Проведення «суто донецького» фіналу Кубка України в столиці чиновники пояснювали потребою перевірити НСК «Олімпійський» перед чемпіонатом Європи. Чесно кажучи, тест вийшов неповноцінним, адже на трибунах, згідно з протоколом, заповнилися лише 2/3 місць. На око ж глядачів було ще менше, адже навряд чи обидва донецькі клуби повністю використали викуплену квоту в 10 тисяч квитків. Тож закриття двох станцій метро біля стадіону не виглядало доцільним. Навколо ж досі проглядаються наслідки «реконструкції» Троїцької площі, які, схоже, за місяць доведеться просто закрити плакатами, аби вони не псували враження гостям Євро.
Із потраплянням на стадіон через турнікети проблем цього разу не було. І на самій арені стюарди були максимально ввічливі навіть із не надто адекватними фанатами. Та й міліція лише інколи підказувала, що палити треба у спеціально відведених місцях. Коли ж «шахтарські» «ультрас» запалювали фаєри й вискакували із секторів, їх ніхто не бив, а стюарди просто перекривали дорогу до поля.
Київська публіка переважно вболівала проти «Шахтаря», і акустика арени раз по раз розносила околицями скандування «Металург». Думається, «метадони» ніколи за 16 років існування клубу не мали такої підтримки.
Цікаво, що раніше в Кубку України команди зустрічалися двічі, й обидва рази «молодший брат» перекривав дорогу «гірникам»: у сезоні 1997/98 (в 1/8 фіналу — 2:0, 1:3) і два роки тому (у півфіналі — 2:1). Щоправда, до трофею друга команда Донецька так і не дісталася. У 2010–му «метадони» програли вирішальний матч «Таврії». І того разу, і позавчора «Металург» спіймав облизня в додатковий час.
Досі дербі між клубами одного міста у фіналах Кубка України відбувалося лише раз, коли «Динамо» переграло вже спочилий у Бозі ЦСКА.
Нинішній вирішальний матч Кубка відбувся на НСК «Олімпійський» уперше після п’ятирічної перерви, а судив його наймолодший арбітр фіналів — 35–річний харків’янин Анатолій Абдула. Уперше на фіналі працювала жінка — арбітр на лінії Наталія Рачинська.
Під наглядом Абдули «Шахтар» в 1/8 фіналу цього турніру вибив «Динамо». Став харків’янин «фартовим» для «гірників» і позавчора ввечері. Абдула в гру особливо не втручався, дозволяючи командам вести силову боротьбу.
Упродовж усього матчу «гірники» очікувано вели позиційну облогу воріт Олександра Бандури, а «метадони» сподівалися на контратаки. У першому таймі «помаранчево–чорні» мали купу гольових моментів, але використали лише один — Алекс Тейшейра продемонстрував техніку і влучно пробив із меж штрафного майданчика. Зате Луїс Андріано примудрявся «стріляти» то в поперечину, а то й повз ворота з кількох метрів від цілі. За таке марнотратство підопічні Володимира П’ятенка покарали земляків у другому таймі, використавши чи не єдиний серйозний шанс. Колишній динамівець Микола Морозюк зі штрафного здивував Андрія П’ятова й зрівняв рахунок. «Ми зробили все, що могли», — скаже згодом Морозюк.
Колектив Мірчі Луческу міг схилити шальки терезів на свою користь ще в основний час, але «МД» виручав Бандура. Та наприкінці першого додаткового тайму й він не зміг врятувати від голу, коли Олександр Кучер вдало зіграв на добиванні.
Показово, що приз землякам вручив не Президент Віктор Янукович (невже побоявся бути вдруге освистаним на цій арені?), а керівник ФФУ Григорій Суркіс разом із главою КМДА Олександром Поповим. «Шахтар» здобув Кубок країни вже ввосьме (учетверте — під проводом Луческу), і тепер відстає від «Динамо» лише на один трофей. А «Металург» задовольниться стартом у другому кваліфікаційному раунді Ліги Європи як фіналіст національного Кубка.
ТАБЛО
Кубок України. Фінал
«Шахтар» — «Металург» (Д) — 2:1 (у дод. час)
Голи: Тейшейра, 23; Кучер, 104 — Морозюк, 70
«Шахтар»: П’ятов, Кучер, Ракицький, Срна, Рац, Фернандіньйо, Вілліан, Гай (Степаненко, 102), Мхітарян (Коста, 62), Тейшейра, Л. Адріано (Селезньов, 106)
«Металург»: Бандура, Чечер, Мкртчян, Морозюк, Лазич, Казарян (Нельсон, 73), Воловик, Траоре, Соарес (Міщенко, 112), Димитров (Данило, 90+1), Шина
Суддя — Абдула (Харків)
6 травня, Київ, НСК «Олімпійський», 47 314 глядачів
* * *
Юнацька збірна України (U–16) виграла Меморіал Віктора Баннікова, другий рік поспіль здолавши в Києві у фіналі росіян — 0:0 (пен. — 4:3).