Легені — «на замок»

Відносне пожвавлення економіки регіону — реалія, яку не варто оцінювати лише у позитивному аспекті, вважають краяни. Бо ж конвеєри приватних промислових гігантів дещо пожвавішали (на втіху їхніх власників), але ж результат, точніше наслідки — ідеться про інтенсивні викиди у довкілля, — не додають радостi мешканцям передовсім обласного центру. Упродовж 2011 року, як повідомив на засіданні Колегії обласного управління з охорони навколишнього природного середовища його очільник Ігор Бройде, екологи зафіксували майже 230 тисяч тонн викидів із стаціонарних джерел в атмосферу; позаминулого року їх було на 11,7 тисячі тонн менше.

Отже, кожен запоріжець «має змогу» щодоби ковтати по 700—800 грамів викидів, які «випльовують» труби індустріальних монстрів. Це — як мінімум, позаяк офіційну статистику експерти вважають «надто оптимістичною», оскільки вона не враховує обсягів не облікованих, зазвичай нічної пори, викидів. А втім, і без них масштабність згубного впливу на довкілля вражає. З–поміж підприємств–годувальників (не тільки бюджету всіх рівнів, а й, на жаль, легень запоріжців) найпроблемнішими визнано комбінат «Запоріжсталь» і розташовану в Енергодарі Запорізьку ТЕС.

Екологічну ситуацію не оздоровити, якщо промислові підприємства й надалі будуть у цій справі не партнерами, а опонентами влади, зауважив на засіданні перший заступник голови Запорізької облдержадміністрації Віктор Ємельяненко. Бо ж роботи у техногенно–завантаженому регіоні багато. Не вперше лунає заклик влади до давно бажаного партнерства, а воно, оте потенційне партнерство, схоже, так і лишатиметься у вічній «потенції». З вини, зауважу, обох сторін. Бо ж якщо небажання олігархів–власників індустріальних монстрів витрачати сотні мільйонів на оновлення обладнання і технологій є прогнозованим, то деструктивні кроки влади регіону викликають щонайменше подив.

У цьому сенсі доста згадати низку рішень кількох сесій обласної ради, якими депутати на п’ять–сім років відтерміновували виконання масштабних програм екологічного оздоровлення основними забруднювачами довкілля. Створювали комфортні умови і для комбінату «Запоріж­сталь» — годі дивуватися, що наразі на це підприємство припадає ще й 86 відсотків викидів у води надто терплячого Дніпра! Озвучений Ігорем Бройде фактаж навряд чи поліпшиться, доки країною кермуватиме команда, до складу якої не можна не зараховувати (де–факто) і співвласника ВАТ «Запоріжсталь» Ріната Ахметова. Він, як i власники інших запорізьких металургійних підприємств, чудово знає те, на чому акцентував (укотре?) на засіданні Колегії не лише Ігор Бройде, — що «відсутні ефективні методи очистки газоподібних забруднюючих речовин від обладнання, яке працює на твердому, газоподібному і рідкому паливі», що «технології застарілі, як і значна частина газоочисного обладнання», що «негативний вплив на довкілля йде і через аераційні ліхтарі», що, зрештою, «основні забруднювачі не виконують природоохоронні заходи»... А навiщо виконувати, якщо влада де–факто й не вимагає? Тому хтозна–скільки ще запоріжцям доведеться тримати легені на замку...