«Дружба» на розкуркулення

Щонайменше шість мільйонів гривень заборгувало державі сільськогосподарське товариство (СТОВ) «Дружба–Нова». І мільйони гривень, стверджують селяни, фірма недоплатила їм за оренду земельних наділів. Судові позови до фірми–орендаря тягнуться ще з 2004 року, але навіть за цей час ані вітчизняна правоохоронна система, ані Феміда так і не змогли встановити, чому фірма, яку місцеві мешканці пов’язують iз російським капіталом і одним iз народних обранців від провладної партії, упродовж майже десяти років оббирає жителів одного з найбідніших регіонів держави.

За ними «плаче» податкова

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба–Нова» за останні сім років викликали в суди, мабуть, частіше, ніж власники фірми, яка є суборендатором земельних наділів мешканців Чернігівщини, виїжджали на освоєні ними більше 100 тисяч гектарів землі. Як заведено в нашій державі, поки справа стосувалася інтересів селян, борги сільгосптовариства і далі росли. Терпець урвався, коли відрахування перестали надходити до бюджетних установ. Судячи з копій судових рішень, які є в «УМ», позивачами до фірми в більшості випадків виступали прокуратура та податкова інспекція. Утім далі низки подань до суду справа за всі роки так і не дiйшла. Навіть під час тих судових засідань, які позивач, себто прокуратура, не ігнорував, суд, як правило, задовольняв позов лише частково, зобов’язуючи відповідача сплатити мінімальне від­шкодування.

Однак навіть на таке рішення одразу ж iшла апеляційна скарга. Врешті–решт справа доходила до столиці, звідки Вищий господарський суд за позовом «Дружби–Нової», яка не погоджувалася з рішенням Чернігівського господарського суду, відправляв справу на дорозслідування до суду... першої інстанції.

«По суті, це безперервне замкнене коло. Прокуратура позивається до юридичної особи — до Господарського суду, далі справа рухається до судів вищих інстанцій, а потім — знову повертається до першої інстанції. На превеликий жаль, ця схема прописана у Господарському процесуальному кодексі. Такий процесуальний недолік у чинному законодавстві дозволяє тим, хто ухиляється від сплати податків або інших господарсько–правових платежів, робити це упродовж невизначеного часу», — пояснює «УМ» юрист Юрій Денисенко. По суті, йдеться про те, що держава роками може «дотувати» приватну фірму, яка економить на виплатах у бюджет. «Якби до Господарського процесуального кодексу внесли зміни, відповідно до яких вищі суди не мали б права відправляти справи на перерозгляд, все це вирішувалось би прозоро й одразу. А так сторони, яким не вигідно, аби рішення ухвалювали одразу, користуючись такою шпариною, можуть відтягувати вирішення справи вічно», — підсумовує Денисенко.

Платять копійки...

Небажання платити за взяті в оренду людські паї сповна відчули на собі, приміром, мешканці Варвинського, Ічнянського, Бахмацького і Борзнянського районів Чернігівської області. Утім і правоохоронці, і чиновники біду людей, схоже, воліють не помічати. Коли «УМ» спробувала розібратися, яка ситуація з виплатами нині, це виявилося непросто. Деякі державні установи взагалі почали переконувати, що претензій до діяльності «Дружба–Нова» у них немає. «Станом на 1 червня 2012 року за позовними заявами прокурора Варвинського району, які були пред’явлені до суду в інтересах Варвинської адміністрації, заборгованість зі сплати орендної плати за договорами оренди землі сплачена в повному обсязі. Борг зі сплати орендної плати за договорами оренди землі перед Варвинською районною державною адміністрацією виник у 2009—2011 роках. Позовні заяви пред’явлено на загальну суму 381 тис. грн. Із них 299 тис. грн. СТОВ «Дружба–Нова» сплатило добровільно», — повідомив у відповідь на запит «УМ» прокурор Варвинського району Олег Руденок.

