За землю — на смерть!

Минулого четверга інформаційний простір сколихнула новина: близько дев’ятої ранку пенсіонер із Бородянського району зробив спробу самоспалення на розі Банкової та Інститутської. 74–річного чоловіка затримали разом із банкою бензину та відправили до обласного відділення міліції, потім — до столичного Печерського районного, після чого намагалися переправити у Глеваху, де розташовується психіатрична лікарня, на обстеження. Врятували від «психушки» опозиційні депутати з райради.

Микола Маренич каже, що пішов на такий крок через «земельні махінації та свавілля голови Київської обладміністрації Анатолія Присяжнюка». А якщо конкретніше — пан Микола кілька років не може отримати законні гектари, тодi як землю Бородянського району нібито роздають «своїм» та тим, хто «заплатив». Саме це і підштовхнуло пенсіонера до радикального кроку.

Вічний революціонер

Микола Маренич, якого, за його ж словами, обласні чиновники у психлікарню хочуть відправити вже давно, під владні інстанції ходить регулярно. Кілька плакатів, копії документів та листівки — ось нехитрий набір пенсіонера–протестувальника. Як пояснює Микола Маркович, люди з Бородянського району залякані, відтак підтримувати його акції не поспішають.

Якось із двору запросили його і в кабінет Анатолія Присяжнюка, якого нібито роздратували транспаранти. «Він мені погрожував, а коли я сказав, що його не боюся, порадив подумати про дітей та онуків», — розповідає пан Микола, зауваживши, що і ці слова чиновника його не спинили. «Було кілька випадків, коли на мене намагалися «натравити» санітарів, а коли не вдалося, у хід пішли судові структури. Суд заборонив мені проводити безстрокову акцію протесту під Бородянською райдержадміністрацією». До речі, одне з речень відповідної постанови Київського окружного суду, яку показує пенсіонер, змушує серйозно замислитися. Може здатися, що у цій країні більше потребує психіатричної експертизи українська Феміда, а не самотній чоловік із плакатами. Адже, на думку суду, СРСР існував і після проголошення Незалежності 1991 року: «Порядок організації проведення зборів, мітингів, вуличних заходів і демонстрацій визначено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1998».

«Воювати так само важко»

Проти чого ж виступає Микола Маркович під стінами обласної та районної адміністрацій? Він упевнений, що Бородянська РДА активно продовжує роздавати землю «віртуальним людям» з інших областей, тодi як місцеві мешканці, які мають бути у пріоритеті, як і Микола Маренич, лишаються без нічого. «Дерибан» у районі набув розголосу в 2009 році, коли УБОЗ виявив, що вісімнадцять людей із Черкас, яким «нарізали» землі, господарство вести не планували, а просто отримали по 500 гривень від «посередника» за заяву, які той передавав у адміністрацію. За такою ж схемою «для ведення особистого господарства» віддали значні площі землі і киянам. Нині ці наділи повернули району.

На переконання пенсіонера, землю райадміністрація роздає і зараз, користуючись тим, що Бородянка не має генплану, а селищна рада, відповідно, не може визначити, де земля селища, а де району, що і дозволяє РДА «відкушувати» територію райцентру. Панові Миколі до рук потрапила схема з підготовленими ділянками на роздачу для сільськогосподарського призначення. Щоправда, схема розташування більше сотні таких наділів по 1,2 гектара поблизу дороги на Ковель біля Бородянки не закріплена ні підписами, ні печатками. Однак пан Микола впевнений: без відома «губернатора» подібні справи на Київщині не вирішуються, а обласний «дерибан» земель набуває дедалі масовішого характеру.

Інцидент на Банковій привернув увагу громадськості, ЗМІ, районні чиновники теж забігали — створили комісію, включили до неї Миколу Маренича. Голова Бородянської райдержадміністрації пообіцяв, що інвентаризацію земель проведуть найближчим часом і вирішать їх долю, врахувавши думку всіх мешканців району. Тим часом пенсіонер зазначає, що воювати одному з десятком чиновників так само непросто, і ділиться новою інформацією про «дерибан»: «Під Бородянським ПТУ почали грабувати останнє — забирають у найбідніших людей городи і віддають іноземній фірмі «Зелена енергія» під будівництво екологічно шкідливого об’єкта — електростанції на торфі. Цими городами люди користуються більше 20 років, і для багатьох із них — це основний засіб існування. До того ж на цих землях розміщені водозабірні свердловини, з яких вода постачається 80 відсоткам жителів Бородянки».