«Так рвонуло, що будівля здригнулася»
Чотири вибухи у центрі Дніпропетровська, що пролунали 27 квітня, дивовижно збiглися у часі з акцією об’єднаної опозиції — мітингом з нагоди початку голодування на підтримку Юлії Тимошенко. Отож мимоволі подумалося про зовсім не випадковий збіг обставин. Рівно опівдні на центральній площі імені Леніна мав розпочатися мітинг, а за 20 хвилин до цього вперше рвонуло в урні для сміття просто на трамвайній зупинці «Вулиця Сєрова» на центральному проспекті Карла Маркса. Про це мені повідомила колега Ірина Фоміна, яка з фотоапаратом саме перебувала буквально через дорогу від місця події. «Коли пролунав вибух, я була в театрі опери і балету, — розповідає Ірина. — Так рвонуло, що будівля здригнулася. Я притьмом вибігла на вулицю. Просто на зупинці — закривавлені люди, рознесений ущент павільйон очікування пасажирів і вибиті вікна вагонів».
Недовго роздумуючи, кореспондент «УМ» поспішив до місця події. Ще не перетнувши діагоналі перехрестя проспекту ім. Карла Маркса і вулиці Сєрова, переконався, що вибух був немалої сили, адже навіть через дорогу осколки величиною з людський кулак попробивали дірки у вивісці банку ВТБ. Тут же побачив ще одну колегу, з газети «Сегодня», Юлію Супрун. Вона неприховано важко справлялася зі своїми емоціями. «Я саме тут проходила, і ці осколки пролетіли просто над моєю головою», — розповіла приголомшена Юля.
Сама ж картина побаченого справляла гнітюче враження. Повністю перекритий проспект, і по ньому під моторошне завивання сирен гасають машини швидкої допомоги.
Невдовзi колеги повідомили, що після цього так само рвонуло в урнах для сміття на Алеї закоханих біля монтажного технікуму та при вході до парку імені Лазаря Глоби. Отож поспішили туди. І знову побачили кров, розпач і страх. Практично свідком четвертого, останнього, вибуху довелося стати й мені. Коли вже повертався назад, за моєю спиною, метрів за 50 від трамвайної зупинки «Вулиця Сєрова», рвонуло знову, тільки в іншій урні. На щастя, це місце вже очепили правоохоронці, отож обійшлося без потерпілих.
Загалом до лікарень потрапили 30 поранених. Хтось обійшовся легким (чи важким?) переляком, а комусь цей вибух залишив зазубрину на решту життя — як от 63–річному працівникові дніпропетровської головпошти, якому довелося ампутувати руку.
Схожий почерк
Наступного дня до Дніпропетровська прибув Президент Віктор Янукович, який взяв участь у засіданні Ради Національної безпеки й оборони. Глава держави чотири вибухи в обласному центрі назвав викликом усім нам. За фактом цієї надзвичайної події порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 258 Кримінального кодексу України (терористичний акт).
Хоча, звісно, важко сподіватися, що зловмисників буде викрито. Надто мало для цього зачіпок. Чи, точніше, їх, зачіпок, як таких немає взагалі. Навряд тут допоможе і справді сенсаційне відео, зафіксоване однією з камер спостереження. На ньому — сам момент аварії, до і після неї. Привертає увагу чоловік iз сумкою в руці, який пройшов повз трамвайну зупинку, а перед пішохідним переходом завернув за дерева і зупинився, незважаючи на зелене світло. Продовжив свій рух цей невідомий тільки тоді, коли стався вибух. До речi, чоловік попрямував у бік вищезгаданої Алеї закоханих, де пізніше також рвонуло.
Дніпропетровськ має доволі гіркий досвід у таких справах — жоден iз подiбних злочинiв досi не розкрито. Йдеться про регулярні надзвичайні події останніх років — вбивство директора Центрального ринку Володимира Воробйова, відомих бізнесменів В’ячеслава Брагінського та Геннадія Аксельрода, загибель випадкового 27–річного перехожого за абсолютно схожим сценарієм — він потрапив під вибух пекельної машинки в урні для сміття знову ж на зупинці трамвая № 1 під стінами Центрального універмагу тоді, коли хотів придбати у розташованому тут же кіоску цигарки.
Із цього ж ряду — і торішній інцидент у ресторані «Пеппероні». Тоді рвонула урна поруч зі столиком, за яким сиділи вищезгаданий Геннадій Аксельрод, нині вже покійний, та ще один відомий бізнесмен Геннадій Корбан.
Дніпропетровський аналітик Михайло Арошенко запропонував правоохоронцям співставити склад вибухівки, що використовувалася у вищезгаданому «Пеппероні», коли загинув 27–річний перехожий, і 27 квітня. Хоча інформацію щодо цього розмістив на одному з iнтернет–сайтів і хтось невідомий. Цей інкогніто зізнався щодо випадку з 27–річним перехожим у використанні речовини на основі селітри у металевому термосі з ефектом враження на відстані 15 метрів. «Сьогодні пролилася перша кров — вона на совісті влади, — повідомлялося далі на згаданому сайті. — Ми не підставні терористи з Макіївки, які знайшли гроші за декілька годин, але наступні вибухи будуть в Донецьку. Ми не зупинимося, доки не виконають наші вимоги. Нам нічого втрачати».
Судячи з усього, та ж речовина на основі аміачної селітри була використана і для вибухів у Дніпропетровську 27 квітня.
Версії
Вiдпрацьовується шiсть версій щодо вибухів у Дніпропетровську. Правоохоронці основної ще не видiлили. Проте заступник голови Служби безпеки України Володимир Рокитський наполягає: політичних мотивів у тому, що сталося, вони не вбачають. Теракт, говорять у СБУ, пов’язаний iз переділом сфер впливу мiж мiсцевими бiзнес–кланами. Але не зрозуміло: як за допомогою вибухів ці сфери впливу можна переділити? Водночас, слiд нагадати, що сьогоднi спливає термiн, який вiдвiв Президент Вiктор Янукович слiдчим органам для виявлення винуватцiв вибухiв. Можливо, тому облуправлiння СБУ «запустило» в пресу повiдомлення про бiзнес–версiю як найiмовiрнiшу?
З огляду на такий хід думок доволі природно проводиться паралель з подіями 1999 року в Російській Федерації. Тоді, як ми пам’ятаємо, були підірвані житлові будинки у Москві та Волгодонську. А після цього Борис Єльцин передав владу Володимиру Путіну і розпочалася війна у Чечні.
Щодо бізнесової причини теракту мені довелося почути й ще одну версію, теж доволі цікаву. Немовби мали продати чималу частину акцій потужного банку дніпропетровського походження, а після вибухів 27 квітня вони впали у ціні відразу в 1,5 раза.
Ще одна доволі поширена версія — цим хтось намагається відволікти увагу від політичного переслідування українською владою Юлії Тимошенко. І насамперед владі це, мовляв, і може бути вигідно. Бо вже зараз лідери багатьох держав відверто заявляють про свій намір бойкотувати наступний футбольний Євро–2012, а з ними до такого радикального кроку можуть вдатися і вболівальники. Ще раніше своє «фе» Україні висловила і низка команд, адже тільки дві з них — Франція та Швеція — вирішили поселитися у нас, а п’ять інших обрали для цього Польщу, не побоявшись додаткових незручностей iз перельотами на матчі.
Також днiпропетровцi не виключають, що вибухи є справою рук неврівноваженого «українського Брейвіка».