Стали на бік орендарів і голови сільрад. «У нашому селі «Дружба–Нова» працює з 2004 року. Тоді вони виплачували завжди все вчасно. У 2008 році виникли певні правові колізії, пов’язані зі сплатою земельного податку й орендної плати. Тоді ж Варвинська райдержадміністрація, презентуючи наші інтереси, подала до суду. Після низки судових процесів товариство сплатило податки на 100 відсотків, тому зараз претензій ми до них не маємо», — запевняє голова Кухарської сільської ради Микола Колот. Голова Озерянської сільради Микола Демиденко погоджується: «Усе сплачено повністю наприкінці 2011 року». При цьому факт кількарічної заборгованості обидва все ж не заперечують.

Запевнили «УМ», що товариство сплатило заборгованість у повному обсязі ще у 2009 році, у Варвинському районному центрі зайнятості. Проте документи свідчать про зворотне. Згідно з ними, вже у 2010 році Варвинський районний центр зайнятості подав на «Дружбу–Нову» до Чернігівського адміністративного суду... за фактом несплати власниками обов’язкового податку до Пенсійного фонду! Тож чому лукавлять чиновники — залишається лише здогадуватися.

...економлять мільйони?

Чому майже всі державні структури, які подають до суду на фірму–боржника, бояться розповісти про справжній стан речей, «забувши» про інший — людський — бік справи? Проаналізувавши документи, можна дійти висновку, що «Дружба–Нова» сплатила лише ті борги, які вираховувалися тисячами. Мільйонні ж заборгованості донині «провисають» у судах. «Усі боргові зобов’язання з боку підприємства «Дружба–Нова» на даний момент були проплачені лише частково — відповідно до рішень вищих адміністративних судів. Питання щодо сплати всього боргу наразі затрималися в судах та касаційних інстанціях, тому ми чекаємо на їхні рішення», — пролив світло на ситуацію в коментарі «УМ» начальник Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Віталій Сіромолот.

«Селянам вони сплачували маленьку орендну плату, але закон каже: якщо паї надані в оренду, треба сплачувати також податки в усі інстанції. Наразі за товариством «Дружба–Нова» тягнеться борг на суму шiсть мільйонів гривень, який «застряг» десь у київських судах вищих інстанцій. Їх і досі ніхто не виплатив. Узагалі їхня діяльність — це наше спільне горе. Народ невдоволений і постійно бунтує. Люди кажуть, що в них незаконно повідбирали землі, їх ошукали в правах розпоряджатися майном. Дирекція фірми переконує, що у них все оформлено законно, однак селяни заперечують це. Скаржаться, що їхнє майно і наділи насправді ніхто не купував, а просто нагло розікрали», — стурбовано зазначає голова Варвинської районної ради Володимир Петренко.

Неофіційно чиновники говорять ще про одну юридичну схему «Дружби–Нової». Спритні ділки оформили рiшення суду, яким визначено, що товариство може взагалі не платити земельний податок. Оскільки паї оформляють не на саму компанію, а на приватні підприємства, що «сидять» на єдиному податку.

Собі все — селянам об’їдки

Тож обурені діяльністю СТОВ «Дружба–Нова» селяни Чернігівщини вже переходять до мітингів. Наприкінці квітня в селі Бережівка Ічнянського району люди влаштували акцію протесту. Більше сотні жителів навколишніх сіл провели народні збори на знак протесту проти незаконного захоплення земельних паїв і порушення їхніх майнових прав. Люди кажуть, що землю передали без їхньої згоди — ніхто не підписував зі стороннім орендарем жодних документів. Про подібні випадки раніше заявляли і жителі сусіднього району — Прилуцького. Там селяни теж уклали договори про оренду з місцевими орендарями, а в підсумку їхні гектари опинилися в руках «третіх осіб» — усе тієї ж «Дружби–Нової».

«Розвиток благодійництва є справою важливою і благородною. Сьогодні вже ніхто не сумнівається, що благодійна діяльність формує не тільки соціальний капітал і духовність, а й певні економічні важелі розвитку суспільства. «Дружба–Нова» враховує інтереси суспільства і бере на себе відповідальність за наслідки своєї діяльності», — так визначає напрямки своєї діяльності керівництво товариства. А от мешканці тих населених пунктів, де СТОВ уже впродовж десяти років відбирає землі та виснажує ґрунти, запевняють, що меценатством тут і не пахне.

