Цьогорічні випускники не мали змоги нормально навчатися. (Андрія НЕСТЕРЕНКА.)
Роком утрачених можливостей назвали минулий навчальний рік експерти на підсумковій прес–конференції в агенції «Главком». «Цьогорічні випускники найбільше постраждали, адже за рік вони вивчали дворічну програму дванадцятирічки, до того ж за скорочений термін», — каже екс–міністр освіти Станіслав Ніколаєнко. На його думку, після об’єднання Міністерства освіти і науки, молоді та спорту питання освіти, зокрема середньої школи, відійшло на задній план, що є дуже великою помилкою. «28 жовтня минулого року відбувся з’їзд освітян, на якому ухвалили кілька документів, зокрема Стратегію розвитку освіти. Вона хоч і має величезні недоліки, але це вже хоч щось, там дійсно були кроки, які б могли піти на користь освіти. А ще було звернення з’їзду до парламенту, до Президента, де були поставлені стратегічні завдання розвитку освіти.Ніхто після 28 жовтня про з’їзд ніде не згадав, його ніби і не було, всі добрі наміри залишилися на папері», — каже Станіслав Ніколаєнко.
Екс–директор Українського центру оцінювання якості освіти, а нині керівник Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук додає: «Впродовж останніх трьох днів я мав розмову з багатьма директорами шкіл iз різних регіонів України. Я їх запитував, чи відчувають вони реформи в освіті? Відповідь була одна: ми відчуваємо нестримний рух назад. Один директор з Луганської області, яка славна Олексієм Стахановим, сказав, що цей навчальний рік був стахановським: за один рік пройшли програму двох років, ще й скоротили навчальний рік.За 40 років моєї практики ще жодного разу в школах не лунав тричі останній дзвінок, як це було буквально вчора. Всі сподівання, які були в рядових педагогів, керівників закладів освіти, що 2012 рік стане переломним у реформуванні загальної середньої освіти в Україні, так і не справдились. Натомість характерною рисою за минулий навчальний рік є подальше зубожіння середньої загальної освіти».
За словами Ніколаєнка, наш учитель і надалі залишається бідною людиною. Щомісяця до його зарплати не додається близько 1,5 тисячі гривень. Із державного бюджету від обіцяного владою на освіту виділили лише 5 відсотків. За минулий рік школу обділили на 67 мільярдів гривень. І це з урахуванням того, що, за даними Держстату, з 2009 року закрили 702 загальноосвітні школи. Це означає — зменшилася кількість навчальних закладів, а грошей так само не вистачає. «Вся причина — у відсутності ефективного управління фінансами освіти. В нас і надалі залишається радянська система, — констатує Станіслав Миколайович. — Можна впевнено говорити, що в Україні є криза освіти, яка найбільше проявляється у загальноосвітній середній школі».
Щоб вийти з кризи, держава має для себе визначити головні пріоритети в освіті. Зокрема, найперший крок, який потрібно зробити, — середню школу, довкілля і позашкілля виділити в окремий орган центральної виконавчої влади, який би займався суто шкільною освітою і вихованням, вважає Станіслав Ніколаєнко. Щоправда, за словами екс–міністра, нинішній уряд не дає адекватної оцінки ситуації в освіті, тому тут не може бути й адекватних кроків.
«Цей навчальний рік підтвердив ще одну тенденцію. Нагадаю, що у 2010 році Міністерство освіти та науки прийняло рішення враховувати під час вступу в університети так званий середній бал атестата, — каже Ігор Лікарчук. — Ми тоді говорили, що це неминуче призведе до купівлі золотих та срібних медалей у школах, до збiльшення корупції. Сьогодні ми отримуємо інформацію з обласних управлінь про те, що кількість медалістів в Україні у 2012 році, порівнюючи з 2009 роком, коли медаль та результати навчання не давали ніяких преференцій для вступу до вузів, у деяких областях збiльшилась майже вдвiчi. Наприклад, у Полтавській області 10% випускників цього року отримали золоті та срібні медалі, тобто кожен десятий випускник — медаліст».
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
