«Французький офіцер не може зрадити англійського короля»

У судовій епопеї щодо вшанування борців за волю України, яку ініціювала лiдерка Прогресивної соціалістичної партії України Наталя Вітренко, знову перемогли українські патріоти й здоровий глузд.

Як уже писала «УМ», два роки тому Наталя Вітренко оскаржувала указ, яким свого часу Президент Віктор Ющенко вшанував борців за українську незалежність у XX столітті. Після десятка слухань Окружний адміністративний суд Києва у липні 2011 року відхилив позов прогресивної соціалістки. Але Наталя Вітренко подала апеляційну скаргу. І позавчора надвечір Київський апеляційний адмінсуд поставив чергову крапку в справі: ухвалив рішення залишити апеляційну скаргу Вітренко без задоволення.

У відповідь на спічі Вітренко

Прогресивні соціалісти зустріли рішення Феміди очікувано: одразу запідозрили упере­джене ставлення суддів (хоча донести свою позицію позивачка мала удосталь можливостей і часу). Представники ж проукраїнського «фронту» не приховують від рішення апеляційного суду задоволення — надто багато нервів і сил забрала ця справа. Вітренко і в цьому суді влаштовувала годинні спічі про «звєрствованія бандеровцев» і «ріднокровних братів росіян–білорусів», долучила до справи нову партію проросійських видань, задіяла одіозного ректора українського філіалу Інституту країн СНД Володимира Корнілова. Витримати ці багатогодинні вияви ненависті до українства, зізнаються учасники процесу, було вкрай важко.

Представники проукраїнського табору теж мали що сказати. Беззмінна учасниця усіх судових засідань, дочка президента Української головної визвольної ради Кирила Осьмака пані Наталія, отримавши слово, зауважила: «Позивачка наголошує на співпраці ОУН–УПА з фашистською Німеччиною і мовчить про те, що найбільше у складі німецьких військових сил було саме російських формувань, які виконували й каральні операції. Зокрема, відомий полк СС «Фролова», який входив до складу російських дивізій СС і брав участь у 1944 році у придушенні Варшавського повстання».

Як докази українські патріоти демонстрували фотографії зі спільних радянсько–нацистських парадів і свідчення німецьких жінок, зґвалтованих радянськими «визволителями».

Син репресованого радянською владою лікаря Олесь Гриб намагався змалювати історичні події тих часів, довести, що кожна нація має право боротися за свою незалежність. Пояснював ситуацію із досвіду власної родини: «Мої дядьки не були націоналістами. Вони просто брали в руки зброю і захищали свою хату, свою родину від ворога, яким для них була радянська влада. Мотивація в людей тих часів була зрозуміла й логічна: кожен окупант заслуговує на кулю». Саме тому, звертався Гриб до суду, закиди позивача про те, що упівці — зрадники народу, безглузді. «Французький офіцер не може зрадити англійського короля», — нагадував Олесь Гриб позивачу французьке прислів’я.

Що й слiд було з’ясувати

Представник Степана Бандери–молодшого (а в цьому процесі ще й — Юрія Кука, сина головного командира УПА після загибелі Романа Шухевича) адвокат Роман Орєхов звертав увагу суду на юридичні аспекти справи: той факт, що апеляційна скарга Вітренко не відрізняється від позову до суду першої інстанції; що позивачка так і не змогла чітко довести, які ж її права та свободи порушив оскаржуваний документ (лідерка ПСПУ зазначила в заяві, що «указ змінив її життя, позбавив спокою, спаплюжив діяльність її батьків і завдав моральних страждань»). Орєхов наполягав на тому, що згадуваний президентський указ — це нормативний акт, який не є актом індивідуальної дії. А всі представлені позивачкою докази, які ледь вміщалися на столі в суддів, так і не доводять, що указ Ющенка був незаконним. А саме це судові й слід було з’ясувати.

Апеляційний суд, провівши у справі чотири засідання, залишив рішення першої інстанції без змін. Юрій Шухевич, син командира УПА, який приїздив на судові засідання зі Львова, зізнається, що вагався щодо позитивного результату справи. Проте рішенням задоволений: «Думаю, що воно справедливе. Адже підстав у Вітренко та її оточення подавати позов до суду не було ніяких — Ющенко ухвалив цей указ, не порушуючи жодного закону України».

Олекса Чорнота, правозахисник, представник Юрія Шухевича в суді, переконаний: «Найважливіший результат цього судового процесу — це висновок, зазначений у мотивувальній частині постанови Окружного адмінсуду, який лишається незмінним. А суд постановив, що «жодним судовим рішенням, у тому числі вироком Нюрнберзького трибуналу, діяльність перерахованих в указі формувань (зокрема, УПА, ОУН, «Карпатської Січі») засуджена як фашистська не була». І цей висновок суду можна тепер використовувати у боротьбі з тими україноненависниками, які стверджують протилежне».

ДАЛІ БУДЕ?

Попри рішення апеляційного суду, остаточно «розслаблятися» опоненти Вітренко не збираються: лідерка прогресивних соціалістів неодноразово заявляла, що має намір пройти всі судові інстанції, включно з Євросудом. Надалі зазначену справу має розглядати Вищий адмінсуд. «Можливість знову донести свою політичну позицію Вітренко не знехтує, — каже Роман Орєхов. — У ВАСУ значно краще приміщення, кращі умови, вбиральні. І ця політична трибуна ближча до влади».