Цього чоловіка у Дніпропетровську бачили практично всі. Щоденно під сонцем, дощем чи снігом вiн біжить підтюпцем по проїжджій частині гамірних дніпропетровських магістралей. На ногах у нього вичовгані кросівки, одяг більше схожий на лахміття, ледь не по пояс борода і довжелезне волосся, що збилося в пасма, бо не відомо коли востаннє милося. На голові — така ж брудна пов’язка, а в піднятій правій руці незмінний атрибут — дерев’яна палиця. Таке видовище дніпропетровці спостерігають вже протягом 17 років. Незбагненно, але за цей час на дивака у Дніпропетровську ніхто не наїхав чи навіть не зачепив, хоча, коли він біжить по мосту через Дніпро, де щільний транспортний потік, у проїжджих просто дух перехоплює.
Дотепер дивак ні з ким вступати в контакт категорично не бажав і на пропозиції поспілкуватися не зупинявся, продовжуючи бігти підтюпцем. Це, природно, породжувало різні легенди й домисли. Відкрити завісу загадковості вдалося п’ятьом молодим людям із дніпропетровської кіностудії Production: Emotion Laboratory, які зняли фільм під назвою «Біг», героєм якого став бігун із палицею.
Насамперед ентузіасти встановили, що об’єкт їхнього творчого інтересу особою без певного місця проживання не є. Адже вдалося знайти квартиру, в якій він мешкає. Коли прийшли туди, двері виявилися незачиненими. У самій оселі стояв яскраво виражений запах мазі «Зірочка», а обстановка в ній приголомшувала симбіозом непередаваної антисанітарії з аскетизмом — старезні меблі, телевізор ще марки «Весна», купи зачитаних до дірок книг... До того ж квартиру вже давно відрізали від води і світла. Сам же господар, який збирався на чергову пробіжку, непроханих гостей зустрів украй непривітно. Встановити з ним контакт виявилося завданням непростим. Бо якщо й говорить, то щось філософське впереміжку з дитячими словами.
Зрештою, вдалося дізнатися, що звати таємничого бігуна Олександр. Йому вже виповнилося 65 років, бігати дніпропетровськими магістралями почав iз 48. Він ніколи не мав ані родини, ані дітей. Свого часу працював підводником і ледь не попрощався з життям, коли на глибині у нього розгерметизувався скафандр. Унаслідок цього Олександр виявився на довгі чотири роки прикутим до ліжка.
Творці фільму дізналися, що батько їхнього героя до нестями пиячив, хоч і працював на заводі. Знайомі нерідко приносили чоловіка і клали під двері його квартири. Саме на порозі рідної оселі батько Олександра і помер. Причому сусіди помітили, що він мертвий, тільки через два дні. Мама Олександра протягом кількох років була прикута до ліжка через перелом тазостегнового суглоба. «Мама не допускала мого спілкування ні з ким більше. Вона померла на моїх руках, і я не знав, що робити далі», — каже вiн.
Відтоді як Олександр залишився один, щоранку він прокидався з жахливими головними болями, позбутися яких допомагав саме біг. І нині чоловік щодня долає 20—25 кілометрів. А ще в такий спосіб він рятується від самотності.
І хто б міг подумати, що саме Олександр збере аншлаг у дніпропетровському кінотеатрі «Родина». Адже на презентації фільму «Біг» яблуку не було де впасти, що приголомшило навіть самих організаторів. Зрештою, довелося робити прем’єру в два заходи. Стрічка триває всього–на–всього 8 хвилин. Сам головний герой у ній не промовляє жодного слова...
Дніпропетровці ж після цього до загадкового бігуна придивляються з подвоєною увагою, як, до речі, й автор цих рядків. Бо принаймні замислюються, що у кожного — своя доля і свій шлях широкий...