Нове «золоте» руно

Про «грузинський феномен» не писав лише лінивий, і все ж кожен журналіст, який приїжджає в Сакартвело, шукає свою розгадку дива. Кореспондент «УМ», яка з командою Ukrainian Fashion Games побувала в Аджарії, фіксує зміни, що відбулися з цим курортним краєм за останні вісім років.

Для стороннього ока

Перший спецефект, якими так люблять у Грузії дивувати іноземців, — посадкова смуга Батумського аеропорту: вона коротка і «виходить» у море. Це значить, що коли літак приземляється в Батумі, він сідає ледь не на воду і за кілька миттєвостей до землі вирулює на тверде покриття. Одразу за порогом аеропорту тебе зустрічають пальми і рясні квіти на передньому плані, гори — на задньому і передчуття моря в повітрі. Поки ми доїжджаємо до Кобулетті, головного курортного міста Аджарії, захоплено відзначаємо хороші дороги, сучасні тунелі — такі часто зустрічаються на туристичних маршрутах сусідки Грузії, Туреччини. Проїжджаємо Батумі — голова крутиться в обидва боки: модерна архітектура, високі башти, сучасні скульптури, п’ятизіркові готелі, набережна, як у фільмах про dolce vita. У 2005 році ми з сім’єю відпочивали в Аджарії як звичайні курортники, і коли гуляли запилюженими вулицями Батумі з давно не ремонтованими будинками, з вибоїнами на дорогах і залишками «радянської» розкоші, суміш жалю, суму і ностальгії охоплювали душу. А за вечерею під чачу і вино місцеві жителі розповідали, як зовсім недавно світло давали дві години на добу і був такий час, коли по всій Грузії освітленим був тільки тбіліський стадіон, на якому грузинська збірна приймала німецьку команду.

«Усе, що ви бачили, — нові дороги, готелі, підприємства — з’явилися за останні 6–7 років, — каже Заза Гумберідзе, начальник департаменту з інвестицій Автономної Аджарської Республіки. — У Грузії виросло ціле покоління дітей, які боялися, коли включалося світло — вони його не бачили, а тепер гідроенергетика — одна з голов­них статей експорту».

Батумі — «столиця» Аджарії, яка є найпереконливішим експериментальним зразком «грузинського дива» — суцільний атракціон: 14–кілометрова набережна з фонтанами, підсвіченими пальмами, скульптурами, ресторанами і пляжами, архітектура нагадує Сiнгапур чи Гонконг, у прозорому Будинку юстиції, схожому на огірок зі скла, можна відкрити підприємство за дві години, на сцені нового сучасного арт–центру вже відзначилися найкращі оперні голоси світу, а з одного з фонтанів скоро поллється чача, правда, всього раз на тиждень і всього 15 хвилин… Аджарія — найпривабливіша, з точки зору туризму, а туризм, у свою чергу, привабливий для іноземних інвестицій. Відтак у Батумі, де мешкає 125 тисяч людей, працюють три п’ятизіркові готелі, п’ять чотиризіркових і дванадцять тризіркових, є хостели, маленькі сімейні готельчики і будуються нові. І нехай Kempinski застрахував свій контракт від політичних ризиків, Sheraton і Radisson відправляють білизну у тбіліські пральні, бо в Батумі немає своїх відповідного рівня, а інвестори і туристи потерпають від поганого сервісу в готелях високого класу, все ж турецькі, російські, вірменські й азербайджанські туристи уже проклали сюди шлях.

Пік інвестицій в аджарську економіку припав на 2007 рік, потім політичні події дещо похитнули комфортність регіону, але грузини за цей час навчилися не чекати інвесторів — державні компанії будують об’єкти, а потім продають їх підприємствам чи бізнесменам за собівартістю, причому в 2011 році зi 147 мільйонів прямих інвестицій 62% становили гроші іноземців, а 38% — грузинів.

Крім традиційних видів відпочинку — пляжного і гірськолижного, у Грузії розвивають оздоровчий, винний, культурно–історичний, екстремальний, еко– та агротуризм, а також практикують такий екзотичний, як birdwatcing, користуючись тим, що через Грузію проходять коридори міграції птахів. І, між іншим, минулого року любителів спостерігати за пташиними переміщеннями набралося більше тисячі. І все ж Батумі не буде суто курортною зоною, уже зараз у місті відбуваються усі міжнародні зустрічі на найвищому рівні — президентів, прем’єр–міністрів, міністрів, парламентаріїв, єврочиновників, банкірів і мільярдерів президент Грузії Михаїл Саакашвілі воліє приймати тут. Відтак аджарські чиновники роблять ставку на туризм діловий, науковий, проведення конференцій і зустрічей.

