Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
«ДахаБраха» — одна з найцікавіших музичних формацій в Україні, життєве кредо якої — експеримент. Починаючи від зовнішнього вигляду й продовжуючи цю лінію у своїх композиціях, музиканти поєднують усе, що «лягає на душу», викликає їхній інтерес. Це, наприклад, барабанний ритм, що народжує асоціації з полюванням африканського племені масаїв чи спонукає згадати про дикі танці кавказьких горців. «Ми вирішили працювати в жанрі етнохаосу, тобто змішати етнічні мотиви різних народів світу. Але нам кажуть, що ми не вплітали б, все одно чути, що ми українці, основа у нас українська. Ми даємо нове життя старим українським пісням, яким уже по тисячу років», — пояснив якось «УМ» Марко Галаневич, «чоловіче обличчя» «ДахиБрахи».
Благодатний ґрунт стилю world music дає широке поле для експериментів, і українці не лінуються на ньому «сіяти» і «збирати». За вісім років існування гурт записав п’ять альбомів — один концертний, три студійні й останній, п’ятий, спільна робота з білоруською ембієнт групою Port Mone. Очевидно, що народження цієї програми було логічним продовженням четвертого альбому Light, де «ДахаБраха» почала експериментувати з такими сучасними стилями, як драм–ен–бейс, хіп–хоп, реп й залучила до роботи людину, що перебуває у постійних творчих пошуках, — Юру Хусточку. Цей настрій гурту відчула агенція «АртПоле» і навесні минулого року спробувала спрямувати творчість українців і білорусів у єдине русло. Так з’явився «Хмелева project» — п’ятий альбом групи і спільна концертна програма із Port Mone.
Особливість альбому, яку при першому прослуховуванні ловить вухо, — домінуюча присутність акордеона та електронні ритми. Найяскравішим втіленням цього експерименту є остання композиція «Хмелева project» — «Тонке дерево»: електронне звучання, що є домінуючим цього 10–хвилинного треку, легко підхоплює і вдало продовжує заспів дримби на початку.
Незмінним наразі у групи залишається те, що «ДахаБраха» й далі працює із фольклорним матеріалом, накладаючи свої музичні пошуки на народні тексти. Власне, у цій деталі криється відповідь на закиди ортодоксальних фольклористів, мовляв, музиканти спотворюють українську музичну спадщину: всі пісні записали дівчата з «ДахиБрахи» та їхні колеги й викладачі в різних регіонах України, запевняють у гурті.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>