Росія живе до 60?

Біля російських валютообмінних пунктів — ажіотаж, якого тут не бачили з 2008 року. Люди масово скуповують американські долари та євро, вільно конвертованої на всіх не вистачає, деякі банки встановлюють ліміт продажу: не більше 1000 зелених «в одні руки». Патріотично налаштовані газети виходять iз викривальними заголовками: «Населення скуповує валюту потенційного противника», а глава центробанку РФ виходить в ефір з екстренною заявою про те, що його відомство вже почало виходити на торги і грати на підвищення курсу нацвалюти. У непростій ситуації традиційно виникає чимало дуже цікавих версій.

«Братан, помстися за рубль!»

Російський рубль упав услід за нафтою. У цілковито сировинній економіці, якою є російська, така ситуація не повинна нікого дивувати. Наприкінці минулого тижня вартість нафти марки «Брент» уперше з жовтня 2011 року впала нижче відмітки 100 доларів за барель. 4 червня на біржах за чорне золото давали тільки 97 доларів. І Банк Росії уже наступного дня оперативно опустив курс рубля до долара на 30 копійок, а до євро — на 57 копійок. Це було найбільше, але далеко не останнє падіння рубля за останній місяць. Відтак долар у Росії останнім часом укріпився з 29,7 до 33,9 рубля, а євро — з 38,8 до 42 рублів.

Російський біржовий аналітик Андрій Іванов пояснив цю тенденцію двома факторами: по–перше, нафта, вартість, якої впала на 14%, а по–друге, загальносвітова тенденція виведення капіталів з ринків, що розвиваються. Подальші перспективи свого валютного ринку й економіки взагалі російські експерти назагал оцінюють позитивно. «Росія у добрій формі зустрічає чергову хвилю кризи, — стверджує Іванов. — При стійкому зниженнi вартості нафти знецінення рубля допоможе бюджету, а Центробанк може монетарними заходами врятувати банківську систему. «Розворот» рубля, тобто поступове зростання його вартості, можливе вже в нинішньому місяці, а значні коливання нацвалюти РФ пов’язані з новим курсом головного банку на інфляцію».

Близька до влади російська преса пише переважно про біржових спекулянтів, які заробляють на коливаннях курсів, iз чим активно погоджується більшість блогерів на цих же провладних сайтах: мовляв, «просідання» рубля в 2008 році тільки укріпило російську економіку. І при цьому не втомлюються погрожувати «піндоса», тобто американцям. Мовляв, усі наші, тобто російські проблеми, — справа рук США, але в цьому випадку не на тих нарвалися...

15% для Росії — мов укус комара

Українські аналітики також не вбачають катастрофи у зниженні курсу «братньої» валюти на все ж таки незначні 15%. Принаймні у найближчій перспективі. «В Росії, на відміну від нашої держави, набагато гнучкіший курс національної валюти, — коментує «УМ» експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. — На мою думку, це більш коректна політика їхнього центробанку. Оскільки значну частину доходів російського бюджету формують нафта і газ, то влада, аби отримувати у нацвалюті ту саму суму, просто опустила курс рубля. Відтак доходи їхнього бюджету в рублях сьогодні — при ціні нафти в 97 доларів — є навіть вищими, ніж вони були в 2008–му, коли цей енергоносій коштував понад 140 доларів».

За словами аналітиків, падіння курсу на 15% Росія переживе без особливих труднощів. Завдяки, насамперед, закритості їхньої економіки. «Розмір їхнього експорту та імпорту — якщо брати у відсотках до загального обсягу економіки — є у рази менший за українські показники», — продовжує Жолудь. На дво­сторонніх українсько–російських стосунках нинішнє падіння валюти також особливо не позначиться. Хоча РФ і вимагає від нас переходити на оплату в рублях, і Київ частково йде на ці кроки, але у газовому контракті 2009 року ціна газу прописана таки у доларах США.

Через знецінення нафти, якщо воно відбуватиметься нинішніми темпами, російський гігант без проблем встоїть на своїх енергетичних ногах. «Так, курс нацвалюти і далі знижуватиметься, але не можна однозначно стверджувати, що для економіки це однозначний мінус, — каже аналітик. — Скажімо, завдяки дешевій валюті країна вироблятиме більше продукції. Тієї, яку сьогодні вона імпортує».

Утiм будь–яке падіння має свою точку неповернення. Різні аналітики по–різному оцінюють вартість бареля нафти, при якій наслідки для економіки РФ можуть стати непоправними. «Ми не проводили відповідних досліджень, але цифра, яка найчастіше зустрічається в аналітичних розвідках колег, — це 60 доларів за барель», — каже Олександр Жолудь. Якщо нафта дійде до цієї позначки, хороше життя у наших східних сусідів закінчиться.

Америка видобуває і мовчить!..

Утiм не дружні з Кремлем російські дослідники змальовують значно песимістичніші картини — які можуть настати вже найближчим часом. Уже під час так званої «путінської шестирічки». «Ціни на нафту пішли вниз. Чи піднімуться вони найближчим часом — питання з питань, — стверджує президент Міжнародного комітету інтелектуальної співпраці (Росія) Юрій Магаршак. — Тож країну може очікувати один iз дуже сумних сценаріїв».

Варіант розвитку подій перший: погибель Росії несе у собі мирний на вигляд сланцевий газ, який нині активно розробляється у США та деяких європейських країнах (у Польщі). «Запаси сланцевого газу в Америці, за деякими дослідженнями, перевищують сумарні розвідані запаси природного газу в Росії та на Близькому Сході у рази! За кілька років США вийшли на перше місце у світі з видобутку газу, ставши з імпортера його експортером. Ривком! І при цьому не розповідаючи всьому світу про «революційні досягнення», — каже Магаршак. — При цьому собівартість сланцевого газу є меншою, ніж природного — у Росії. Якщо доплюсувати сюди ще й електромобілі, то в індустріально розвинених країнах нафта буде потрібна тільки для транспорту, що скоротить її споживання у рази».

Чергового удару під дих російському паливному монополізму завдала технологія виробництва нафти зі сланців. «У Дакоті розпочали її комерційне виробництво у промислових масштабах, — пояснює експерт. — Сланець–газ і сланець–нафта суто технічно змогли би почати задовольняти потреби США та Європи вже за п’ять наступних років. А при гострій необхідності — і ще швидше. Що може призвести до різкої політичної та економічної зміни у світі». Іншими словами, сировинні країни значитимуть для індустріально розвинених усе менше й менше.

А в такій ситуації багатонаціональна Росія, яка звикла опиратися тільки на багатство своїх надр, може опинитися приблизно там, де був СРСР на початку 90–х років... І подальший сценарій розвитку подій ризикує бути до болю схожим...