дурниця. Наприклад, усі ми знаємо Інну Богословську. А скільки за неї проголосує? І таких стереотипів багато.

«Верховна Рада буде ручною й керованою»

— Яким, на вашу думку, буде склад парламенту після виборів?

— Верховна Рада буде ручною і керованою. Щоб Президент її боявся, опозиція має набрати 300 голосів, але це їй не вдасться. Незалежних мажоритарників від опозиції Партія регіонів, думаю, зможе «доламати». Адже міліція, суд, прокуратура — все зосереджено в одних руках, і будь­який бізнес у цій державі можна зупинити впродовж двох днів.

Провладні партії теж 300 мандатів не наберуть, але їхніх депутатів буде більше, ніж в опозиції. Це сценарій 2002 року, коли «Наша Україна» перемогла за пропорційною системою, а «Єдина Україна» «наколядувала» собі мажоритарників.

Тому кардинально політична ситуація не зміниться. Зміни можуть відбутися хіба що у 2015 році — якщо будуть всенародні вибори Президента й оберуть не Януковича.

— А як же народний спротив і можливі зміни в такий спосіб?

— Ні, це нереально. Немає лідера. Так уже було 2000 року, перед початком акції «Україна без Кучми» — всі незадоволені й висловлюють обурення, але для того, щоб змінити ситуацію, потрібен лідер. У 2002 році з’явився Ющенко, його як лідера «вирощували» два роки, на нього була надія. Зараз такої людини немає.

— Тобто стихійний, силовий виступ відпадає?

— Будуть стихійні виступи! Але безрезультатні. Будь­яку кількість людей виведіть — ну вийшли, постояли з плакатами. І все.

— Але є інші прогнози: закінчиться Євро, пройдуть вибори, влада «відпустить» гривню — і людям стане ще гірше жити. Невже терпітимуть?

— Так, гірше точно стане. В Україні будуть навіть і голодні бунти. Але, повторюся, це ні до чого не приведе. Для революції треба, аби хтось узяв прапор і повів людей.

— А може такий лідер з’яви­тися з народу?

— У нашій державі це неможливо. В Україні Президентом може стати лише той, хто був Прем’єром. Такий у нас менталітет — люди дуже довго звикають до нових облич.

«Для влади найкраще, щоб Тимошенко померла»

— А які політичні перспективи Юлії Тимошенко? ЇЇ називають і українським Ходорковським, і політичним трупом. І навіть радять Януковичу декого зі своїх посадити, аби народ заспокоївся.

— Найкращий варіант для влади — щоб Тимошенко померла. Якщо вона виїде в Німеччину, то там організує уряд у вигнанні. Залишать тут і дадуть вийти — може стати Президентом і почне мститися. Тому найкраще, щоб її не було. Наступний за рейтингом — Арсеній Яценюк. А з ним влада зможе домовитися.

— Чи загрожує Україні та її владі міжнародна ізоляція за прикладом Білорусі?

— Так і буде. Але це для української влади не страшно. Вони мислять іншими категоріями. А Європі що треба: щоб ми не були чорною дірою з нелегальної еміграції, щоб газ безперебійно через Україну надходив, щоб у нас не було війни. Сильно ми не цікавимо нікого — ні Європу, ні Росію.

— Якась зовсім печальна картинка вимальовується. І що, немає світла в кінці тунелю?

— Уже давно так печально. Зрозумійте: до влади прийшли люди з певним типом мислення, і воно не зміниться. І заміни цих людей чекати не варто. Скільки вже разів прогнозували відставку Азарова? Я нарахував п’ять хвиль. Не буде відставки Азарова! Бо він керівник Партії регіонів. І всі інші будуть на своїх місцях. Ця команда добре знає, що таке влада. А опозиція навіть приблизно не розуміє, як її повернути. Вони вважають, що потрібні якісь інформаційні кампанії, що існує демократія, і якщо ти вийшов на мітинг, то тебе хтось почув. Ці часи вже закінчилися. Люди, що зараз при владі, такого не розуміють.

Ми п’ять років прожили нормальним життям, і всі плювалися. Але тоді була реальна свобода. І вона вже закінчилася. «Донецькі» владу просто так не віддадуть. Я навіть не виключаю, що багато з них зможуть віддати наказ стріляти у натовп людей. І міжнародний імідж їх не цікавить.

Ця влада дуже системно підходить до виборів. Узагалі, ці люди дуже системні. З точки зору матеріального. Вони не розуміють, що сучасний світ — це світ ідей, які успішно продаються, інформаційних технологій. Вони апелюють матеріальними речами.

Знаєте, у мене був оптимістичний варіант розвитку подій. Коли Янукович став Президентом, я чекав, коли він стане націоналістом. Тому що посада Президента зобов’язує діяти певним чином. Але вийшло інакше: донецький бізнес відтіснив російські компанії, а за впливом на владу Росія повністю панує. Для українських чиновників не важливі всiлякі там київські патріархати, українська мова — вони цими категоріями навіть не мислять. У них інші цінності — заводи, рахунки, телевізійні канали. Такий у них світ.

ДОВІДКА «УМ»

Денис Богуш — політтехнолог, експерт у галузi стратегічних комунікацій та піару в політиці й бізнесі. Працює в сфері іміджу України та брендингу. Віце­президент Української ліги зi зв’язків iз громадськістю, член Всесвітньої ради Міжнародної асоціації зв’язків із громадськістю (IPRA), президент Bohush Communications. Учасник передвиборчих кампаній у багатьох країнах світу.

Особисті захоплення: бойові мистецтва, психологія, рефлексотерапія, екстремальні види спорту.