Що б там не казали прихильники «чистого мистецтва» від естради, розмірковуючи про творчі пошуки чи новий імідж своїх любчиків, але популярність того чи іншого співака, як правило, базується на конкретних цифрах і показниках. А саме — місце у рейтинзі тієї чи іншої композиції, сума гонорару та кількість проданих альбомів. Такий собі «статистичний» сенс існування у шоу-бізнесі, у контексті якого поп-діва Ірина Білик зробила нещодавно дуже вагому заявку на лідерство. А саме — випустила альбом «Любовь. Яд», який, за словами прес-служби співачки, користується просто-таки шаленою популярністю.
Диск почали розмітати ще до того, як він прикрасив собою асортименти музичних крамниць: за попереднім замовленням було продано 53 тисячі його копій. А за перші десять днів продажу власниками альбому стали 100 тисяч меломанів. Прес-служба цей факт називає абсолютним рекордом і стверджує, що побити його найближчим часом буде ой як непросто. Сама співачка та її продюсер Юрій Нікітін пояснюють феноменальний успіх альбому зміною іміджу, хітовими композиціями та винятково якісним звуком диска.
Окрилені таким успіхом, Білик разом зі своїм продюсером вирішили зафільмувати ще одну композицію з альбому — «Если ты хочешь». І дуже сподіваються на те, що майбутній кліп буде не гіршим, ніж уже відомі відеоверсії пісень з цього альбому «Снег», «Помнить» та «Любовь. Яд».
Если ты хочешь
Чтобы я была с тобой
Если ты хочешь
Чтобы я была с тобой
Лепестки рассвета
Нити жемчугов
Мне не нужно это
Это все не то
В этот тихий вечер
Ласковой рукой
Обними за плечи
Милый, дорогой
Если ты хочешь
Чтобы я была с тобой
Если ты хочешь
Чтобы я была с тобой
Ты кружишься снегом
Над водой скользишь
Но звездою с неба
Ты не удивишь
Но скажи лишь слово
О любви святой
Разреши мне снова
Слышать голос твой
Если ты хочешь
Чтобы я была с тобой
Если ты хочешь
Чтобы я была с тобой
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
