— Для мене найкращий відпочинок — на острові. Як правило, переважну частину відео для телепрограм робимо на континентальній частині тієї чи іншої країни (якщо, звичайно, така у країни взагалі існує), де сконцентровано більше архітектурних пам’яток та інших туристичних принад. Там можна швидше назбирати цікавий матеріал. Але я чітко розмежовую професійну зацікавленість і сприйняття світу «людиною на відпочинку».
Отже, як засвідчує мій власний досвід, відпочивати краще десь посеред моря чи океану. Не тому, що я страждаю на мізантропію чи у повсякденному житті мені надокучають папараці. Причини зовсім інші!
Будь–який острів — це квінтесенція, суть країни, людей, які її населяють, місцевих звичаїв і традицій. Народні свята тут по–справжньому автентичні, їжа дійсно традиційна, люди гостинніші. Та й море чистіше. На справжньому острові (а не з’єднаному мостом iз «великою землею» — як, наприклад, хорватський Крк чи північнонімецький Рюген) пляж ніколи не буде «забитим». Частина потенційних відпочивальників відмовляється від острівного відпочинку з суто економічних причин, бо за пором, катер, пароплав чи літак треба платити. А в інших спрацює психологічний фактор: не повірите, скільки людей панічно бояться літати!
На островах можна побачити унікальних представників флори і фауни; скуштувати страви, які не готують ніде, окрім як на цьому шматку землі; почути діалект, яким спілкуються тільки аборигени. Ось це відчуття самобутності, ексклюзивності, унікальності — те, заради чого варто обирати острівний відпочинок.
Європейці горді з того, що потрапили на той чи інший острів. На машинах у багатьох можна побачити зображення місць, де побували ці туристи. За такими картинками «посвячені» визначають: це авто побувало на Сардинії, це — на Зюльті, а те — на Корсиці...
У мене особисто найбільше колоритних спогадів про Маврикій, Реюньйон (заморський департамент Франції) та Занзібар — це якщо брати острови в Індійському океані. Зрозуміло, екзотика — на кожному кроці. Але для відпочивальників з України є ще один суттєвий бонус — відсутність часової різниці. Тобто ці острови дають можливість відпочивати відразу, тільки–но ти ступив на омріяну землю, а не втрачати дорогоцінний час на адаптацію — переборювання jet lag (порушень добового ритму організму, розладів біоритмів, які спричиняють перельоти через кілька часових поясів).
Острів, що не має переваги спільного часового поясу, але який підкорив мене з перших відвідин і назавжди, — Гаїті. Звичайно, у тій його частині, яка називається Домініканська Республіка. Там дивовижний колір моря, картинки — немов із рекламного ролика «Баунті», омари і краби — у промислових кількостях, над головою літають пелікани, а під ногами у прозорій воді лежать морські зірки. Домінікана — це батьківщина «бачата» і «меренго», тут ця музика звучить постійно і під її звуки всі танцюють! Усе разом створює неповторне відчуття свята, яке не закінчується.
Якщо говорити про ближні острови, на які потрапити можна швидше, одним iз останніх моїх відкриттів стала Мадейра. На її невеликій території — аж вісім кліматичних зон! На «острові вічної весни» ростуть вікові лаврові ліси, зарості вересу, тут є кратери вулканів, розкішні альпійські луки. Навіть корови там пасуться, де їм заманеться, тому їхнє молоко має надзвичайний смак. Атлантичний океан біля берегів острова дуже глибокий, і тому тамтешні рибалки ловлять, а кухарі готують справжні делікатеси: скажімо, рибу–шаблю і ще безліч різноманітних видів риб та морепродуктів. Ну і мадера, звісно...
Словом, острови — моя слабкість. І таке щастя, що їх так багато!
Ольга КОТЛИЦЬКА,
автор і ведуча програми
«Не перший погляд»
(«5–й канал»):