Картини на винос

Борис Возницький, директор Львівської картинної галереї, завдяки якому сотні історичних пам’яток на теренах України врятовані, відновлені та збережені у відповідно обладнаних приміщеннях, був категорично проти передачі «на депозит» картин пензля Мартина Альтомонте з галереї до костелу, що в мiстi Жовква. Вимога ревнителів «польської спадщини на кресах» перемістити цi картини XVII ст. до Жовкви обговорюється вже понад десятиліття. Не минуло й дев’яти днів після похорону загиблого в автокатастрофі Бориса Возницького, як поспіхом, на 1 червня, скликається нарада у Львові — для обговорення «подальшої долі» цих картин. На цей раз зі львівськими музейниками їде «розбиратися» керівництво Міністерства культури.

Ідеться наразі про два полотна італійського майстра, писані на теренах України — «Битва під Віднем» та «Битва під Парканами». В останньому своєму інтерв’ю директор Львівської картинної галереї нагадував, що ці полотна ще в середині ХІХ століття були в жахливому стані через неналежне зберігання. А в 1960–ті, коли Возницький з іншими науковцями забрав картини iз занедбаного костелу святого Лаврентія і перевіз до Львова, вони ледь не розпадалися. Після реставрації «Битву під Віднем» експонували у філії Львівської галереї — Олеському замку, утім частина картини була змотана в рулон: бракувало місця. Три роки тому картину знову реставрували за участі польських фахівців, на що Євросоюз виділив близько 4 мільйонiв євро. Зняли прогниле полотно, а оригінал прикріпили до нового, застосовуючи високоякісні реставраційні технології. З поверхні розчистили пізніші нашарування і повернули полотнам первісний вигляд. Після цього їх виставляли у замку на Вавелі (Кракiв). Тим часом Возницький зініціював реконструкцію експозиційного залу в Олеському замку, аби там повнiстю розмістити вiдреставровану «Битву під Віднем», а для «Битви під Парканами» підготували приміщення в Золочівському замку.

«Мотивація людей, які хочуть забрати картини, зрозуміла: картини малювали для того, аби прикрасити стіни костелу, що став усипальницею родини польського короля Яна ІІІ Собєського. Малював їх придворний художник Собєського, — каже «УМ» Володимир Пшик, заступник директора Львівської національної галереї мистецтв iз наукової роботи, член поспіхом організованої комісії з питань розгляду можливості передачі полотен Альтомонте. — Наша ж позиція така: картини мають бути збережені i доступні для всіх охочих. До речі, Олеський замок так само пов’язаний iз постаттю короля Яна Собєського, військовим перемогам якого присвячені картини, адже він у Олеську народився, а Золочів є родинним гніздом Собєських».

Науковий співробітник Інституту українознавства ім. Крип’якевича НАНУ Андрій Гречило риторично запитує: «Чи гарантуватиме костел охорону, належне зберігання полотен, передусім температурно–вологісний режим?». Адже відомо, що будівля не має охорони, не кажучи про спеціальну вентиляцію та регулятор температури в приміщенні. Поки що володарі костелу, здається, більше дбають про зиски від туристів. З оголошень у iнтернет–«павутинні» можна дізнатися, що костел «приваблює з першого погляду», що реставраційні роботи там майже завершено і «на порядку денному — повернення до храму батальних картин». Охочим навiть пропонують замовляти екскурсії по костелу.

Історик–архівознавець Ярослав Федорук нагадує про складну історію польсько–українських відносин щодо культурних цінностей. «Передавши полотна на депозит, галерея втрачає можливість дбати про них, — каже пан Федорук. — Негативним прикладом є історія з картинами, які були передані з Національного художнього музею України до Кабінету Міністрів — у Кабміні вони були підроблені, а потiм зникли. До того ж є загроза переміщення цих цінностей за кордон. Культурне надбання часто стає заручником політичних угод. Так, після війни Сталін мав ідею зробити Польщу 16–ю республікою СРСР і дозволив їй вивозити з України культурні цінності. Нині ж Польща береться бути лобістом України в Європейському Союзі і за це може просити винагороду — культурні цінності». n