«ДахаБраха» — одна з найцікавіших музичних формацій в Україні, життєве кредо якої — експеримент. Починаючи від зовнішнього вигляду й продовжуючи цю лінію у своїх композиціях, музиканти поєднують усе, що «лягає на душу», викликає їхній інтерес. Це, наприклад, барабанний ритм, що народжує асоціації з полюванням африканського племені масаїв чи спонукає згадати про дикі танці кавказьких горців. «Ми вирішили працювати в жанрі етнохаосу, тобто змішати етнічні мотиви різних народів світу. Але нам кажуть, що ми не вплітали б, все одно чути, що ми українці, основа у нас українська. Ми даємо нове життя старим українським пісням, яким уже по тисячу років», — пояснив якось «УМ» Марко Галаневич, «чоловіче обличчя» «ДахиБрахи».
Благодатний ґрунт стилю world music дає широке поле для експериментів, і українці не лінуються на ньому «сіяти» і «збирати». За вісім років існування гурт записав п’ять альбомів — один концертний, три студійні й останній, п’ятий, спільна робота з білоруською ембієнт групою Port Mone. Очевидно, що народження цієї програми було логічним продовженням четвертого альбому Light, де «ДахаБраха» почала експериментувати з такими сучасними стилями, як драм–ен–бейс, хіп–хоп, реп й залучила до роботи людину, що перебуває у постійних творчих пошуках, — Юру Хусточку. Цей настрій гурту відчула агенція «АртПоле» і навесні минулого року спробувала спрямувати творчість українців і білорусів у єдине русло. Так з’явився «Хмелева project» — п’ятий альбом групи і спільна концертна програма із Port Mone.
Особливість альбому, яку при першому прослуховуванні ловить вухо, — домінуюча присутність акордеона та електронні ритми. Найяскравішим втіленням цього експерименту є остання композиція «Хмелева project» — «Тонке дерево»: електронне звучання, що є домінуючим цього 10–хвилинного треку, легко підхоплює і вдало продовжує заспів дримби на початку.
Незмінним наразі у групи залишається те, що «ДахаБраха» й далі працює із фольклорним матеріалом, накладаючи свої музичні пошуки на народні тексти. Власне, у цій деталі криється відповідь на закиди ортодоксальних фольклористів, мовляв, музиканти спотворюють українську музичну спадщину: всі пісні записали дівчата з «ДахиБрахи» та їхні колеги й викладачі в різних регіонах України, запевняють у гурті.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
