Якби ви знали, скільки літературного матеріалу для майбутніх безсмертних поем та вистав ховається під архівним пилом. Шекспірівські пристрасті! Кохання і смерть, підступність та зрада... Ні, не рідній радянській батьківщині, а чисто по-шекспірівськи: дружині або чоловікові. Одна біда: Шекспір чомусь писав про королів та принців. Іноді, щоправда, опускався до «пересічної» аристократії. Тому важко уявити, як, скажімо, Дездемона загортає у позавчорашню «Правду» ковбасу із цибулею на тормозок і чимчикує по полю до шахтного шурфа на чергування. Легше побачити Отелло в шахті: там із вибоїв після зміни усі вилазять такими маврами... От тільки б не перелякався уславлений венеціанський кондотьєр видовища палаючих на лобах коногонок. Міг би подумати, що то його якісь циклопи заскочили...