Нинішній Генпрокурор Геннадій Васильєв так поспішає притягти Тимошенко до кримінальної відповідальності, що навіть забув вказати у відповідному поданні до Верховної Ради, за який, власне, злочин лідерку БЮТі треба вкинути в буцегарню. Принаймні так стверджує представник Комітету з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради Сергій Сас (фракція Блоку Тимошенко), який в інтерв'ю УНІАН зазначив, що «з суто юридичної точки зору» в поданні немає навіть складу злочину. «Я ще не бачив такого безграмотного документа», — зауважив пан Сас. Мовляв «попереднє подання на Юлію Тимошенко стосувалося її діяльності як бізнесмена, а в цьому поданні цього немає — їй інкримінується лише давання хабара. А відповідно до українського законодавства, підготовка до злочину (в даному разі підготовка до підкупу судді) не тягне за собою кримінальної відповідальності».

Дарма українські провладні телеканали влаштовували овацію тому факту, що за рейтинговими симпатіями Прем’єр-міністр Віктор Янукович наздоганяє свого тезку Ющенка. Ті несподівані цифри, які минулого місяця зафіксували кілька соціологічних служб, до цього часу викликають певні питання. Однак навіть якщо рейтинг Віктора Федоровича наприкінці весни піднявся, то тепер розрив між Ющенком та Януковичем знову зростає. І винен у цьому передусім Прем’єр: очевидно, по його популярності вдарили бензинова криза та інформація про дві судимості «великого дона».

Соціал-демократи (об'єднані) подали цю новину з притаманними їм політтехнологічними вивертами. Спочатку в інтерв'ю Українській службі Бі-Бі-Сі член політбюро СДПУ(о), один із «новиннєвих» керівників каналу «Інтер» Олексій Мустафін заявив, що є декілька кандидатур, яких могла б підтримати партія, зокрема ті, хто говорив про підтримку політичнoї реформи. Як одного з фігурантів обговорення на політбюро СДПУ(о) Мустафін назвав лідера соціалістів Олександра Мороза. «Я вважаю, що кандидатура Мороза принаймні може бути обговорена, хоча ми маємо зобов'язання перед коаліцією», — зазначив Олексій, додавши, що шанси Прем'єр-міністра Януковича бути підтриманим есдеками все ж вищі. А що соціал-демократи підтримуватимуть не свого вождя Медведчука, то тут усе ясно: «Ми хотіли б, аби кандидат, якого висуне наша партія, переміг на виборах».

До того, що свої поразки опозиціонери називають перемогами, звикли вже як їхні політичні опоненти, так і виборці. Але якщо в деяких випадках оптимістичну налаштованість «наших українців» та БЮТівців можна й варто сприймати скептично, то позавчорашнє голосування за законопроект №4180 до таких явно не належить. По-перше, в першому читанні вже «ухвалювали» й сумнозвісний проект 4105, який, навіть попри шалений тиск на «більшовиків» та одностайну участь у голосуванні комуністів із соціалістами, при остаточному затвердженні ледве «нашкріб» 294 голоси, та й то з урахуванням «мертвих душ», яких у парламенті не було й близько, але чиї картки реформу чомусь «підтримали». Однак відтоді ситуація змінилася явно не на користь «реформаторів» — чимало гнаних і залякуваних представників більшості відчули смак свободи, й ініціаторам 4180-го варіанта змін до Основного закону восени навряд чи варто розраховувати на їхні голоси. До речі, щонайменше кільканадцять таких прихованих «антиреформників», без сумніву, є й серед тих 276 нардепів, які у середу натиснули на зелені кнопки, знаючи, що перше читання однаково нічого не означає без другого, і таким чином бодай на кілька місяців «купивши» собі в Банкової індульгенцію від тиску.