Так виглядав перший український супутник. (Фото автора.)
Україна вперше наблизилася до зірок 50 років тому — у 1962 році на орбіту було запущено перший штучний супутник, який виготовили нашi фахівцi у Дніпропетровську, на конструкторському бюро, яке нині відоме як «Південне».
Дніпропетровський супутник ДС–1 iз ракетою південмашівського виробництва спочатку створювали як «дублер» проекту Сергія Корольова. Запуски перших космічних апаратів відкрили нові можливості для вивчення навколоземного простору. На початку 60–х років були отримані дані про фізико–хімічні параметри верхньої атмосфери, характеристики магнітного поля Землі, форми взаємодії заряджених частин iз магнітним полем Землі, фізику космічних променів тощо. Водночас про таємничий космос хотілося знати ще більше. А для цього там були потрібні наші «очі й вуха», якими могли стати штучні супутники. За цих умов дніпропетровське конструкторське бюро «Південне» виступило з ініціативою створення ракети–носія легкого класу 63С1 на основі стратегічної балістичної ракети Р–12, яка здатна була вивести на орбіту штучний супутник Землі. Це завдання було виконане 16 березня 1962 року. Як це було і про ті труднощі, які довелося здолати колективу ракетників, розмовляємо із заступником головного конструктора з проектних питань конструкторського бюро «Південне» Віталієм Гладіліним.
— Віталію Сергійовичу, відомо, що над запуском штучного супутника працювали й американці. Але в них це вийшло далеко не одразу...
— Справді американці так само займалися цією темою, але свій супутник їм удалося запустити лише з одинадцятої спроби. Тому ми тут їх перевершили, запустивши свій уже з третьої спроби. Складність цього завдання полягала не тільки в самій ракеті, а й у забезпеченні надійної роботи наземного обладнання, вирішенні проблем траєкторного забезпечення польоту. А це величезний комплекс заходів, які потребували серйозного технічного оснащення.
При цьому довелося виконувати чимало завдань, з якими ми вперше зіштовхувалися у своїй практиці. Ракетники вважають, що неможливо перевірити, як «працює» ракета–носій, що повинна виводити на орбіту космічний апарат iз людиною на борту, якщо раніше не був запущений супутник і не було вивчено траєкторію його польоту. Але для того, щоб перевірити, з якою точністю виводити на орбіту ракету–носій, необхідно, щоб супутник зробив кілька обертів навколо Землі. Для чого це потрібно? Для того, щоб заміряти параметри орбіти і в подальшому визначити, чи відповідає ракета тим вимогам, які ставлять перед нею. Запуском цього супутника ми повинні були підтвердити всьому світові те, що ракета нами зроблена, а також те, що забезпечено проходження радіохвиль на двох частотах через іоносферу. Це мало допомогти вирішити проблеми радіозв’язку, у тому числі й при запуску космічного апарата з людиною на борту.
— Ви особисто які обов’язки тоді виконували?
— Я працював простим інженером, адже мав за плечима трохи більше 25 років. Але враження від цього залишилися на все життя. Запуск супутника здійснювали на полігоні в Капустиному Яру, розташованому у Волгоградській області, з першої експериментальної шахтної пускової установки, яка мала назву «Маяк». І коли ми побачили, що ракета благополучно «пішла» вгору, нашій радості не було меж, адже передчували, що це — початок нової програми, тієї, яка була в наступні роки реалізована СРСР і працює дотепер.
— Однак супутник запустили тільки з третьої спроби. Що сталося?
— Зрив запуску супутника стався через те, що в автоматі стабілізації системи управління було неправильно обрано коефіцієнти, і тому під час відокремлення другого ступеня від першого не вдалося забезпечити стабілізацію ракети, яка внаслідок цього впала. Під час другого запуску супутника не вистачило компонентів палива. Тому ракета не змогла набрати необхідну швидкість польоту, внаслідок чого не вийшла на потрібну орбіту і теж упала — в районі Індонезії.
— Отож супутник запустили не без пригод. Як виглядав той перший космічний апарат і скільки він проіснував?
— Супутник важив усього 47 кілограмів і мав вигляд сферичного контейнера, всередині якого було встановлено двочастотний передавач «Маяк», призначений для зондування іоносфери і атмосфери Землі радіовипромінюванням, та невеличку акумуляторну батарею. Зовні були розташовані дві пари стрічкових стрижневих антен. Супутник пробув у космосі 70 діб. Чому так мало? Тому що на цьому етапі ми могли забезпечити роботу супутника тільки з використанням акумуляторів. Сонячних батарей тоді ще не було. Отож коли акумулятор вичерпав свій ресурс, припинилося енергозабезпечення супутника, і він, увійшовши в щільні шари атмосфери, припинив своє існування 25 травня. Здивував усіх останній ступінь ракети. Маючи незрівнянно гірші аеродинамічні якості, ніж виведений нею супутник, вона перебувала на орбіті значно довше, припинивши своє існування 18 червня 1962 року.
— Отож перший млинець виявився глевким?..
— Я б так не сказав. Бо після цього було створено різні супутники. У тому числі й на замовлення Міністерства оборони, переважно радіоелектронного спостереження. Так само ми створили цілу експериментальну серію. До неї ввійшли супутники восьми типів. Зокрема, магнітні, метеорологічні, малі оптичні, астрономічні.
Далі була ціла серія уніфікованих супутників. Напрацювавши певний досвід, ми перейшли до створення автоматичних універсальних орбітальних станцій, зорієнтованих на вивчення Землі та Сонця. Після цього були супутники, призначені для вивчення природи, дистанційного зондування Землі. На базі конверсійних військових супутників ми створили апарати для народного господарства (експериментальні, оглядові). У цілому фахівцi Дніпропетровської ракетно–космічної школи створили сім типів ракет–носіїв, серед яких — широко відомі всьому світові «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон–2», «Зеніт–3», «Дніпро». За їх допомогою на космічні орбіти виведено понад 400 супутників 72 типів.
Перший штучний супутник Землі було запущено на орбіту в СРСР 4 жовтня 1957 року. Кодове позначення супутника — ПС–1 (Простий Супутник–1). Другою країною, яка запустила штучний супутник, стали в 1958 році США. У 1962 році, коли на орбіту потрапив супутник, виготовлений українцями, в космос прорвалися також Британія і Канада. Італія та Франція запустили свої перші космічні апарати відповідно у 1964 та 1965 роках. Загалом відтоді в космос було запущено понад 3 тисячі штучних супутників.
У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>
Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>
Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>
Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>
«Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>
«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>
