Перші колони нового супероб’єкта вже приїхали з Італії і чекають урочистого сигналу перших осіб держави до початку робіт на проммайданчику за 200 метрів від «мертвого» реактора. Готові трудитися не покладаючи рук і 3 тисячі робітників–вахтовиків, яким уже обладнали житло поблизу Прип’яті. За 3 тис. гривень щомісяця, до речі. Новий саркофаг, або, як його називають, конфайнмент, має постати у всій своїй красі у жовтні 2015 року. І, за свідченням влади, повністю зняти всі проблеми із небезпечним реактором. Або, на думку незалежних експертів, стати причиною величезних неприємностей, які можуть виникнути у Чорнобилі.
Конфайнмент (англійською мовою означає одне з фізичних явищ: полонення кольорових кварків усередині безбарвних адронів. — Авт.) являє собою, по суті, такий самий саркофаг, який постав над реактором у 1986 роцi. Але значно сучасніший та модернізований. І за розмірами набагато більший. Конфайнмент збудують над існуючим нині об’єктом «Укриття». У МНС кажуть: розміри арки є ідентичними площі чотирьох футбольних полів. Якщо бути точнішим, то висота об’єкта становить 105 метрів, довжина — 150, ширина — 260 метрів. Таку «гігантоманію» пояснюють просто: аби всередині її можна було проводити роботи над старим захисним об’єктом. Скажімо, ремонтувати його чи, у разі необхідності, вилучити певні конструкції, які перестали виконувати свою функцію. Тим паче що термін придатності споруди, зведеної у 1986 році, вичерпається вже у 2022–му. Ну а технічне устаткування передбачається найсучасніше. У тому числі й відеокамери, які дозволятимуть стежити за станом реактора на відстані. Щоправда, для робіт усередині об’єкта все одно доведеться задіювати людей.
Промзоною нової грандіозної споруди стане майданчик неподалік від четвертого блоку. Декілька конструкцій, які тут зберуть, потім зведуть у єдиний об’єкт і «насунуть» його на реактор. Нестачі у робочій силі, у тому числі й некваліфікованій, немає. Люди з ближніх і віддалених регіонів залюбки їдуть до Чорнобиля працювати за 3 тис. гривень щомісяця — і не надто занурюються у тонкощі радіаційного опромінення та брудних і чистих зон. Мовляв, начальник сказав, що норма, — значить норма...
Тема технічної довершеності та надійності конфайменту в коментарях вітчизняних посадовців не звучить узагалі. Мовляв, об’єкт, який вони благословили в життя, а профінансували західноєвропейські та азійські спонсори, апріорі не може бути недосконалим. Утім вітчизняні науковці вважають по–іншому. За словами науковця відділу радіобіології НАНУ Івана Дрозда, конфайнмент не вирішить проблем iз безпекою — і споруджують його задля заспокоєння громадськості. «Конфаймент не забезпечує стовідсоткової ізоляції, — заявив Дрозд. — Там використовують карболітову обшивку. Це пластик. Фізики добре знають, як поводяться пластики — вони діелектрики — в сильних радіаційних полях. Якщо, скажімо, зруйнується старий саркофаг, там виникнуть потужні дози, відкриється паливо — і тоді зробити щось там буде нереально». За словами експерта, новий об’єкт абсолютно не захищений від зовнішніх впливів. Наприклад, від падіння літака або метеорита. Саркофаг 1986 року такі небезпеки враховував. Якщо ж літальний апарат упаде на сучасний конфаймент, він, за словами вчених, одразу ж пошкодиться.
Новий об’єкт, до речі, має термін придатності не більше 70—80 років з обов’язковими технологічними ремонтами кожні 5—6 років. «Таким чином, ми перекладаємо проблему на своїх дітей і онуків», — підсумував Дрозд.
До речі, варіант нинішнього конфайменту був аж ніяк не безальтернативним. Раніше розглядалася можливість спорудження, зокрема, 70 метрового насипу над четвертим блоком, а також інші інженерні рішення. Всі вони зводилися до одного — повної і довічної ізоляції небезпечного об’єкта. Але вибір зупинили саме на конфайменті...
Не заперечив можливості інших варіантів розв’язання проблеми і заступник генерального директора ЧАЕС Анатолій Гора, який зазначив — різні думки існували і існують, але вибір зроблено, і тепер треба найкращим чином реалізувати даний проект.
Головною причиною вибору називають найбанальнішу — гроші. Об’єкти довічної консервації, мовляв, були надто дорогими. Втім не факт, що конфаймент обійдеться дешевше. Цікаво простежити, як українська влада оперативно адаптувала до вимог інфляції вартість будівельних робіт у Прип’яті. Так, торік, 19 квітня 2011 року, на конференції з партнерами–донорами нам погодилися виділити 550 млн. євро. Офіційний Київ сказав, що їм треба трохи більше — 740 млн. Ішлося про всі чорнобильські об’єкти: саркофаг і так званий «ХОЯТ» — сховище відпрацьованого ядерного палива. Проте в липні Адміністрація Президента заявила — гроші знайшли.
Наступний кошторис спорудження конфайменту, який був озвучений офіційно, — 935 млн. євро. Тільки на «накриття»! Плюс 235 млн. на «ХОЯТ». Саме у цей час Європа почала тихенько протестувати. Так, представниця «зелених» у Європарламенті Ребекка Гармс заявила — ніхто не робив досліджень, якою є необхідність спорудження нового об’єкта і чи не доцільніше, бува, замість нього використати ці гроші на очищення прилеглих до ЧАЕС територій. Аби зробити їх придатними для проживання людей.
Проте єврочиновники не особливо дослухалися до пропозицій захисниці довкілля, і ЄБРР вирішив таки виділити кошти. Проте офіційний Київ знову назвав нові цифри: конфаймент за рік подорожчав удвічі! Так, за словами очільника МНС Віктора Балоги, нині створено два фонди — «Укриття» ємністю 1,54 млрд. євро і Фонд «Рахунок ядерної безпеки!» — на будівництво сховища для палива. Воно подорожчало незначно — до 255 млн. євро.
Одна з неофіційних версій на тему «Чому Захід так охоче розлучається зі своїми грішми і оплачує будівництво саме такого типу об’єкта?» ґрунтується на темі наукових досліджень, у яких нібито зацікавлені європейські вчені. Як відомо, у 1986 році шахтарі за наказом партії споруджували під реактором четвертого блоку майданчик для досліджень. На тему, якою буцімто займалися у США. Майданчик, щоправда, так і не запрацював, але теоритично ще може виконувати свою функцію.
А новий конфаймент, обладнаний сучасними пристроями, а головне мобільний і «рухомий», дає ще більше таких можливостей. На відміну від варіантів «глухої консервації». Єдине питання, яке виноситься за дужки, — це тема нашої безпеки.
У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>
Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>
Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>
Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>
«Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>
«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>