Для внутрішнього вжитку

Нетуристична Грузія має трохи інший інтерфейс. На полях, які колись годували економіку країни і сім’ї грузинів багатими врожаями чаю і мандаринів, сьогодні стирчать цурпалки кукурудзи. Для селян це — головний стратегічний продукт (пшениця в цих краях росте погано), мчади із кукурудзяного борошна з бринзою і городиною — типовий сніданок, обід і вечеря людей, які марно шукають, куди докласти робочих рук. «Найбільші проблеми Грузії — територіальна цілісність і безробіття», — повторюють місцеві жителі. «Офіційно в Грузії 25% безробіття, неофіційно — 75%, — каже винороб–консультант винного дому «Аджарія» Вахтангі Чахвадзе. — Михаїл Саакашвілі зробив дуже потрібні реформи, він побудував красивий туристичний фасад країни, але прості люди як жили дуже бідно, так і живуть. Він не розвиває промисловість, сільське господарство, які забезпечать людей роботою, тому багато грузинів підтримують конкурентів чи опонентів Саакашвілі, які розуміють важливість цих речей і обіцяють підняти виробництво».

Турецькі овочі і фрукти на грузинських базарах, у ресторанах і готелях — це така ж норма, як і хачапурі чи чурчхела. Турецькі теплиці постачають до грузинського столу приблизно 70% сільськогосподарських товарів, але агробізнес — це перспективний бізнес у всьому світі, тож треба розвивати свій, кажуть місцеві стратеги.

Аджарський винний дім існує недовго, в елегантній кам’яниці чудові дегустаційні зали, вишукана сервіровка, сучасний дизайн, правда, ціни зависокі — за пляшку доволі середнього розе правлять 22 євро. Що поробиш, 2 млн. доларів інвестицій треба повертати. «А чому вино зберігається не в дубових бочках, а в цистернах із неіржавіючого металу?» — запитуємо. «Дубові бочки є сенс мати, коли вино вистоюється 2–3 роки, у нас розливають значно молодше вино», — каже пан Вахтангі.

Вино в Грузії — головний сувенір, воно продається не тільки в продуктових чи спеціалізованих магазинах, а і в кожному туристично–інформаційному центрі. З іншими сувенірами — проблема, знайти попсовий магніт — і то ціле діло.

P.S. Життя у Грузії не таке чудове, як здається в шезлонгу біля басейну п’ятизіркового готелю. Але не може не подобатися те, що амбіційні грузинські можновладці полюють у першу чергу на прогресивні міжнародні ноу–хау, на технології і методи, і дуже швидко вчаться — управляти, заробляти гроші, користуватися географічними і кліматичними перевагами, дотримуватися законів. Колись аргонавти пливли в Колхіду за місцевим ноу–хау з видобування золота — золотим руном, пострадянським же країнам є сенс переймати досвід сучасної Грузії. Михаїл Саакашвілі якось сказав: «Я — рекламний агент Грузії», найдивніше те, що кожен, хто тут побував, стає рекламним агентом цієї країни. Справжнє диво.

Поїздка відбулася за сприяння компанії Delfa Tour.

З ГОЛОЧКИ

«На європейському футбольному чемпіонаті грузини вболівають за збірну Італії, а у світовій першості — за збірну Гани, — сміється Зураб Гумберідзе. — Вони грають у формі Puma, яку виготовляють в Аджарії. На наших заводах шиють одяг для Meхх, Zara, Adidas, Puma, Marks&Spenser, скоро також запустять лінії Lotto і Nike». У Грузії ж у широкому асортименті представлена продукція турецького легпрому, і розходиться чудово — дешево.

Отже, переходимо до теми моди і легкої промисловості. Традиційні «виїзні» покази Українського тижня моди — Ukrainian Fashion Games — цього року відбулися в Грузії, на це була добра воля організаторів з України i підтримка посольства Грузії в Україні й особисто посла Григола Катамадзе та департаменту з туризму і курортів Автономної Республіки Аджарія і особисто начальника департаменту Давида Кекави. Два вечори в п’ятизірковому Georgia Palace Hotel у Кобулетті, на радість грузинським поціновувачам моди, навколо басейну дефілювали українські німфи–моделі, які демонстрували колекції весна–літо 2012 таких дизайнерів, як Олена Даць, Тетяна Земськова\Олена Ворожбит, Олексій Залевський, Катя Пшеченко, Людмила Кисленко, Лариса Лобанова, Анастасія Іванова для Nai Luna, Валерія Марчі для Miss M, Nataliya Anri, Будинок моди Rito. У склянці хлюпає вино, у воді відображаються квітчасті елегантні сукні Олени Даць, у темних окулярах — кольорові шифони Анастасії Іванової: справжній all inclusive. Режисером показів традиційно був Олексій Залевський, а в ролі «гостя» — грузинський дизайнер Автанділ Цквітінідзе (який регулярно показується на UFW) зі своєю колекцією. Між іншим, у 2010 році у Грузії з’явився свій Тиждень моди, в якому брали участь і українські дизайнери. Випадково чи ні, але на одній із щоденних вечірок Ukrainian Fashion Games побував і президент Грузії Михаїл Саакашвілі, підтвердження — фото з ним Наталі Анрі, викладене в мережу Facebook.

На конференції «Інвестиційна привабливість Аджарії» місцеві урядовці агітували українців відкривати бізнес, та, на думку Тетяни Земськової, про це говорити занадто рано. «Я сприймаю цю поїздку як «розвідувальну» — можливо, років через п’ять розмова про відкриття магазину в Грузії матиме сенс, але поки ринок занадто малий і люди живуть далеко не заможно».