Про братів Цюраків із карпатського села Пасічна як про військовий родинний феномен, можливо, невдовзі заговорить уся Вкраїна. Справді ж бо: у восьмому, дев’ятому та десятому класах Прикарпатському військово–спортивного ліцею навчаються рядовий Ростислав, молодший сержант Богдан та сержант Віталій Цюраки. Їхній старший брат Любомир, теж випускник ліцею, — нині курсант–третьокурсник Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. Та це — ще не всі «воєнізовані» пасічнянські брати. «У нас удома підростають Святослав та Зиновій, — із стриманою, як і належить майбутньому­ офіцерові, усмішкою повідомляє бравий сержант Віталій Цюрак. — Вони теж мріють тут навчатися. В ліцеї дають значно вищий рівень знань, ніж у школі. Фізичну та військову підготовку — нічого й порівнювати. Коли з піснею маршируєш по плацу — аж дух захоплює».

— А ви розумієте, що військова служба по–дорослому — це не тільки романтика, а й серйозні випробування, пов’язані із загрозами для життя? — пробую ненав’язливо тестувати юних співрозмовників.

— Цілком розуміємо, — за всіх відповідає Богдан. — До цього нас уже тепер готують у ліцеї.