Музичні «гени» роду й народу

На Полтавщині, яка дала світові основоположника вітчизняної класичної музики, подвижника української справи Миколу Лисенка, влаштували безпрецедентне за масштабами і тривалістю відзначення 170–річчя з дня народження славетного земляка. Його іменини «гуляли» тут упродовж дев’ятнадцяти (!) днів, приурочивши до них музичний фестиваль «І струни Лисенка живії...». Розпочали його концертом художніх колективів, викладачів і студентів Полтавського музичного училища ім. М.Лисенка у переповненій залі Будинку культури села Гриньки Глобинського району, де народився майбутній класик. А потім до віншування «чарівника музики» долучилися практично всі провідні мистецькі колективи краю. Програму фестивалю наповнили виставами, концертами, конкурсами, творчими зустрічами. Зокрема, після кількарічної перерви обласний театр ляльок презентував новий сценічний варіант дитячої опери ювіляра «Коза–Дереза». Не менш очікуваною стала прем’єра «заглавної» для обласного музично–драматичного театру ім. М. Гоголя вистави «Наталка–Полтавка», що поєднала творчість двох земляків–корифеїв слова та музики — Котляревського і Лисенка.

Найіменитішою гостею фесту була відома композиторка, народна артистка України Леся Дичко, яка живе в Києві, але також має полтавське коріння. Під час зустрічі зі студентами музучилища вона розповіла їм про першовитоки своєї творчості, запропонувала послухати власні твори у виконанні столичних майстрів. А потім спілкування Лесі Василівни з полтавцями продовжилося у театрі ім. М. Гоголя під час великого «збірного» концерту, який став апофеозом фестивалю. Відкрив його сам... Микола Віталійович Лисенко, звісно, не ювіляр, а його праправнук і повний тезка, художній керівник і головний диригент Державного академічного естрадно–симфонічного оркестру України. Саме він стояв за диригентським пультом під час виконання симфонічним оркестром полтавського театру творів свого прапрадіда — увертюри до опери «Тарас Бульба» та «Юнацької» симфонії. Ще однією ро­дзинкою концерту стала прем’єра симфонії–сповіді місцевої композиторки Тамари Парулави–Оскоменко у виконанні того ж таки симфонічного оркестру театру під орудою Віталія Скакуна. Авторка цього твору народилася у Полтаві, та після заміжжя з родиною жила в Абхазії, яку довелося залишати у розпал війни на міжнаціональному ґрунті... Тож навіяні тією трагедією переживання жінка відобразила у вражаючих музичних картинах.

Заключні ж акорди фесту пролунали під час чотириденного всеукраїнського конкурсу молодих виконавців гри на мідних духових інструментах за участю студентів вишів І–ІІ рівнів акредитації та учнів спеціалізованих музичних шкіл. «Організовуючи цей фестиваль, ми хотіли якнайповніше «відкрити» творчість Миколи Лисенка та його сучасних послідовників передо­всім для нашої молоді, — зазначив для «УМ» начальник управління культури і туризму Полтавської облдержадміністрації Геннадій Фасій. — І вкотре переконалися: думка про те, що вона цікавиться тільки «попсою» та рок–музикою, хибна. Ви ж бачили, як захоплено приймали виконавців класичної академічної та народної музики студенти педагогічного і технічного університетів, аграрної академії у стінах своїх вишів. Не менш важливо було довести, що такі дійства можна влаштовувати й без значних затрат, на які зазвичай посилаються ті, хто загальним безгрошів’ям виправдовує власну пасивність. Скажімо, на весь фестиваль витрачено не більше 20 тисяч гривень, але це, здається, саме той випадок, коли кожна копійка окупиться сторицею».