«Книги книг» на старті

Подія, на яку протягом років очікувала просунута і втаємничена частина столичної богемної спільноти, нарешті відбулася. Йдеться про живу презентацію–перформанс 28 травня на Замковій горі, що на київському Подолі, щойно виданого двотомника «Книга книг». Автор цього роману — Олексій Олександров, незмінний лідер культової столичної world–music–формації Er.J.orchestra. Свій фантасмагоричний роман Олексій почав писати усередині 80–х. Інтерес до «Книги книг» тільки зростав, і люди, зрештою, зрозуміли, що роман — не що інше, як гімн його величності історичному Києву. «Це роман про глобус Києва», — примруживши око, любить повторювати Олексій.

Олексію нерідко закидали, що словосполучення «Книга книг» можна асоціювати винятково з Біблією. Однак чомусь не враховували, що структурно роман складається ніби з багатьох книжок: «Книга короля», «Книга Міста», «Книга королеви»...Насправді і «Книгу книг», і музику «Ер.Джея» щільно огорнуто надтонкою субстанцією–аурою Міста. Кожне місто із власною історією, архітектурою і віковічним культурним шаром має особливу, ексклюзивну ауру. Однак аури Москви, Пітера і Києва абсолютно різні. Київська найбільш вальяжна, тепла і привітна. Принадність київських схилів і пагорбів треба відчувати ногами і серцем. Принаймні так, як відчуває її Олексій Олександров. Невипадково він вирішив зробити презентацію «Книги книг»на Замковій горі, в центрі історичного Києва. Задля цього туди доставили не тільки книги, а й справжнє фортепіано, звукову апаратуру і великий поліекран для демонстрації слайдів і відео давнього друга формації Олександра Дірдовського — режисера, фотографа, відеооператора і творця візуальних образів, навіяних музикою його друзів.

Далеко не всі прихильники Er.J.Orchetstra усвідомлюють­ етимологію назви колективу. Отже, Еr — скорочення від епітету Erotic, але не натяк на фізіологію, а феномен, породжений ідеологією модерну. А це злиття і народження нового, краса творчого акту, вічне прагнення кохання. Світ від початку був наскрізь еротичним. Іншим визначенням може бути Eradiative — той, що випромінює, або Ermitage — місце усамітнення. Важливим для розуміння загадкового Er слід вважати слово Erraticus — блукаючий. Це і мандрівні музиканти, і блукаючі зірки, і так звані ератичні брили–шматки породи, занесені ще льодовиком. Літера J у назві символізує, звісно, джаз.

Музиканти, до речі, свого часу добре помандрували — це були знакові фести у Франції, Німеччині, Угорщині, Литві. У перервах між мандрівками видавали розкішні альбоми на київському рекорд–лейблі «Караван–CD»: «Габріеліус», «Знову на пагорбі», «Єдиноріг».

Отже, вечірка для «посвячених», яких назбиралося не менше чотирьох сотень, тривала до другої ночі; на імпровізованій сцені мінялися не тільки учасники гурту, а й запрошені гості, зокрема джазовий піаніст Володимир Соляник. Того вечора сталася ще одна подія — повернувся один iз гітаристів першого складу групи Анжей Поздін.