Що було в Небелівці 5 тисяч літ тому

TRIPOLYE MEGA–SITE, або, по–нашому, «Великі трипільські поселення», — грандіозний українсько–британський проект учених–археологів, розрахований на чотири роки, уже цього літа почне «копати» на Кіровоградщині. Точніше, в околицях села Небелівка Новоархангельського району, де раніше було виявлено місто трипільців середини IV тисячоліття до нашої ери, яке, на переконання вчених, було найбільшим на той час мегаполісом у всій Європі. За останніми підрахунками, воно займало площу в 340 гектарів. Наразі гуртуються групи студентів–археологів, а місцева влада попросила в селян не проводити на цих землях глибоку оранку.

У 2003 році на міжнародній науковій конференції, присвяченій 100–річчю початку досліджень трипільської культури, в селі Тальянки познайомились два відомі археологи: Михайло Юрійович Відейко, кандидат історичних наук, викладач Києво–Могилянської академії, автор понад 500 наукових праць, присвячених трипільській культурі, і доктор Джон Чарльз Чапмен, британський археолог, викладач Даремського університету, перший редактор європейського фахового видання Journal of European Archeology. Представлена на конференції інформація про мегапоселення у Небелівці надзвичайно зацікавила британця. Відтоді доктор Чапмен почав пошуки джерел фінансування наукового проекту, який би дозволив провести ретельне дослідження поселень трипільської культури, розташованих на території України. У 2009 році відбулася перша спільна експедиція.

«Саме тоді були розроблені основні ідеї реалізації проекту, — розповідає «УМ» пан Відейко. — Британські вчені використали сучасне обладнання, за допомогою якого здійснили геофізичну зйомку, тобто сканували значну частину поселення. Отже, майже 15 гектарів уже досліджені. Це дає можливість звести до мінімуму помилки з вибором місця розкопок. Далі провели розвідку околиць: потрібно було дізнатись, чи немає поблизу інших поселень, а можливо, й полів, на яких трипільці вирощували хліб. Тобто важливо дослідити ресурси, якими користувались люди п’ять тисяч років тому, і спробувати їх оцінити. І ,звісно, дослідити власне поселення».

Польові дослідження, тобто розкопки, триватимуть три роки, ще рік учені підбиватимуть підсумки. Відтак планується організувати археологічні виставки в семи містах України й у семи містах інших країн, на теренах яких розкинулася колись трипільська культура, — у Молдові, Болгарії, Угорщині, Румунії, а також у Німеччині та Великій Британії.

Цікаво, що головною темою дослі­дження, яке ініціював доктор Чапмен, є екологія стародавнього мегаполіса. Навіть у виборі теми відчувається стиль мислення західноєвропейця. Здавалося б, як можна дослідити екологію Кіровоградщини у IV тисячолітті до нашої ери? «Шляхом певних, дуже дієвих методів, — відповідає Михайло Відейко. — Перш за все, вивчаються шари ґрунтів, потім досліджуються залишки рослин, наприклад пилок, який зберігається тисячі років! А рослини — це певний клімат, навколишнє середовище, температура. Вивчення ґрунтів дає можливість визначити якість землі й дізнатись, які культури вирощували трипільці на своїх полях. Окрім того, під час розкопок знаходимо кістки тварин — свійських і диких. Видовий склад фауни говорить нам про середовище, в якому звірі могли існувати. Все це є матеріалами для реконструкції давнього довкілля».

До розкопок учені планують залучити студентів історичного факультету Кіровоградського педагогічного університету імені Винниченка. «Це навчальний заклад із серйозними науковими традиціями, має археологічну школу високого рівня, — зазначає пан Відейко. — Студенти практикували на розкопках курганів та давніх поселень Кіровоградщини. Зараз розкопують середньовічне татарське місто — золотоординське». Також залучать школярів–волонтерів, зокрема, з археологічного гуртка при обласному Центрі краєзнавства і туризму та з секції археології обласної філії Малої академії наук.

Українсько–британський проект є першою закордонною інвестицією у вивчення культурної спадщини краю, говорить Валентин Собчук, головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини Кіровоградської облдержадміністрації. За його словами, у 2010 році давнє поселення біля Небелівки було взято на державний облік, а з фермерами, які мають тут земельні ділянки або орендують їх, уже укладено охоронні договори. «Люди радо пішли назустріч. Селяни погодилися не здійснювати глибокої оранки, а лише поверхневу, враховуючи глибину залягання знахідок», — розповідає пан Собчук.

Цьогоріч буде досліджуватись дуже велика споруда — площею в 1200 кв. метрів: «За понад 100 років розкопок трипільських часів це перша така значна за площею споруда. Ми чекаємо, можливо, й сенсації», — інтригує Валентин Собчук.

Оксана КУЦЕНКО,
Оксана ЧИТАНКА

ОЦІНКИ

Є що досліджувати, та нема за що

Михайло Відейко констатує: якби не британський інтерес, навряд чи у недалекому майбутньому вдалося б здійснити навіть частину проекту з вивчення трипільського поселення в Небелівці. «На жаль, державне фінансування подібних проектів в Україні припинилося ще в середині 1990–х років, — пояснює вчений. — Інститут археології НАН України в цьому році профінансовано лише на 75% порівняно з минулими роками — держава дає гроші майже винятково на зарплату та «комуналку». Тому українським археологам про власний дослідницький проект залишається лише мріяти. Меценати ? Наразі в Україні взагалі відсутні недержавні фундації, які зголосилися б фінансувати подібні проекти, як це практикується в країнах Європи або США. Отож міжнародна співпраця — чи не єдина можливість досліджувати давнє минуле України на сучасному рівні».