Люди, «вдягнуті» в сопiлку. Афіша гурту.
Минулого тижня під час фестивалю в рамках Днів української культури в польському Щецині молода група із Запоріжжя під назвою «Крапка» мала навдивовиж гарячий прийом місцевої публіки. Рік тому хлопці вже виступали у Польщі — на 20–му фестивалі української культури у Кошаліні — наймасштабнішому форумі української культури в Польщі. Цього разу вони презентували нові треки з другого альбому «Хрестики–нулі», над яким зараз працюють. За словами лідер–вокаліста команди Тараса Білки, другий альбом вирізнятиметься концептуальністю матеріалу та потужнішим саундом.
Насправді важко повірити, що група як творча одиниця функціонує лише з 2009 року, адже пісні «Крапки» викликають масу асоціацій та емоцій. Найперша — природність, легкість, відкритість. Спочатку музиканти вирішили пропагувати сучасний український фольклор, водночас експериментуючи із звучанням. Те, що у всьому світі визначають як world–music. Іншими словами, «Крапка» завзято виконувала етно–хіп–хоп, широко використовуючи безліч автентичних інструментів. Добірні гітарні мелодії на акустичних гітарах поєднуються з чуттєвим вокалом, перкусійними ритмами на дарбуках та джембе (ручні барабани). Кожна пісня має впізнаваний український колорит, якого додають стародавні сопілки, окарини (глиняна флейта), дримби.
Поїздивши з невеликими концертами по регіонах, Тарас Білка, Дмитро Чугаєвський і Тарас Василенко, переконались, що про багатство українського фольку люди навіть не здогадуються, отож вирішили збагатити свій репертуар кількома піснями і мелодіями, що перебувають на межі зникнення. Залучили жалійку (український ріжок), джоломигу–дводенцівку (подвійна сопілка) та козу–дуду. Це наддніпрянська волинка, яку використовували запорізькі січовики під час походів. Тож не дивно, що невдовзі гурт «Крапка» став бажаним гостем на численних імпрезах. Деякі з них стали знаковими для групи, яку, безумовно, краще слухати наживо. Це — «Еко–січ» (Запоріжжя), «Молода Галичина» (Новояворівськ), «День незалежності з Махном» (Гуляй–поле), «Купала» (Запоріжжя), «Підкамінь» (Львівська область), «Золотий млин» (Великі Сорочинці), Rock and Ball (Полтава), «Тарас Бульба» (Дубно), «Джаз–Коктебель». Наприкінці 2011 року хлопці записали дебютний альбом «Живий», який на їхніх концертах розбирали, як гарячі пиріжки.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