«Вони орендують у нас землю за гроші, які не відповідають потрібним нормам. Люди отримують копійки, та й ті невчасно. Вони захопили землі й виснажують їх уже впродовж 5–6 років, фактично вбиваючи ґрунт. При цьому місцеві сидять без роботи. Ні на районному, ні на обласному рівнях нічого не вирішується. Всюди ці «дружбани» вирішують. І визначити, хто цим заправляє, фактично неможливо: на нашу думку, на місцях керують лише підставні особи. В судах теж неможливо нічого добитися. Окрім того, що вони експлуатують усі земельні ділянки, так вони ще й привласнюють свиноферми і вже взялися за корів», — обурюється у коментарі «УМ» мешканець села Бережівка Сергій Фесан. Місцеві жителі кажуть, що багато договорів оренди оформлені ще 2001—2004 роком. За ними орендар платить... аж півтора відсотка. Підвищувати ставку ніхто не збирається.

Коли ми прибули до Бережівки на численні прохання людей, то були вражені: зустріли більше ста людей з очима, сповненими глибоким відчаєм, селяни були в паніці. Земля — це останнє, що залишилося у сільської верстви населення. Це те, що годує людей, — розповідає «УМ»  керівник Чернігівського обласного об’єднання «Свобода» Костянтин Лубенцов. — Проблема дуже велика. Кримінал за криміналом. Ферми самовільно розбирають, люди поняття не мають, куди діваються їхні земельні наділи.

Якби ж то вони тільки експлуатували землю, але при цьо­му хоча б піклувалися про її стан, було б легше. А так ці агротовариства по сім років поспіль саджають кукурудзу на одних і тих самих ділянках, не обробляють її зовсім, не орють. До того ж, наскільки ми розуміємо, діяльність товариства прикриває і місцева адміністрація. До речі, напряму з селянами «Дружба–Нова» не підписує жодних правових актів. Вони діють або через місцеві ради, або ж через місцевих олігархів, або ж через «губернатора», який проводить усі ці справи через райдержадміністрації. Сферу своєї аферистичної діяльності «Дружба–Нова» поширює регулярно на нові території. Люди вже не хочуть і грошей — їм хочеться, аби бодай робочі місця лишили».

Інвестор «із запашком» бензину

Таку феєричну землегосподарську діяльність «Дружба–Нова» провадить уже більше десятиліття — з 2001 року. За цей час дізнатися, хто ж є безпосереднім власником компанії, яка володіє землями не тільки в Чернігівській, а й у Сумській та Полтавській областях, не вдалося нікому. Як і з’ясувати, хто ж має відповісти і виплатити заборгованості товариства. Як стверджує представник ВО «Свобода» пан Лубенцов, 60 відсотків акцій компанії начебто належать структурам, близьким до російського «Лукойлу». Його представником в Україні на час створення «Дружби–Нової» був нинішній член Партії регіонів Дмитро Сандлер. «Хто насправді стоїть за діяльністю агрофірми — знає, напевно, лише Бог. Рiч у тiм, що нинішні керівники мають у своєму розпорядженні дуже маленьку частку акцій товариства. Подейкують, що за фірмою стоять і депутати від влади, і навіть якісь іноземні інвестори», — додає голова Варвинської райради Володимир Петренко.

Та й сама схема надання у користування землі таким орендарям заплутана. Коли землю розпайовували, частину наділів надали у користування конкретним приватним особам, а іншу — залишили у розпорядженні земельного резерву на випадок переїзду в село нових людей та для майбутнього покоління. За словами голови Варвинської райради, на сьогодні «Дружба–Нова» забрала у свою експлуатацію і приватні наділи, і вже навіть наділи резерву. При цьому ніхто навіть не може точно сказати, які саме землі перебувають у розпоря­дженні СТОВ, оскільки договори оренди укладені незаконно.

Даша ГРИШАНІНА,
Тетяна СВІТЛИК