Не чхайте на здоров’я!

Міф перший. Якщо в організмі є паличка Коха, людина рано чи пізно захворіє на туберкульоз

«Насправді зі ста осіб, заражених туберкульозною паличкою, занедужує лише п’ять. Якщо у людини сильна імунна система, вона триматиме ситуацію під контролем, і хвороба практично не матиме шансів, — пояснює старший науковий співробітник Інституту фтизіатрії і пульмонології, лікар–фтизіатр Наталія Литвиненко. — Однак коли захисні сили організму послаблені, паличка Коха починає швидко розмножуватись і призводить до хвороби. Що ослаблює імунітет? Незбалансоване харчування, продукти з консервантами, харчовими барвниками, стабілізаторами. Тому для профілактики туберкульозу вкрай важливе достатнє споживання білків (м’яса, риби, молока, сиру, яєць), тваринних жирів (скажімо, вершкового масла), вітамінів. Міна уповільненої дії — шкідливі звички, зокрема паління і зловживання алкоголем, а також стреси і депресія, які «розхитують» імунітет.

Треба пам’ятати і про спадкову схильність до цієї недуги. Людям, найближчі родичі яких мали туберкульоз, слід бути особливо уважними до власного здоров’я. Ризик захворіти на туберку­льоз різко зростає в осіб, які мають набутий імунодефіцит (ВІЛ–інфіковані), важкі форми цукрового діабету. У зоні ризику — ті, хто отримує системне гормональне лікування (при таких недугах, як бронхіальна астма чи ревматизм) і цитостатики (ідеться про хіміотерапію, яка різко ослаблює імунітет)».

Міф другий. Туберкульоз — соціальна хвороба

«Паличка Коха не розрізняє соціального статусу й однаково вражає що багатих, що бідних, — зауважує Наталія Анатоліївна. — Прискорені темпи життя, незбалансоване харчування, постійний брак часу — все це стресові моменти, які ослаблюють організм і сприяють захворюванню. Багато залежить від способу життя людини. На жаль, економічна ситуація в нашій державі призводить до того, що чимало людей просто не в змозі повноцінно харчуватися, потерпають від соціальної невлаштованості. До речі, туберкульоз дедалі частіше вражає молодь і навіть дітей. Причина та сама — слабкий імунітет.

Випадок із практики: 19–річна дівчина прагнула схуднути і так захопилася процесом, що раптом помітила — вага різко зменшується вже без жодних дієт... Після детального обстеження у пацієнтки виявили туберкульоз. Організм, виснажений тривалим голодуванням, не зміг протистояти недузі.

Мікобактерія туберкульозу дуже легка, при кашлі легко потрапляє в повітря і залишається там надовго. І якщо хворий на туберкульоз у закритому приміщенні залишив після себе «шлейф» мікробів, ризик зараження для інших зберігається впродовж восьми годин. Це мають насамперед розуміти ті, хто відвідує магазини, офіси, банки, ЖЕКи, кінотеатри...»

Міф третій. Вакцина БЦЖ не гарантує цілковитого захисту від туберкульозу, тож не варто її робити

«Звичайно, в умовах епідемії вакцинація не в змозі захистити всіх, — погоджується фахівець. — Однак більшість усе–таки вбереже від зараження. БЦЖ формує специфічний імунітет проти туберкульозу, і кращого захисту від цієї хвороби наразі не винайшли, хоча пошуки тривають із 1996 року. Зазвичай клінічне дослі­дження нової вакцини відбувається впродовж 20 років. Щеплення, яке роблять новонародженому на третій день життя, захищає від зараження туберкульозом упродовж семи років. Далі потрібна ревакцинація — повторне щеплення. Знаю, що останнім часом деякі батьки відмовляються щеплювати дитину, мотивуючи своє рішення, зокрема, високим рівнем ускладнень. Однак це ще один міф. Якщо дитина здорова, а щеплення зроблене з дотриманням усіх норм, то побічних ефектів виникати не повинно. Відповідальність за оцінку здоров’я кожного конкретного новонародженого, якому роблять щеплення, повинен брати лікар–неонатолог, за процедуру вакцинації — медична сестра. До речі, нині йдеться про те, що дитині, яка виховується в нормальній родині, в належних умовах, щорічна проба Манту не потрібна. Нагадаю, це тестова проба (не щеплення), яка має зафіксувати, чи має організм імунітет проти туберкульо­зу».

Міф четвертий. Зараження може відбутися через їжу, предмети побуту

«Найімовірніший шлях передачі інфекції — повітряно–крапельний, безпосередньо від хворої людини, яка має відкриту (тобто активну) форму захворювання. Недавно юнак запитує мене на прийомі: «Ми з другом учора пили пиво з однієї пляшки і курили одну сигарету на двох, а сьогодні він дізнався, що має туберкульоз. Це значить, що я теж заразився?». Якщо ви довго спілкувались у закритому приміщенні, дихали одним повітрям — цілком реально, пояснюю йому. Підхопити недугу можна де завгодно — у магазині, у громадському транспорті, кав’ярні. А ось через їжу, предмети побуту, як дехто вважає, заразитися бактерією туберкульозу неможливо».

Міф п’ятий. Сучасна медицина не спроможна подолати недугу — в багатьох випадках ліки від туберкульозу безсилі

«Туберкульоз — справді складне захворювання. Лікуємо його за допомогою антибіотиків двох типів. Одні препарати вбивають мікобактерію — збудника недуги, інші зупиняють їх ріст. Схему лікування визначає лікар–фтизіатр. Однак найголовніше у протитуберкульозній терапії — чітке дотримання усіх рекомендацій лікаря, — наголошує медик. — Нерегулярний прийом препаратів, відмова бодай від одного з призначених медикаментів, раннє припинення курсу терапії завдають великої, часом непоправної, шкоди. Недолікований туберкульоз страшний. Адже перетворює легко виліковну форму хвороби у важко виліковний хіміорезистентний туберкульоз. У такому разі справді дуже важко його позбутися. А правильне лікування звичайного (чутливого) туберкульозу майже завжди завершується повним одужанням. Тоді як від лікарсько–стійкого туберкульозу виліковується лише 65 відсотків хворих.